Про цих вигнанців Гай дізнався від Фабера. Вони жили за містом біля річки і старої залізничної колії. Цих людей об'єднувало те, що вони були інтелектуалами, розумними, начитаними, могли зберігати у пам'яті цілі книги. Ці вчені, професори, священники чекали відповідного часу, коли їхні знання пригодилися б суспільству. Цей час наближався, бо країна була на межі атомної війни, яка могла б змінити соціально-політичний устрій.