Забороняєш юнакам, я ж, навпаки, їм раджу.
1060 ти скромності навчаєш їх. Дві помилки страшенні!
Скажи, чи бачив ти коли, щоб сильним хто чи славним
Став через скромність?
Доведи, застав мене мовчати.
Правий
Не раз я бачив.
От Пелей меча дістав за скромність
Неправий
Меча? Ну й нагорода ж це чудова бідоласі!
А от Гіпербол з ліхтарів, шахраювавши вміло,
Не меч — талантів сотню мав,
от Зевсом присягаюсь!
Правий
Здобув ще скромністю Пелей Фетіду за дружину...
Неправий
Що кинула його й втекла.
Не був він сластолюбний,
Не ласий з нею в ліжку він всі ночі ночувати.
1070 д жіНці хтивій — любо це. А ти — стара
кандиба!
(До Фідіппіда).
Бач, хлопче мій, куди веде повстримлива звичайність,
Скількох вона тебе утіх і радощів позбавить —
Ігр, хлопчиків, жінок, вина, веселощів, бенкетів.
А без усіх принад оцих навіщо й жить на світі?
Та хай вже! Перейдім тепер до нахилів природних. [140]
От закохавсь ти, впав у гріх, звів жінку і попався.
Пропав! Бо ти неговіркий. А підеш ти зі мною —
Віддайсь природі, смійсь, танцюй, злим не вважай нічого.
Як упіймають на блуді, умій одговоритись,
1080 Що ти не винен тут нічим. Пошлися і на Зевса,
Адже коханню і жінкам не раз він піддавався.
То як же, смертному, тобі від бога дужчим бути?
Правий
А вставлять редьку в зад йому і вискубають шерстку,
Неправий
А хоч би й товстозадий, чим погано це?
Правий
Чого ж бо ще зазнати можна гіршого?
Неправий
Що скажеш, як на цьому розіб'ю тебе?
Правий
Та змовкну, шо ж інакше?
Неправий
От скажи мені,
Судовики у нас з яких?
Правий
1090 Із товстозадих.
Неправий
То ж бо й є.
Поети-трагіки з яких?
Правий
Із товстозадих.
Неправий
Правильно.
Ну, а промовці із яких? [141]
Правий
Із товстозадих.
Неправий
Отже, сам
Збагнув ти, що дурниць наплів?
Тепер на глядачів поглянь, —
Яких тут більш?
Правий
Та от дивлюсь.
Неправий
Що ж бачиш ти?
Правий
Клянусь богами, більшість тут
Із товстозадих. І того
1100 Принаймні знаю, і цього,
І кучерявого того.
Неправий
Що ж скажеш ти?
Правий
Блудяги, подолали ви!
В ім'я богів, візьміть у мене плащ оцей, —
До вас перебігаю.
(Кидає свій плащ і втікає).
Неправий
Ну, як, додому сина взяти хочеш ти
Чи хай у мене вчиться красномовності?
Стрепсіад
Учи, тримай у шорах, пам'ятай лише,
Гостри обидві хлопчакові щелепи,
Щоб гриз маленькі однією позови,
1110 А другою й великі перегризти вмів.
Неправий
Та не турбуйся, вченим він повернеться. [142]
Фідіппід
(до себе)
Ой ні, змарнію, стану жовтий, зморений.
Провідця хору Хмар
Ідіть собі!
(Вслід Стрепсіадові, що йде до свого дому).
А ти про це ще, мабуть, пошкодуєш!
(До глядачів).
Хочу, судді, вам сказати, скільки вигід буде вам,
Як прихильно, по заслузі, наш оціните ви хор.
Перше — як поля орати вам весною прийде час,
Вам ми першим дощ проллємо, а сусідам вже пізніш.
Будем вам охороняти ваші ниви й виноград,
1120 Щоб ні спека їх не била, ані злива дощова.
А не буде хто із смертних шанувати нас, богинь,
Хай він знає, не минеться без покари це йому:
Ні вина, ані пшениці не здобуде з поля він;
Щойно лози виноградні чи оливи зацвітуть —
Все загине: мов із пращі, зразу винищимо все.
Запримітим — цеглу сушить, — заллємо її дощем,
На покрівлі черепицю градом круглим поб'ємо.
Схоче справити весілля, — сам, хто з друзів чи з рідні, —
Цілу ніч ми лити будем, так що зводить краще він
1130 Без дощу в Єгипті скніти, ніж неправдою судить.
ЕПІСОДІЙ П'ЯТИЙ
Стрепсіад
(виходить з дому з мішком за плечима,
лічить на пальцях)
Ще п'ятий і четвертий, потім третій день,
Та другий, і, нарешті, той, що я його
Найбільш боюсь, лякаюсь і ненавиджу, —
Старий і молодий то день. Усі, кому
Я винен, в день той в пританею позови 143
На мене подадуть, щоб погубить мене,
А я у них проситиму полегкості:
"Не стягуй нині боргу з мене, голубе",
З тим "зачекай", а те "даруй". — "Нічого так
іі4о мИ) _ скажуть, — не одержимо", і вилають
Дурисвітом, та ще й судом страхатимуть.
Ну, що ж, судіться, а мені то байдуже,
Аби лиш Фідіппід мій промовляти вмів.
Постукаю до думальні й дізнаюся.
(Стукає).
Гей, гей! Агов!
Сократ
(виходить з дверей)
Вітання Стрепсіадові!
Стрепсіад
Й тобі вітання! Спершу ось візьми оце, —
(Дає йому мішок).
Повинні ж ми учителю віддячити.
Скажи, чи тої мови сина ти навчив,
Яку мені недавно сам пояснював?
Сократ
1150 Навчив.
Стрепсіад
Гаразд! О всецарице хитрощів!
Сократ
Віднині позов хоч який ти виграєш.
Стрепсіад
Якщо й при свідках брав я гроші в позику?
Сократ
Тим краще! Хай тих свідків будуть тисячі!
Стрепсіад
(співає, пританцьовуючи)
У крик тоді я голосно кричатиму!
О-го! Бодай би, лихварі, подохли ви,
І з позиками вашими, й відсотками!
Тепер мені нічого ви не зробите. [144]
Такий-бо у домі моїм
Дивний син росте, — язиком
1160 Виблискує він двогострим.
Мій щит, сім'ї рятунок, ворогів чума,
Він визволитель батька з незліченних бід.
(До Сократа).
Іди-но швидше і сюди поклич його.
Сократ заходить до свого дому.
Дитино, сину!
Виходь із дому,
Послухай батька!
Сократ
(виходить разом з Фідіппідом)
Ось і парубок цей.
Стрепсіад
Любий мій! Любий мій!
Сократ
Забирай додому сина.
(Вертається до свого дому).
Стрепсіад
1170 О-го, дитя! Оце-то так!
По-перше, рад твоє я личко бачити.
Тепер крутійством, вмінням сперечатися
І звичним цим, улюбленим "що кажеш ти?"
Воно розквітло. Скривдивши, образивши,
Ти скривдженого вміло удаватимеш.
Та й вигляд маєш справжнього ти аттика!
Ну, то рятуй же, як раніш губив мене.
Фідіппід
Та що ж тебе страшить?
Стрепсіад
Старий і новий день.
Фідіппід
А що ж це за "старий і новий день"?
Стрепсіад
Це день,
1180 Коли мене потягнуть до пританії. [145]
Фідіппід
Пропаще їхнє діло! Чи можливо ж це,
Щоб з однієї днини дві зробилося!
Стрепсіад
Це неможливо?
Фідіппід
Аж ніяк. Адже старій
Не можна разом бути й молодицею.
Стрепсіад
Та це ж закон.
Фідіппід
Я думаю, закону суть
Не зрозуміли.
Стрепсіад
Як же розуміть його?
Фідіппід
Старий Солон — народолюбець справжній був.
Стрепсіад
Але "старий і новий день" до чого тут?
Фідіппід
Два дні для скарг судових і для позовів
нот Установив він — день старий і новий день,
Щоб починать їх розгляд з новомісяччя.
Стрепсіад
Ну, а старий навіщо ж день?
Фідіппід
На те, чудний,
Щоб винуватець мирно із позивачем
Напередодні міг договоритися,
А ні — то в новомісяччя на суд прийти.
Стрепсіад
Чому ж тоді притани й в новомісяччя
Стягають мито, і в "старий та новий день"? [146]
Фідіппід
Вони це діють, наче жрець-випробувач:
Щоб митні швидше проковтнути грошики,
і2"о Вони їх ще напередодні пробують.
Стрепсіад
Гаразд.
(До глядачів).
Чого ж ви, дурні, тут розсілися?
Для мудріїв пожива, купа каменю,
Число порожнє, стадо, битий посуд ви!
На честь собі і синові на радощах
Я заспіваю пісні величальної:
"Ти щасливий, Стрепсіад!
Сам удався мудрий ти
Й сина молодця зростив!"
Це потвердять друзі всі
1210 І сусіди, —
Завидно їм, що словом ти в судах перемагаєш.
Ходім додому, — от тепер тебе я почастую!
Входять у дім Стрепсіада.
ЕПІСОДІЙ ШОСТИЙ
Входить Пасій і веде за собою свідка.
Пасій
Невже я мав би ще й борги прощать йому?
Ніколи!
Краще вже було без сорому
Нагнать його, ніж починати позов цей.
А я тепер, щоб власні гроші вирвати,
Тебе тягну за свідка, й лютим ворогом
Напевне стану землякові доброму.
1220 Та поки жив, не поганьблю вітчизни я.
(Гукає).
Гей, кличу Стрепсіада в суд!
Стрепсіад
(виходить напідпитку)
Ти хто такий? [147]
Пасій
"На день старий і молодий".
Стрепсіад
(до свідка)
За свідка будь:
Два дні назвав він. У якій же справі суд?
Пасій
Дванадцять мін ти в мене взяв, щоб сірого
Коня купити.
Стрепсіад
Чуєте? Коня купить!
Та знають всі, що коней я ненавиджу.
Пасій
Клянусь, ти Зевсом присягавсь віддати борг.
Стрепсіад
Клянуся Зевсом, ще мій Фідіппід тоді
Не знав науки неспростовних доводів.
Пасій
1230 Отже, тепер і боргу ти зрікаєшся?
Стрепсіад
А то яку ж би користь мав з науки я?
Пасій
Й ім'ям богів готовий ти поклястися?
Стрепсіад
Яких богів?
Пасій
Гермеса, Зевса...
Стрепсіад
Свідок Зевс,
Готовий, ще й в додачу три оболи дам!
Пасій
Бодай би ти загинув, безсоромнику!
148
Стрепсіад
Натерти б сіллю, вийде з тебе добрий міх!
Пасій
Ти ще й глузуєш?
Стрепсіад
Відер так на шість, мабуть.
Пасій
Клянуся Зевсом і всіма богами я,
Це так тобі не пройде!
Стрепсіад
Ну, й дивуєш ти!
1240 Богами й Зевсом клястись — сміх для вченого!
Пасій
За все це згодом ще даси ти відповідь.
А зараз не затримуй і кажи мені:
Чи вернеш гроші?
Стрепсіад
Постривай хвилиночку.
Тобі ґрунтовну зараз дам я відповідь.
(Заходить до свого дому).
Пасій
(до свідка)
Як ти вважаєш — що він зробить? Верне борг?
Стрепсіад
(повернувшись із кінвою)
Де той, що гроші з мене править? Ну, скажи,
Це що таке?
Пасій
Що ж може бути? Конов це.
Стрепсіад
І ти ще гроші хочеш з мене правити?
1250 Та навіть і обола я не дам тому,
Хто цю ось кінву називає коновом. [149]
Пасій
Не віддаси?
Стрепсіад
Та, видно, й не подумаю.
А чи не потрудився б ти забратися
Геть від дверей?
Пасій
Та я піду, а тільки знай:
Не житиму, як в суд не притягну тебе.
(Виходить разом із свідком).
Стрепсіад
(йому навздогін)
То більше, ніж дванадцять мін, утратиш ти!
Але тобі лихого не бажаю я,
Хоч і назвав ти здуру кінву коновом.
ЕПІСОДІЙ СЬОМИЙ
Аміній
(входить)
Ой-ой! Ой-ой!
Стрепсіад
Ого!
1260 Хто там так гірко плаче? Не голосить то
Якийсь божок плаксивий з драм Каркінових?
Аміній
Хто я такий — дізнатись ви бажаєте?
Нещасна я людина!
Стрепсіад
Ну, то йди собі.
Аміній
О божество жорстоке! Доле зла, що мій
Розбила повіз! О Палладо-згубнице! [150]
Стрепсіад
"Що ж злого заподіяв Тлеполем тобі?"
Аміній
Ти не глузуй, мій друже! Краще синові
Скажи, щоб швидше гроші повернув мені,
Бо в мене вже до скрути докотилося.
Стрепсіад
1270 Які ж то гроші?
Аміній
В мене ним позичені.
Стрепсіад
Погані в тебе справи, як погляну я.
Аміній
Божуся, — коней гнав я й випав з повозу.
Стрепсіад
А сам таке ти мелеш, мов з осла упав.
Аміній
Це ж як — мелю? Вернути гроші хочу я.
Стрепсіад
Ні, видно, ти не при своєму розумі.
Аміній
Як так?
Стрепсіад
Здається, в тебе чи не мозку струс.
Аміній
Клянусь Гермесом, потягну я в суд тебе,
Якщо не вернеш грошей.
Стрепсіад
От скажи мені,
Як ти вважаєш: чи на кожну зливу Зевс
1280 Нову збирає воду, чи ту саму знов
З землі здіймає вгору сила сонячна? [151]
Аміній
Не знаю я, та й ні до чого це мені.
Стрепсіад
Хіба ж ти правосильний гроші правити,
Як на небесних явищах не знаєшся?
Аміній
Якщо тобі сутужно, то віддай мені
Хоч лихву.
Стрепсіад
Лихву? Що воно за звір такий?
Аміній
А це — коли із кожним днем і місяцем
Поволі більше й більше виростає борг
З упливом часу.
Стрепсіад
Це ти мовив правильно.
1290 Ну, а скажи, про море як ти думаєш,
Стає воно повнішим?
Аміній
Свідчусь Зевсом, ні!
Йому не поповнішать.
Стрепсіад
Бідолашний ти!
Якщо без краю хвилі рік приймаючи,
Все ж море не повнішає, то як же ти
Свої зростити гроші сподіваєшся?
Чи не забрався б від мого ти дому геть?
(До слуги).
Подай стрекало!
Аміній
(до глядачів)
Будьте всі ви свідками.
Стрепсіад
Рушай, чого спинився? Но, буланчику! [152]
Аміній
Чи не зухвала ж це наруга?
Стрепсіад
Зрушиш ти?
ізоо д то штрикну під хвіст, як орчикового!
Таки тікаєш? І не ждеш, щоб я тебе
Двигнув з твоїми кіньми і колесами!
Аміній тікає, Стрепсіад вертається до свого дому.
ОДА
Перша половина хору
Оце воно — в злих звичаях залюблення!
Зарозумілий дід
Всі гроші заборговані
Загарбати збирається!
Не далі ж, як сьогодні з ним
Зла пригода скоїться,
Й доведеться мудрієві нашому
1310 Усю плутню, всі каверзи
Спокутувати тяжко.
АНТОДА
Друга половина хору
Здається нам, дідок оцей
знайшов-таки
Те, що давно шукав:
Вже й проти правди син його
Уміє сперечатися
І мовою брехливою
Побивати кожного,
Хоч би й тричі сам неправий був,
Та скоро, скоро схоче дід,
1320 Щоб онімів синочок.
ЕПІСОДІЙ ВОСЬМИЙ
Стрепсіад
(вибігає з дому, за ним біжить Фідіппід)
Ой-ой! Ой-ой!
Сусіди, друзі, приятелі, родичі! [153]
Рятуйте, хто як може! Тяжко б'ють мене!
Голівонько нещасна! Бідні щелепи!
Ти батька б'єш, мерзотнику?
Фідіппід
Так, батька б'ю.
Стрепсіад
(до глядачів)
Ви чули, признається сам, що б'є!
Фідіппід
Атож.
Стрепсіад
Мерзотник, харцизяка, батьковбивця ти!
Фідіппід
Полай, полай ще трохи! Невдогад тобі,
Яка для мене втіха — лайку слухати!
Стрепсіад
1330 Ах, товстозадий!
Фідіппід
Осипай трояндами!
Стрепсіад
Ти батька б'єш?
Фідіппід
Ще й доведу, клянусь тобі,
Що б'ю по праву.
Стрепсіад
Он як, мерзосвітнику!
Та хто ж дав право бити батька рідного?
Фідіппід
Ось доведу — й переконаю враз тебе.
Стрепсіад
Ти доведеш? [154]
Фідіппід
О, дуже просто й легко це.
Котрою скажеш сперечатись мовою?
Стрепсіад
Котрою ж це?
Фідіппід
Кривою чи правдивою?
Стрепсіад
Зевс бачить, дурню, не на те я вчив тебе
В судах змагатись, щоб тепер ти каверзно
1340 Мені доводив, ніби справедливо це
Й похвально — сину бити батька рідного.
Фідіппід
Усе це так я маю довести тобі,
Щоб ти не міг, почувши, й суперечити.
Стрепсіад
Що ж, слів твоїх готовий я послухати.
АГОН ДРУГИЙ
ОДА
Перша половина хору
Подумай, старче, як цього противника
Тобі подолати.
В собі не мавши певності, не був би він
Такий безсоромний.
У нього, видно, є підстави, — надто в нім
1350 Буяє зухвалість.
ЕПІРРЕМА
Провідця хору Хмар
Та ви громаді розкажіть, чому і як між вами
Розпочалася сварка ця, — зробіть це неодмінно.
Стрепсіад
Як і чому розпочали ми лаятися вперше,
Я вам скажу.