Мистецтво у О. Вайльда відображає внутрішній світ читачів, у мистецтві кожен знаходить себе. У передмові автор говорить: "Глядача, а не життя – ось що, власне, відображає мистецтво". У романі мистецтво стає відображенням не життя героя (зовні він справляє цілком позитивне враження), а його внутрішнього світу, прихованого від сторонніх очей. Портрет стає дзеркалом душі Доріана. Згідно з заявленим на початку роману постулатом "Будь-яке мистецтво не дає жодної користі" творить Безіл Голуорд. Художник відмовляється продавати портрет, свою найкращу роботу, і навіть виставляти його на загальний огляд, бо вважає мистецтво часточкою своєї душі. А от Доріан Грей за допомогою шедевра Голуорда сподівається уникнути ганебних наслідків своєї цинічної життєвої філософії.