І з тим скотивсь в канаву, але знов ожив
І груди розпрямляє, ворогів жене,
Грозить їм списом, коле, переслідує.
Та ось він сам. Герою — двері отвором.
Входить, шкутильгаючи, Ламах. [79]
ЕКСОД
Ламах
1190 Ай-ай-ай-ай!
Нечувано страждаю! Ох, нещасний я!
Пробито списом... моє тіло... гину вже!
Та ждуть мене
Іще страшніші муки, —
Як тільки Дікеополь із тих ран моїх
І немочі
Та насміхатись буде.
З'являється Дікеополь з двома дівками.
Дікеополь
О ха-ха-ха!
Не груденята в тебе — спілі яблучка!
1200 Давай-но поцілуймось ніжно, золотце!
Цілуйте, не жартуйте, ніжно, з присмоком,
Бо келих свій
вже першим осушив я!
Ламах
Така-то доля в мене проклятущая,
гай-гай-гай-гай!
О рани, рани болісні!
Дікеополь
Ага, ага!
Як живеш, Ламашеньку!
Ламах
О горе мені!
Дікеополь
О лихо мені!
Ламах
Цілуєш мене?
Дікеополь
Кусаєш мене?
Ламах
1210 В бою від мене доля відвернулася! [80]
Дікеополь
(до дівок)
Пили, та й голова вам завернулася?
Ламах
Пеане мій, Пеане мій!
Дікеополь
Хіба ж сьогодні молимось Пеанові?
Ламах
Тримайте ногу! Ой нога, нога моя!
Дужче, ось отак держіть!
Дікеополь
Мене тримайте, любі, нижче пояса!
Дужче, ось так держіть!
Ламах
Здається, що від болю я блюватиму —
Дікеополь
(до дівок)
Здається, вас на ложі обніматиму —
1220 В любощах весь тону.
Ламах
Несіть мене, не гаючись, до Піттала!
Повільно, обережно.
Дікеополь
Мене ж — до верховоди-виночерпія,
І міх звитяжний дайте!
Ламах
А вістря списа вражого пробило кістку наскрізь!
Дікеополь
Дивіться, келих вже сухий — звитяжцю
честь оддайте!
Хор
Дзвінкими трубами твою прославим перемогу! [81]
Дікеополь
І ще, погляньте, випив я вина міцного келих!
Хор
Хвала героєві, хвала! З мішком рушай в дорогу!
1230 А ми — позаду і тобі
Хвалу співатимем усі,
Тобі й твоєму міху!
Хор і актори залишають орхестру.
ПРИМІТКИ
Переклад вибраних комедій Арістофана зроблено на основі видань давньогрецького оригіналу, які належать А. Мейнеке (Лейпціг, 1860), І. ван-Левену (Лейден, 1893-1906), В. Кулону (Париж, 1946-1952) і Р. Кантареллі (Мілан, 1951-1954).
Нумерація рядків перекладу відображає традиційну нумерацію оригіналу. Через те фактична кількість рядків між десятками інколи — особливо це стосується хорових партій — може бути більшою або меншою десяти. У примітках подані найнеобхідніші пояснення до тексту. Цифри перед примітками означають відповідні рядки перекладу. Власні імена й географічні назви пояснені в окремому словнику.
"Ахарняни" — найраніша з комедій Арістофана, які дійшли до наших днів, і взагалі з усіх творів староаттичної комедії. Це п'єса суто політичного змісту, одна з ланок боротьби великого античного комедіографа за мир, яку він вів зі сцени під час Пелопоннеської війни — братовбивчої війни між Афінами і Спартою за гегемонію у Греції. Поставлена вона була на Ленеях (виноградарському святі на честь Діоніса) 425 р. до н. є. під ім'ям Кал-лістрата і здобула першу нагороду; друга нагорода була присуджена комедії Кратіна "Люди, які потрапили в бурю", третя — комедії Евполіда "Новомісяччя".
5. У комедії "Вавилоняни", поставленій у 426 р., була, слід гадати, сцена, в якій вершники змушували Клеона виблювати, тобто повернути хабаря в сумі 5 талантів, начебто одержаних Клео-ном від афінських союзників.
8. Вершники — другий за своїм політичним значенням майновий клас в Аттиці, противники війни зі Спартою.
11. Свій хор веди — формула офіційного дозволу на постановку драматичного твору.
[465]
21. За твердженням античних схоліастів (коментаторів), не бажаючих іти на народні збори громадян заганяли свіжопофар-бованим шнуром.
23. Притани — члени однієї з 10 секцій, що обиралася в кожній з 10 філ (на які поділялися Афіни) і керували по черзі народними зборами. Кожна філа обирала раду з 50 членів (буле), вищого адміністративного органу Афін.
44. "...де посвячено!'" — Перед будь-якою громадською справою (в даному випадку перед народними зборами) був звичай приносити богам жертву за її успіх, а кров'ю жертовної тварини скроплювали місце зібрання.
61. Од володаря — тобто від персидського царя. Арістофан у карикатурному світлі показує заходи афінської дипломатії будь-що заручитися у війні зі Спартою підтримкою іноземних держав, зокрема могутньої Персії.
100. Деякі вчені вбачають у цьому рядку пародіювання перської мови, інші твердять, що йдеться про справжню, хоча трохи й перекручену, персидську фразу, якої смисл такий: "Мудрий Ксеркс — афінському народу (привіт)". Персидським царем був тоді не Ксеркс, а Артаксеркс (465-424 рр. до н. є.).
130. Драхма — аттична монета, яка дорівнювала 6 оболам.
146. Синові Сіталка Садоку було надано афінське громадянство, тому далі мова йде про аттичні ковбаси — традиційне частування в дні Апатурій — осіннього свята, під час якого афіняни заносили в списки громадян своїх дітей.
149. Урочиста присяга супроводилась узливанням на честь богів.
162. Афінські матроси-гребці одержували по одному оболу на день, отже, вони були б незадоволені, якби платня фракійцям була більшою.
181. Марафонська битва (490 р. до н. є.), в якій грецькі гоп-літи перемогли персів, була для Арістофана символом сили афінської демократії, а марафонські бійці уявлялись втіленням фізичного й морального здоров'я.
186. В оригіналі тонка гра слів, бо грецьке слово "спонде" означає і "узливання з приводу замирення", і саме "замирення", "мирний договір".
196. Нектар і амбросія — за уявленнями стародавніх греків, напій і їжа богів.
197. Пайок триденний — продовольча норма ополченця, призваного на військову службу.
241-279. Дікеополь з родиною відзначає свято Сільських або Малих Діонісіїв. Кошик з первістками сільськогосподарських плодів і фал — символ родючості — були обов'язковими атрибутами цього свята.
350. Парнеський вугіль — вугіль, виготовлений з лісу, що вкривав схили гірського кряжу Парнесу неподалік від Афін.
[466]
378. Натяк на комедію "Вавилоняни", в якій Арістофан виступив на захист афінських союзників, жорстоко експлуатованих правлячими колами Афінської держави. На її постановці в часи Великих Діонісіїв були присутні делегації союзників. Клеон, роздратований нападами на його адресу, обвинуватив Арістофана у підриванні авторитету Афін серед союзників.
384. На судові процеси в Афінах обвинувачені приходили одягнені якнайнужденніше в супроводі заплаканої родини, щоб викликати співчуття у суддів.
394. Наступні рядки відкривають серію глузливих виступів Арістофана проти Евріпіда, що завершуються в комедії "Жаби".
411. Евріпід неодноразово зображав у своїх творах обдертих і кульгавих жебраків. Далі Арістофан дає перелік деяких героїв трагедій Евріпіда.
525. Арістофан гумористично тлумачить виникнення Пелопоннеської війни: вона виникла за жінок легкої поведінки.
546. Трієрархи — найбагатші афінські громадяни, які зобов'язані були на власні кошти оснащувати військові кораблі.
602 і далі. — Тизамени, Гіппархідопідлії... Герешотеодори, Діо-мейхвальки — презирливі імена-епітети, вигадані Арістофаном для означення тих, які під приводом важливих місій уникали військової служби.
609-612. Імена членів хору ахарнян, так звані говорячі назви вуглярів. Так, Марілад означає "жаринка", Прінід — "дубок" і т. д.
628. В часи Арістофана комедіограф був не тільки автором, а й постановником своїх п'єс.
637. Фіалковінцеві — традиційний епітет Афін. Фіалки — улюблені квіти афінян.
724. Лепрейські батоги — батоги, виготовлені в селищі Лепри, яке славилось шкіряними виробами.
728. У Стародавній Греції був звичай записувати важливі повідомлення на кам'яних стовпах (стелах) і виставляти на видних місцях для загального відома.
760. У 427 р. під час Пелопоннеської війни афіняни окупували острів Міною поблизу Мегар, багатий на солончаки.
860. Культ Геракла в Беотії був дуже поширений, тому що Фіви вважалися місцем його народження.
880. Вугри з Копайського озера в Беотії високо цінувалися на ринках Греції.
893. Пародія на сцену з "Алкестіди" Евріпіда, в якій цар Ад-мет прощається з вмираючою дружиною.
901. Фалерські горшки — горшки, виготовлені в місті Фалері (Фалероні), недалеко від Афін. Керамічна продукція була однією з основних галузей промисловості та експорту афінян.
918. Подібний приклад "диверсії" наведений і в комедії Арістофана "Вершники" (р. 237).
[467]
929-930. Донощицтво в Афінах в часи війни набуло нечува-них розмірів. Арістофан відбиває справжню атмосферу в Аттиці.
960. Умивання — мається на увазі другий день свята Антестеріїв, коли стародавні греки частувалися новим вином і влаштовували змагання в пиятиці.
1001. Переможцеві пияцького конкурсу вручали вінок і бурдюк з вином.
1120. Стародавні греки зберігали зброю у чохлі, який знімали, коли доводилось вирушати на війну.
1128. У Стародавній Греції був звичай ворожити за формами розлитої олії.
1174 і далі. Розповідь слуги Ламаха — пародіювання промови вісників у трагедіях.
1190 і далі. Нарікання Ламаха — пародія на так званий комос — "плач" трагічних героїв.