Серце хлопця тривожно забилося.
— Так, тато, спускаюся.
У бібліотеці, крім батька, знаходилися ще двоє — Ейгг, сидів в кріслі прямо, зі схрещеними на грудях руками, і Торренс, старий друг батька, якого Девід завжди називав "дядько Торренс", хоча той і не був родичем. Девід тихо увійшов до бібліотеки, відчуваючи, що уважні погляди стежать за кожним його кроком. Він перетнув велику кімнату і опустився у вільне крісло. Девід в усьому був схожий на батька — високий, стрункий, зі світлим волоссям, незворушний, добродушний.
— Що сталося? — запитав він.
— Нічого особливого, — відповів батько. — Нічого страшного, Деві.
Мабуть, подумав Девід, сталося щось дійсно надзвичайне — батько давно не називав його цим дитячим ім'ям.
— Втім, дещо і насправді сталося, але не зараз, а багато років тому.
— А-а, ти маєш на увазі панстентиалістів, — полегшено зітхнув Девід.
Він чув від батька про вади панстентиалізму з самого дитинства. Значить, мова знову піде про політику; а він вже майже вирішив, що сталося щось особисте.
— Так, Деві, ти, здається, теперь все знаеш про них. Когда ми розійшлися з твоєю мамою, я пообіцяв, що виховаю тебе як належить, і зробив все можливе. Ти знайомий з нашими поглядами і, я сподіваюсь, поділяєш їх.
— Звичайно, папа. Я дотримувався б цієї точки зору, як би мене не виховали. Панстентиалізм — філософія, що пригнічує вроджені нахили в людині, — викликає у мене відразу. До того ж вона назавжди зберігає за собою владу в суспільстві.
— Цілком вірно, Деві. А очолює цей недолугий рух людина на ім'я Барр. Він очолює уряд і відмовляється поступитися будь-кому своєю владою над народом. І віднині, коли операції з омолодження організму поширені, він залишиться на цій посаді ще сотню років.
— Барра треба прибрати! — різко кинув Ейгг. — Ось вже двадцять три роки він править світом і забороняє мені проводити експерименти. Молода людина, ви уявляєте собі, що Барр зупинив мої дослідження ще до того, як ви народилися?
Девід мовчки кивнув. Про роботу доктора Ейгга в галузі біхевіористської людської ембріології він знав мало, але цього вистачало, щоб у нього виникла відраза до експериментів ученого, і в глибині душі хлопець був згоден з забороною Барра на ці дослідження.
Але панстентиалізм був чимось зовсім іншим, і Девід був згоден з батьком. Ця філософія, ядром якої була бездіяльність, лежала важким задушливим тягарем на всьому людстві.
— Я говорю не лише від свого імені, — продовжував Н'юмен. Його обличчя було блідим і якимjсь спотвореним. — Цієї точки зору дотримуються усі, хто виступає проти Барра і його філософії. Я не обіймав ніякої посади в уряді впродовж більше двадцяти років — і Торренс теж, — проте не сумніваюся, він погодиться, що ця обставина не має ніякого значення. Якби це пішло на користь народу, ми з радістю витримали б усе. Чи якби те, що Барр переслідує нас за наші погляди, було єдиною негативною рисою його системи, я навіть пальцем не поворухнув би, щоб зупинити його.
— Я повністю згоден з тобою, — кивнув Торренс. — Доля двох людей не має ніякого значення в порівнянні з долею народу, так само як і доля однієї людини.
— Цілком вірно! — Н'юмен схопився і почав ходити по кімнаті.
-Я б не став би нічого робити, якби лише це було основною проблемою. Звичайно, якби Барр завтра помер від серцевого нападу, усе вирішилося б само собою.
Троє літніх чоловіків не зводили пильних поглядів з Девіда. Він не розумів, що відбувається, але відчував, що вони чекають відповіді.
— Так, вцілому, я згоден з вами. Тромб в кровоносній судині був би дуже корисний для всього світу. Мертвий Барр прине набагато більше користі людству, ніж живий.
Тиша затягнулася і стала напруженною. Нарешті її порушив сухий механічний голос Ейгга:
— Тобто, ми усі дотримуємося єдиної точки зору — смерть Барра принесе колосальну користь. В цьому випадку, Девід, ти повинен погодитися з нами, що було б непогано, вбити його.
— Дійсно хороша ідея, — вимовив Девід, не розуміючи, до чого йде уся ця розмова. — Правда, здійснити її фізично неможливо. Пройшло, мабуть, багато століть відколи було здійснено останнє., як це називається.. "вбивство". Виховна психологія дуже давно розв'язала цю проблему. Хіба це не було відкриттям, що остаточно розділило людину і істот, що знаходяться на нижчих щаблях розвитку, доказом того, що ми можемо обговорювати думку про вбивство, проте виховання, яке ми отримали в ранньому дитинстві, робить неможливим практичне втілення такого акту? Якщо вірити підручникам, людство досягло колосального прогресу, після того, як прокляття вбивства було назавжди усунене. Послухайте, мені хотілося б знати — що тут відбувається?
— Барра можна убити, — вимовив Ейгг ледь чутно. — У світі існує людина, здатна на це.
— Хто ця людина? — запитав Девід, якимось жахливим чином вже знаючи відповідь ще до того, як його батько тремтячими губами вимовив:
— Це ти, Девід, ти..
Хлопець завмер, повернувся думками в минуле: те, що раніше було незрозумілим і турбувало його, тепер стало очевидним. Його думки з різних питань завжди трохи відрізнялася від точки зору друзів — скажімо, коли один з роторів вертольота випадково вбив білку.
Незначні, але турбуючі дрібниці, які не давали заснути до глибокої ночі, коли весь будинок вже давно спав.
"Так, це правда, — зрозумів Девід, анітрохи не сумніваючись в словах батька. — Цікаво, чому це ніколи не спадало мені на думку?
Така думка немов жахлива статуя, похована в грунті під ногами, — вона завжди була тут, але ніхто не бачив її, поки він не відкопав. І тепер він виразно розрізняв злісну гримасу на страшному обличчі.
— Значить, ви хочете, щоб я убив Барра? — запитав він.
— Лише ти в змозі зробити це.. Деві., ти єдиний, і це необхідно.
Усі ці роки я сподівався, що такий крок не знадобиться, що твоя унікальна здатність, не буде використана. Але Барр продовжує жити. Заради усіх нас він повинен померти.
— Я не розумію тільки одного, — сказав Девід, встаючи і дивлячись у вікно на знайомі дерева і шосе вдалині під прозорим скляним дахом. — Яким чином було змінено моє виховання? Чому я не помітив змін в процесі того, що було нормальним шляхом розвитку?
— Ми скористалися твоїм плюшевим ведмежатком, — пояснив Ейгг. — Про це не прийнято говорити, але несприйняття акту позбавлення іншої людини життя вводиться у свідомість дитини упродовж її перших років за допомогою магнітних стрічок в іграшці, що знаходиться у кожного хлопчика або дівчинки. Пізніше виховання усього лише закріплює відпрацьований рефлекс, який не діє без первинного етапу.
— Значить, моє плюшеве ведмежатко...
— Я змінив його банк пам'яті лише в цьому питанні. У усьому іншому твоє виховання нічим не відрізнялося від виховання інших дітей..
— Тепер мені усе зрозуміло, доктор — В голосі Девіда відчувався метал, якого не було раніше. — Як я зможу убити Барра?
— Ось цим. — Ейгг дістав з ящика столу пакет і обережно розгорнув його.
— Це старовинна примітивна зброя, яку я взяв у музеї. Я відремонтував її і зарядив метальними пристроями — їх називають патронами. — Ейгг тримав в руці чорний, матовий блискучий пістолет. — Він діє автоматично. Коли натискають на цей виступ — спусковий гачок, — в патроні починається хімічна реакція, в результаті якої з переднього отвору пістолета вилітає предмет зі свинцю з мідною оболонкою, званий кулею.
Вона рухається вздовж уявної лінії, що проходить через ці два виступи у верхній частині пістолета. Зрозуміло, під впливом сили тяжіння куля поступово опускається, але на мінімальній відстані — кілька метрів — це можна не брати до уваги. — Він поклав пістолет на стіл.
Девід повільно протягнув руку і узяв пістолет. Він напрочуд зручно ліг в руку, наче був створений саме для неї. Девід підняв пістолет, прицілився і, коли передній виступ опинився в центрі виїмки в задній частині пістолета, натиснув на спусковий гачок. Пролунав оглушливий гуркіт, і пістолет підстрибнув в його руці. Куля вдарила Ейгга в груди, прямо туди, де знаходиться серце, причому з такою силою, що і чоловік, і стілець, на якому він сидів, перекинулися на підлогу.
— Девід! Що ти робиш? — почувся переляканий крик батька.
Хлопець відвернувся від мертвого тіла, що простяглося на підлозі, і подивився на батька байдужим поглядом.
— Невже ти не розумієш, тату? Барр зі своїми панстентиалістами душать свободу в світі, безліч людей страждає від цього; відбувається безліч такого, що всі ми вважаємо не правильним. Але хіба ти не розумієш різниці? Ти сам сказав, що після смерті Барра становище зміниться. Життя знову буде розвиватися. Як же можливо порівняти злочин Барра зі злочином тих, хто знову відтворив ось це?
Не встиг Н'юмен усвідомити увесь сенс слів сина і зрозуміти, що на нього чекає, як той швидко вистрілив в батька. Торренс закричав і кинувся до виходу, намагаючись відімкнути двері. Тремтячі від жаху пальці не слухалися. Девід вистрілив в нього, але Торренс був далеко, і тому куля лише поранила його в спину.
Нещасний впав. Девід підійшов до нього і, не звертаючи уваги на стогони і благання про пощаду, прицілився і точним пострілом розніс йому череп.
Пістолет раптом здався Девіду дуже важким, і хлопець відчув якусь дивну втому. Ліфт підняв його на другий поверх. Девід увійшов до кабінету і, вставши на стілець, дістав з верхньої полиці з-за книг плюшеве ведмежатко.
Маленька пухнаста іграшка сиділа посеред широкого ліжка, махала короткими лапами і дивилася на Девіда чорними очицями-гудзиками.
— Ведмежатко, — звернувся до нього парубок, — я хочу нарвати квітів на газоні.
— Не потрібно, Деві., рвати квіти недобре., не рви квіти..
— Ведмежатко, зараз я розіб'ю вікно.
— Ні, Деві, бити вікна погано., не потрібно бити вікна..
— Ведмедик, я збираюся вбити людину.
Тиша, мертва тиша. Завмерли навіть лапи і очі.
Гуркіт пострілу розірвав тишу, і маса шестерень, дротів і понівеченого металу вилетіла з тільця розірваного на шматочки плюшевого ведмежатка.
— Ведмедику, о, ведмедику, чому ти не розповів мені про це? — Девід кинув на підлогу пістолет і розридався.