Шевченко Тарас — Назар Стодоля

Хазяйка розуміла, що Галя буде нещаслива зі старим чоловіком, що батько дівчини не повинен обирати їй долю: "Як то він дочку свою ще пристроїть? Бач, у полковниці лізе! Чи довго ж то вона буде любуватися його лисиною замість ясного місяця? Ох, ох! старі, старі! Сидіть би вам тілько на печі та жувать калачі; так ні, давай їм жінку, та ще молоду. Як же пак, чи не так!.. От Стодоля молодець! Я його знаю, він протопче стежку через полковничий садок. Та й дурний би був, коли б не протоптав".

У Братському монастирі Гната було покарано ректором за те, що він носив за халявою вірші латинського віршника, який казав: "Дурниця все, опріч горілки, а іноді і жінка під руку".

Назар і Гнат – козаки-побратими, сміливі, відчайдушні, безстрашні. Відрізняються вони тим, що Гнат більше цінує дружбу, між почуття кохання, спершу обмірковує свої вчинки, більш розсудливий. Назар же діє за покликом серця, він пристрасний, відвертий, готовий на смерть заради коханої в той час, коли Гнат готовий віддати життя за щастя свого друга.

Галя говорить Стесі про полковника так: "Цур йому, який нехороший! Як приїде до нас, то я зараз із хати втікаю. Мені навдивовижу, як ще його козаки слухають. Тільки у його, паскудного, і мови, що про наливку та про вареники.".

Галя пам'ятала з розповідей покійної няні про те, що в цій корчмі давно який-то запорозький старшина ночував, а на другий день знайшли його в Тясмині; і що тут Богдан зустрічав сина свого Тимофія, як козаки везли його з Молдавії, покритого червоною китайкою; і що тут запорожці вирізали жидів. З тієї години вночі у корчмі ходили мертві жиди.

Ще звечора батько сказав Галі не пускати колядників, бо заважатимуть, коли прийдуть старости. Дочці це не подобалося, бо ж на Свят вечір завжди колядують. Коли старости вже прийшли, а під вікном почулася колядка, Кичатий нагадав Галі, що просив її нікого не пускати.

Назар попросив Стеху сказати Галі, щоб вийшла, коли батько засне. Козак пообіцяв ключниці за цю послугу плахту і дав два червінці.

Гнат і Назар розуміються, що Стеху можна підкупити, що вона старається догодити і Кичатому, і їм лише для того, щоб отримати гроші чи якийсь подарунок.

На допомогу Назару приходить Гнат. Він зловив Хому і хотів вбити шаблею, якщо той не дасть згоди на весілля дочки з Назаром. За козацьким звичаєм за вбивство козака Гната мали живцем поховати з Хомою. Кичатий все одно не дав дозволу на шлюб. Назар попросив друга не вбивати Хому, не брати гріха на душу. Тоді Хома впав перед Назаром на коліна, попросив пробачення і дав дозвіл одружитися з Галею.

Назар у відчаї, коли дізнається, що Галю просватана за чигиринського полковника. Молодий козак спершу дорікає Кичатому, а потім стає на коліна, хоч не робив цього навіть перед гетьманом. Назар благав: "Нехай старости з своїм хлібом вдуть додому. Христом-богом молю, не занапасти її, бідної! Кращої її нема; за що ти хочеш її убити? На голову мою! Возьми її, розбий обухом – не треба мені її: тільки дай дочці своїй ще пожити на світі, не заїдай її віку, вона не винувата!"