У романі автор створив алегоричну картину сучасного йому суспільства, а також образи, які найповніше виражали авторські ідеї. Картина політичного життя імперії ліліпутів – це пародія на англійські й загалом європейські політичні звичаї. Свіфт зробив смішним ліліпутського імператора з його претензіями на світове панування, підкреслив нікчемність міністрів і вельмож. Крізь фізичну мізерність цих людців ясніше проступили їхня жорстокість, підступність і зажерливість, характерні й для справжніх, "великих" міністрів та імператорів. Свіфт дуже дотепно уподібнює англійських вігів і торі до ліліпутських партій тремексенів і слемексенів, які ведуть між собою запеклу боротьбу, відрізняючись лише тим, що прибічники однієї носять взуття на високих підборах, а прибічники другої – на низьких. Влучною пародією на католицьку та протестантську церкви є секти "тупоконечників" і "гостроконечників", що сперечаються, з якого боку розбивати яйце. Розповідаючи про ліліпутський звичай давати важливі державні посади тим людям, які виявили вміння ходити по канату та стрибати через палицю, письменник створює гостру сатиру на порядки при англійському дворі. Сатира Свіфта викриває не тільки англійських вігів і торі на початку XVIII ст., а й комедію боротьби всіляких партій, унаслідок якої змінюються уряди, але не змінюється їхня антинародна суть.