Автор ставиться до своїх героїв з ніжністю і любов'ю, співчуває їм. Джима О. Генрі називає бідолахою, адже той у 22 роки мусить годувати сім'ю. Деллу і Джима автор називає двома дурненькими дітьми, "які жили у восьмидоларовій квартирі і зовсім немудро пожертвували одне для одного найдорожчими своїми скарбами". Зображуючи гарячі обійми, які відбуваються кожного вечора, коли Делла зустрічає чоловіка з роботи, О. Генті каже: "А це й справді так гарно!". Властиве автору почуття гумору розкривається у таких епізодах: "Що було діяти — хіба впасти на стару, потерту маленьку кушетку і заплакати. Так Делла і зробила. З цього маємо дійти повчального висновку, що життя складається з сліз, зітхань, усмішок, причому зітхання переважають.", "Він обняв свою Деллу. Будьмо скромні — відвернімося на якихось десять секунд і займімося чимось іншим. Подумаймо, наприклад, яка різниця між вісьмома доларами на тиждень і мільйоном на рік?..".