Шарль Бодлер — Альбатрос

Модерністські новації у вірші "Альбатрос": створення художніх світів за допомогою кольорів і відтінків; живописна картинність зображення; чітке визначення місця образів у хронотопі тексту (альбатрос – у царині неба, матроси – хистка палуба корабля); утвердження місії поета як володаря вищої сфери духу (на початку XX ст...

У вірші "Альбатрос" Бодлер протиставляє два світи: духовний і матеріальний. У зображенні стосунків поета і натовпу поет використовує контраст. Також у вірші є художній паралелізм (образ птаха – уособлення образу поета). Автор показує трагізм долі митця у бездуховному суспільстві, замкненість бездуховного матеріального світу, непримиримий конфлікт поета з дійсністю.

Найбільше мені імпонує переклад Дмитра Павличка. Він переклав більшість віршів збірки "Квіти Зла". У перекладах відчуваються особливості власної творчої манери українського поета: схильність до роздумів, поетика контрастів, активне ліричне "я", глибокий психологізм, символічність образів тощо. Павличко чимало зробив для розробки теорії і практики сонета, надавши цьому жанру особливої гнучкості та філософської насиченості на українському ґрунті...

В образі альбатроса втілено добро і прекрасне, а в образі матросів (натовпу, юрби) втілено зло та усе потворне. У вірші бачимо яскраво виражені автобіографічні мотиви. Подорожуючи майже рік південними морями та океанами, Бодлер спостерігав, як розважалися матроси. Ця картина збиткування над красивим птахом стає у вірші алегорією відносин поета і натовпу (черні).

Тема вірша – місце поета і його призначення у світі. Він – поет – як альбатрос зі своїми велетенськими крилами смішний у буржуазному натовпі, але все одно залишається поетом, хоча це майже неможливо в цьому світі. Бодлер оспівує високе призначення мистецтва – служити ідеалам, нести світло краси.

У перших рядках вірша розповідається, як матроси задля розваги ловлять величних альбатросів. У юрбі матросів альбатрос має безпорадний вигляд. Матроси символізують зло, яке перешкоджає альбатросу-поету. Море – символ життя, альбатрос прекрасно живе разом з морем, але в житті трапляються негаразди і біди в символічному образі матросів.

Центральний символ поезії – птах альбатрос. Завдяки непропорційно великим крилам альбатрос є водночас і володарем висоти, "королем блакиті" (ширяє в небі дуже довго, планеруючи завдяки розмахові крил), і безпомічним на землі (ті самі крила заважають йому ходити, роблять ходу кумедною, він стає беззахисним, легкою здобиччю ловця)...

Сонет побудований на паралелізмі (поет – альбатрос), який має глибоку асоціативно-символічну аргументацію та давню традицію у світовій літературі. Передусім альбатрос належить до родини буревісників, а отже, не боїться бурі, шторму. А хіба справжній Поет боїться вихорів, штормів життя? Композиційна єдність досягається за допомогою центрального образу – альбатроса. Алегоричний образ альбатроса – символ поета, політ альбатроса – символ нестримного польоту фантазії митця, небо, висота і блакить символізують піднесені прагнення поета.

Головний пафос твору містить в останній строфі твору:

Поете! Ти також є князем висоти,

І тільки угорі — ти і краса, і сила,

Та на землі, в житті, ходить не вмієш ти,

Бо перешкодою — твої великі крила.

Переклад Євгена Маланюка

Поет, як альбатрос – володар гроз та грому,

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, вигнаний з небес, на падолі земному

Крилатий велетень не має змоги йти.

Переклад Д. Павличка

У перших трьох строфах зображується земний світ, який прекрасного і величного птаха, який ширяв у просторі неба, ловить і опускає на палубу корабля. Тут з птаха глузують, перекривляють його, а він, утративши колишню силу, не в змозі протистояти безжальній юрбі. Та в останній, четвертій, строфі твору розкривається ідея: замість слова альбатрос з'являється слово поет. Митець, хоча й "не має змоги йти" у земному світі, перевершує його, бо завжди залишається вільним у світі своєї уяви. Така ідея звучить у заключній строфі вірша.