Увійшовши до кімнати помираючого, Дервіль побачив, що той стоїть навколішки біля каміна, в якому не горів вогонь, а лежала величезна купа попелу. Гобсек сповз із ліжка і дорачкував до каміна, але далі рухатись у нього вже не було сили. Він пояснив: "Мені привиділося, ніби на підлозі котяться золоті монети, і я підвівся зібрати їх.". Гобсек розуміє, що помирає і просить Дервіля, відшукати доньку прекрасної голландки, бо він склав на неї заповіт. Він пропонує Дервілю взяти собі все, що той хоче: "Є у мене паштети з гусячої печінки, мішки з кавою, з цукром, є золоті ложки. Візьми для своєї дружини сервіз роботи Одіо. А кому ж діаманти? Усе в мене є, із усім треба розлучитися.". Жахливі картини відкриваються перед очима Дервіля, коли він оглядає будинок по смерті лихваря: "Взявши камінні щипці, я встромив їх у попіл і вони наштовхнулися на щось тверде – там лежало золото і срібло, мабуть здобуті під час хвороби". А в кімнаті, суміжній зі спальнею покійного Гобсека, Дервіль побачив жахливу картину. Продукти харчування зіпсувалися і кишіли червою та комашнею, тут були і меблі, срібні вироби, картини, вази, книги, різноманітні рідкісні речі, скриньки з коштовностями, зброя. Дервіль, вражений побаченим, говорить: "Ніколи ще...не зустрічав я такого дивного поєднання жадібності зі своєрідністю характеру."
Всевладний Гобсек гине: набуті ним гроші – мертві. Перемогли темні сили його натури, багатство Гобсека не принесло щастя ні йому, ні іншим, життя минуло даремно. Гроші зруйнували світ його душі. У нього було все, але він всім цим не скористувався.