Сурми. Входять Б о л і н г б р о к, Й о р к
та почет.
Б о л і н г б р о к
Як сповіщають нас, бунтівники
Спалили місто Сайстер в Глостерширі.
Чи їх схопили й стратили за це, –
Не знаємо.
Входить Н о р т у м б е р л е н д.
Вітаю вас, мілорде.
Які новини в світі?
Н о р т у м б е р л е н д
Перш за все
Бажаю вам і всій державі щастя!
Новини непогані: я послав
До Лондона чотири голови
Бунтівників, яких ми захопили
І стратили, не гаючись. Це – Блент,
А також Спенсер, Солсбері і Кент.
(Подає папір.)
Ось повний звіт про їхні злодіяння,
Про розшук їх і гідне покарання.
Б о л і н г б р о к
Нортумберленде, за старанний труд
Тебе чекає нагорода тут.
Входить Ф і ц у о т е р.
Ф і ц у о т е р
Володарю, у Оксфорді схопили
І стратили двох злодіїв підступних,
Що готували вбивство короля.
Це – вам відомі Беннет Сілі й Брокас.
Їх голови я в Лондон відіслав.
Б о л і н г б р о к
Спасибі, Фіцуотере! Радію
І вам за труд віддячити зумію.
Входять П е р с і та є п і с к о п
К а р л е й л ь с ь к и й.
П е р с і
Абат Вестмінстерський, що змову надихав,
Замучений докорами сумління,
В могилу ліг. Та ось Карлейль живий
Жде кари за пихатий норов свій.
Його віддати можеш на поталу.
Б о л і н г б р о к
Так слухай же, єпіскопе, ухвалу:
Щоб край покласти нашій ворожнечі,
Повинен ти у келії чернечій,
Поринувши у роздуми святі,
Кінець життя прожити в самоті.
Живи у мирі, і тобі довіку
Ніхто не зможе вкоротити віку.
Хоч ти мене за ворога вважав,
Та я тебе за чесність поважав.
Входить с е р П і р с Е к с т о н,
за ним с л у г и несуть труну.
Е к с т о н
Володарю великий! Ось за мною
Ідуть печальні слуги із труною.
То Річарда Бордоського в ній прах.
Поглянь – в труні покоїться твій страх.
Убитий мною ворог твій сміливий.
Б о л і н г б р о к
Геть, Екстоне! Бо вчинок твій жахливий.
Мене й країну він заплямував:
Вбивати я наказу не давав.
Е к с т о н
Та зрозуміти дав своє бажання,
Тож виконав його я без вагання.
Б о л і н г б р о к
Отрута часом необхідна нам,
Але огидна, як і вбивця сам.
Ганьбою вкритий ти, залитий кров'ю,
На вбитого ж дивлюсь я із любов'ю.
Йому бажав я смерті, зізнаюсь,
Та з жахом на убивцю я дивлюсь.
Я міг чекати слушної нагоди,
Але не жди за вбивство нагороди.
Хоч де б лягла тобі віднині путь,
Нехай докори совісті гризуть.
Блукай, мов Каїн, у пітьмі ночей,
Не смій при світлі підіймать очей! –
Невже для того, щоб мене зростити,
Рікою кров було потрібно лити? –
Вдягнімо траур. У недобрий час
Нехай скорбота об'єднає нас.
В Святій Землі хотів би відмолити
Свої гріхи і кров із себе змити. –
Несіть труну. Заплачемо над тим,
Хто передчасно згинув молодим.
Ідуть геть.