– Я ... я сама зрозуміла раптом.
– Дурниці, – глядячи з-під чола, різко кинув він, – ти читала сьогоднішній "Обсервер"?
– Ні.
Він не відривав від неї важкого, підозрілого погляду.
Її лице злегка порожевіло від досади.
– Та не читала я. А для чого вам це знати?
– Отже, ні? – запитав він все ще недовірливо і задумався. Зненацька обличчя його проясніло. Він витяг праву руку з кишені і простягнув до неї долонею догори. – Дай поглянути листа.
– Що? – Вона витріщила на нього очі.
– Лист, – повторив він, – надрукований на машинці, без підпису, з трьома питаннями.
Вона збентежено опустила очі і після секундного коливання відкрила сумочку.
– Як ви дізналися?
– Усі в місті бодай одного такого отримали, – відповів він недбало. – Ти що, раніше не отримувала?
– Ні! – Вона простягла йому зім'ятий аркуш паперу.
ВІн розправив його і прочитав:
" Невже ви не знаєте, що вашого коханого убив ваш батько?
А якщо не знаєте, то чому ви допомагали йому і Неду Бомонту в їх спробі приписати цей злочин невинній людині?
Чи усвідомлюєте ви, що допомагаючи батькові уникнути суда, ви самі стаєте співучасницею злочину?"
Нед кивнув і безпечно усміхнувся.
– Усі вони на один зразок. – Він зіжмакав аркуш і жбурнув його в корзинку для паперів біля столу. – Вірогідно, отримаєш і ще, оскільки потрапила до списку адресатів.
Закусивши нижню губу, Опаль Медвіг допитливо поглянула на спокійне лице Неда блискучими, недобрими очима.
– О'Рорі, – продовжував Нед, – готує матеріал для передвиборчої кампанії. У мене, як ти знаєш, були з ним неприємності. А все тому, що він думав, ніби я порвав з твоїм батьком і погоджуся за гроші допомогти йому скомпонувати кримінальний процес проти Поля. Шеду неважливо, чи це правда, йому важливо провалити кандидатів Поля. Я відмовився.
Вираз її очей не змінився.
– Через що ви з батьком побилися?
– Побилися? – перепитав він. – Припустимо, що побилися, але це вже наша з ним справа, малявка!
– Звісно, побилися. В барі у Карсона. – Вона рішуче стиснула губи. – Після того, як ви довідалися, що саме він ... убив Тейлора...
Нед засміявся і запитав насмішкувато:
– А раніше я цього не знав?
Але вона не реагувала на його насмішкуватий тон.
– Чому ви спитали про "Обсервер"? – Що там надруковано?
– Така ж маячня, як і в твоєму листі. Якщо хочеш поглянути, газета на столі. Ти ще начитаєшся цієї дурні, поки йде передвиборча кампанія. Добра ж ти помічниця батькові, якщо, не задумуючись, усе приймаєш на віру...
Проте, Опаль не слухала його, і він, нетерпляче махнувши рукою, замовк.
Дівчина підійшла до столу і взяла газету.
Він гречно усміхнувся їй у спину.
– На першій сторінці "Відкритий лист меру".
По мірі того, як вона читала, її коліна, руки, губи тремтіли все сильніше. Нед занепокоївся, спохмурнів, але, коли, відклавши газету, вона повернулася, її струнке тіло і красиве обличчя були нерухомі, як у статуї. Майже не рухаючи губами, вона сказала:
– Вони не посміли б писати таке, якби це була брехня.
– Це дрібниці по зрівнянню з тим, що вони ще напишуть, – процідив Нед ліниво, роблячи вигляд, що її хвилювання його забавляє. Однак, в очах його приховалась ледве стримувана лють.
Опаль оглянула його довгим поглядом і, нічого не сказавши, направилася до дверей.
– Зачекай, – гукнув він.
Вона зупинилася і повернула до нього своє закам'яніле обличчя.
– Політика – жорстока гра, малявка, – заговорив він з ласкавою посмішкою. – Особливо на цей раз. "Обсервер" – по другу сторону барикад, їм наплювати, правду вони друкують чи ні, лише б це нашкодило Полю. Вони ...
– Не вірю я вам, – заявила вона. – Я знаю редактора містера Метьюса – його дружина всього на кілька років старша за мене, ми з нею разом вчилися в школі і дружили. Я нізащо не повірю, що він може надрукувати таке про батька, якщо він не має достатніх підстав вважати це правдою.
Нед посміювався.
– Багато ти знаєш! Метьюс по вуха в боргах. Закладні на його фабрику і, навіть, на його дім, якщо хочеш знати, в руках центральної компанії. Компанія ця належить Віллу Роуну, а Роун виставив свою кандидатуру у сенат.
Опаль мовчала. Очевидно, доводи Неда її не переконували.
Але він продовжував щиро і настійливо:
– Те, що тут надруковано, – він стукнув пальцем по газеті, – ще квіточки по зрівнянню з тим, що піде далі. Вони будуть ворушити кості Тейлора доти, допоки не вигадають щось краще. Нам доведеться читати таку маячню до кінця виборів. Треба з цим примиритися. А тим паче, маєш триматися спокійно, адже Поль сам не вельми хвилюється. Він політик ...
– Він убивця, – вимовила вона тихо, але чітко.
– А дочка у нього – дубина! – вигукнув він з люттю. – Перестань дуріти!
– Мій батько – убивця, – повторила вона.
– Ти збожеволіла. Послухай мене, малявка. Твій батько не має жодного відношення до вбивства Тейлора ... він ...
– Я не вірю вам, – сказала вона похмуро. – Я ніколи більше не буду вам вірити.
Нед хмуро поглянув на неї.
Вона повернулася і пішла до дверей.
– Зачекай, – попросив він. – Дай мені ...
Вона вийшла і зачинила за собою двері.
7
Нед Бомонт кинув лютий погляд на двері, що зачинилися. Потім на його лоб набігли зморшки, темні очі звузилися, губи під вусиками стислися. Покусюючи нігті і глибоко дихаючи, він занурився в сумні роздуми.
За дверима почулися кроки. Він струсив з себе задумливість і некваплячись направився до вікна, мурликаючи популярну пісеньку. Кроки проминули його двері і затихли. Кинувши наспівувати, він нагнувся до корзини, витяг зіжмаканий лист і засунув його в кишеню халата.
Розпаливши сигару, він підійшов до столу і, щулячись від диму, став вивчати першу полосу "Обсервера". "Відкритий лист меру:
Сер, "Обсервер" отримав першорядної важливості відомості, котрі, як ми вважаємо, допоможуть припідняти завісу над таємницею, що оточує нещодавнє убивство Тейлора Генрі.
Ці відомості містяться в кількох даних під присягою показаннях, які зберігаються тепер у сейфі редакції. Суть цих показань полягає в наступному:
1. Кілька місяців тому Поль Медвіг з обуренням довідався, що Тейлор Генрі упадає за його дочкою. Він посварився з молодим чоловіком і заборонив Опаль Медвіг з ним зустрічатися.
2. Проте, дочка Поля Медвіга продовжувала бачитися з Тейлором Генрі у квартирі, спеціально знятій для цієї мети.
3. Того дня, коли Генрі був убитий, молоді люди провели кілька годин у цій квартирі.
4. Ввечері того ж таки дня Поль Медвіг відвідав дім сенатора Генрі, як гадають, з метою виразити своє обурення молодому чоловікові чи його батькові.
5. Коли за кілька хвилин до вбивства Поль Медвіг покидав дім сенатора, він мав вельми сердитий вид.
6. Не більше, ніж за п'ятнадцять хвилин до того, коли був знайдений труп Тейлора Генрі, його бачили з Полем Медвігом на Китайській вулиці, поблизу того місця, де було скоєно злочин.
7. І, нарешті, жоден агент розшукової поліції не займається в нинішній час пошуками вбивці.
"Обсервер" вважає за потрібне повідомити Вам, а також усім виборцям і платникам податків нашого округа про ці факти. При цьому "Обсервер" керується лише бажанням допомогти правосуддю і не переслідує жодних інших цілей . Ми залюбки надамо спом'януті вище показання, як і всю іншу інформацію, яка знаходиться у нашому розпорядженні, Вам чи будь-якій правочинній посадовій особі. Ми готові також, в інтересах правосуддя, утриматися від опублікування подальших подробиць.
Однак, "Обсервер" не може припустити, щоб відомості, які містяться в показаннях свідків, ігнорувалися. Якщо офіційні особи, вибрані і призначені охоронцями закону, не вважатимуть ці показання досить вагомою підставою для прийняття необхідних заходів, "Обсервер" лишає за собою право опублікувати їх повністю і тим самим винести це питання на розгляд вищої інстанції – громадян нашого міста.
Х. К. Метьюс, видавець."
Нед іронічно гмукнув і випустив на цю пишномовну заяву густий струм диму. Однак, очі його лишалися сумними.
8
Незабаром, після полудня, до Неда в лікарню прийшла мати Поля Медвіга.
Він обійняв її і розцілував у обидві щоки. Відштовхнувши його, вона сказала з вдаваною суворістю:
– Та досить тобі! Ти гірше того ердельтер'єра, що у Поля.
– А я наполовину ердельтер'єр. З боку батька, – відповів Нед і допоміг їй роздягнутися.
Розправивши чорну сукню, вона підійшла до ліжка і сіла. Він кинув її хутро на спинку стільця і став перед нею, розставивши ноги і заклавши руки у кишені халата.
– Виглядаєш непогано, – зазначила вона, критично оглянувши його. – Хоча й не блискуче. А як ти себе почуваєш?
– Чудово. Я не виписуюсь виключно через медсестер. Дуже вже добрі!
– Знаю я тебе! Ну, що, втупився на мене, як кіт на вершки? Мені, навіть, ніяково стає. Сідай. – Вона похлопала по ліжку поруч з собою.
Він сів.
– Поль вважає, що ти зробив благородний , геройський вчинок ... Не знаю, що вже ти там таке зробив, але в одному я впевнена: якби ти поводився добре, ти взагалі не потрапив би в цю переділку.
– Але, ма... – почав було Нед.
– Послухай, Нед, – перервала місіс Медвіг, свердлячи його поглядом своїх блакитних, молодих, як у сина, очей. – Поль же не вбивав цього шмаркача?
Нед від здивування навіть рот роззявив.
– Ні, звісно.
– Я так і думала, – заявила стара, – Поль завжди був добрим хлопчиком. Але я чула, що по місту ходять всілякі брудні поголоси. Боже, і що це коїться у вашій політиці? Нічого не розумію.
У вражених очах Неда заскакали смішинки. Він не відводив очей від кістлявого обличчя старої.
– Можеш витріщати на мене свої очищі скільки завгодно, – проказала вона, – але я ніколи не могла збагнути ваші чоловічі хитрощі. Навіть не намагалася. Кинула ще задовго до того, як ти з'явився на світ.
Він поторсав її по плечу.
– Ви хлопець, що треба, ма, – промовив він захоплено.
Вона відсторонилася і осадила його суворим поглядом.
– А ти сказав би мені правду, якби Поль дійсно був убивцею?
Він заперечливо похитав головою.
– Тоді звідки мені знати, що він не вбивав?
Він розсміявся.
– Проста логіка! Якби він убив Генрі, я би все одно став це заперечувати. Але тоді на ваше питання про те, чи сказав би я правду, якби він був убивцею, я б відповів "так". – Веселість у його очах згасла. – Він дійсно нікого не вбивав! – Нед усміхнувся самими губами. – Було б добре, якби хоч одна людина в місті, окрім мене, думала так само.