Броньовані, отруйні, ікло-роті, з наконечниками на кігтях. Це опис всього, що ходить, звисає чи просто сидить і росте. Бачив рослин з зубами, рослин що кусаються? Не думаю, що хотів би. Якби ти мусів приземлитись на Пирі, то був би мертвим за кілька секунд по виході з корабля. Навіть мені треба пройти курс підвищення кваліфікації перш ніж я буду змозі вийти за периметр будівель летовища. Нескінченна війна за виживання підтримує конкуренцію форм життя та їх мінливість. Смерть проста, проте способи її заподіяти занадто чисельні для перерахунку.
Лихо напосілось як важка ноша на широкі плечі Керка. По довгих миттєвостях роздумів він помітно струснув тілом щоб вивільнитись від нього. Звертаючи увагу на їжу та вимочування соусу з тарілки, він висловив частину своїх почуттів.
— Думаю, немає иншої логічної причини, чому ми повинні залишатися і боротися в цій нескінченній війні. Хіба тільки те, що Пир наш дім. — Остання скибка просоченого соусом хліба зникла, тож він махнув самою виделкою в бік Джейсона.
— Будь щасливим ти з зовнішнього світу і тобі ніколи не буде необхідности бачити Пир.
— Тут ти помиляєшся. — сказав якомога спокійніше Джейсон. — Розумієш, я лечу з тобою.
IV.
— Не мели дурниць, — сказав Керк, замовляючи подвійну відбивну. — Існують набагато простіші способи самогубства. Чи ж бо не розумієш, що тепер ти мільйонер? З вмістом твоїх кишень ти можеш розслаблятись все життя на планетах насолод. Пир — це смертельний світ, а не чергове визначне місце для знуджених туристів. Я не можу тобі дозволити полетіти зі мною.
Гравці, які втрачають стриманість не довго витримують. Тепер Джейсон був злий. Проте він слабо це виказував. Відсутністю виразу на обличчі і спокоєм в голосі.
— Не кажи мені, що я можу чи не можу зробити, Керку Пирський. Ти великий чоловік зі швидким пістолетом, однак це не робить тебе моїм керівником. Все що ти можеш зробити, це не дозволити мені полетіти на Пир на твоєму кораблі. Та повір я знайду инший спосіб. І не намагайся переконати мене, що я лиш хочу на Пир щоб пооглядати цікавинки, не маючи найменшого уявлення щодо моєї справжньої мотивації.
Джейсон навіть не намагаються пояснити свою мотивацію, вона була лем наполовину усвідомлена і надто особиста. Що більше він подорожував, то більше речі йому видавались одноманітними. Старі, цивілізовані планети потопали в сірій марудності. Порубіжні світи були грубо однаковими тимчасовими таборами в лісах. Не сказати б, що галактичні світи йому набридли. Він просто познаходив всі їхні обмеження... водночас не знаходячи своїх. До зустрічі з Керком він не знав кращих, ба навіть рівних собі. Це було щось більше ніж себелюбство. То були факти, від яких не відвернешся. Тепер він був змушений прийняти існування цілого світу кращих за нього людей. Джейсон ніколи б заспокоївся поки не побував би у цьому світі і не переконався в цьому сам. Навіть якщо загине намагаючись.
Ніщо з зазначеного не можливо було передати Керку. Були й вагоміші причини, до того ж легші для його розуміння.
— Не далекоглядно з твого боку забороняти мені летіти на Пир, — сказав Джейсон. — Не згадуватиму жодних моральних зобов'язань за виграні мною, потрібні вам гроші. Але як щодо наступного разу? Якщо вам необхідно стільки смертоносних товарів цього разу, то колись, ймовірно, вони вам знадобляться знову. Чи не було б краще мати мене під рукою — давно випробуваного і вірного — ніж придумувати якийсь новий і мабуть ненадійний виверт.
Керк замислено жував другу порцію відбивної.
— Логічно. Маю зізнатись, раніше я про це не думав. Суттєвим недоліком пирійців є нульова турбота про майбутнє. Прожити день досить клопітне завдання. Відтак ми, як правило, стикаємось з критичними ситуаціями в міру їх надходження, а туманне майбутнє... якось воно буде. Можеш летіти. Сподіваюся коли ти нам знадобишся, то ще будеш живий. Як пиріський посол до багатьох місць, офіційно запрошую тебе на нашу планету. Всі витрати беремо на себе. За умови, що ти повністю виконуватимеш всі наші вказівки щодо твоєї особистої безпеки.
— Умови прийняті, — сказав Джейсон. І здивувався, чого він так весело підписав собі смертний вирок.
Керк наминав свій третій десерт, коли його годинник тоненько задзижчав. Він негайно кинув виделку і встав. "Пора", — сказав він. — "Тепер ми йдемо за графіком." У той час як Джейсон звівся на ноги, він запихав монети в лічильник поки не засвітився напис сплачено. Тоді вони вийшли крізь двері й хутко покрокували.
Джейсон не здивувався, коли вони вирушили громадським підйомником позад ресторану. Він почав розуміти, що після виходу з казино кожен їх крок був ретельно спланованим і своєчасним. Без сумніву, вся планета була на ногах, розшукуючи саме їх. Однак, досі вони не помітили жодних ознак погоні. Джейсону не вперше довелося рухатись всього лиш на крок попереду органів влади... проте вперше у цій справі він дозволив комусь вести себе за руку. Він вимушено всміхнувся своїй автоматичній згоді. Протягом багатьох років він був одинаком, тому знаходив певну збочену втіху йдучи за кимось.
— Поквапся, — пробурчав Керк, швидко глипнувши на годинник. Він встановив рівномірний вбивчий темп сходинками ескалатора. Таким чином вони піднялися на п'ять рівнів — не зустрічаючи жодної людини — тоді Керк розм'як і дозволив підйомнику попрацювати.
Джейсон пишався своєю фізичною формою. Проте раптовий підйом після безсонної ночі, змусив його важко сопіти і наскрізь спітніти. Керк, з холодним чолом і нормальним диханням не виказував щонайменшої ознаки нещодавнього бігу.
Вони були на другому рівні автокомунікацій коли Керк зійшов зі сходів уникаючи щораз гучніших кроків і поманив Джейсона за собою. Коли вони вийшли на вулицю коло хідника перед ними зупинилось авто. Джейсону вистачило здорового глузду не схопитись за зброю. Щойно вони досягли авта водій відчинив дверцята й вийшов. Керк, не зронивши і слова, передав йому якийсь папірець й ковзнув за кермо. Авто рушило даючи Джейсону часу рівно досить щоб застрибнути. Вся процедура тривала менше трьох секунд.
У тьмяному світлі Джейсон ледь вихопив образ водія, проте він його впізнав. Звичайно, цієї людини він ніколи не бачив раніше, однак знаючи Керка, не можливо було не впізнати дебелу силу уродженця Пиру.
— Ти дав йому квитанцію Елуса, — сказав Джейсон.
— Звичайно. Вона заопікується кораблем і вантажем. Вони покинуть планету і будуть на безпечній відстані, перш ніж казино знайде зв'язок з Елусом. Тому тепер давай потурбуємось про себе. Я детально поясню план, щоб не було збоїв з твого боку. Я розкажу все повністю і якщо будуть якісь питання запитаєш коли я закінчу.
Тони команд були до того автоматичними, що Джейсон спіймав себе в ролі тихого покірного слухача. Хоч частка його мозку хотіла всміхнутися від поспішного припущення, що він може чогось не знати.
Керк завернув машину в густий потік руху покидаючи місто у напрямку космопорту. Розмовляючи він легко вів авто.
— В місті триває розшук, однак ми сильно відірвались. Упевнений касильці не захочуть афішувати свою погану фізичну підготовку, відтак не буде нічого настільки грубого як контрольно-пропускний режим на дорозі. Однак порт кишітиме всіма наявними в них агентами. Вони добре знають, коли гроші покидають планету, їх не повернути. Якщо ми прорвемось вони будуть певні, що гроші з нами. Таким чином зникнуть перепони для втечі корабля з військовим спорядженням.
Джейсонові слова видавали легке приголомшення.
— Ти хочеш сказати, що підкидаєш нас як мішені-тарілочки, щоб прикрити зліт корабля.
— Можна й так сказати. Проте, оскільки ми й так мусимо втекти з планети, не буде ніякої шкоди у використанні нашої втечі як димової завіси. А тепер стули писок поки не закінчу, як я вже казав. Ще раз переб'єш і я викину тебе на узбіччя.
* * * * *
Джейсон був впевнений, що він це зробить. Він зосереджено й тихо слухав Керкове дослівне повторення раніше сказаного. Тоді Керк продовжив.
— Офіційна авто-брама, ймовірно, буде широко відчинена для потоку транспорту крізь неї. Багато агентів буде в цивільному. Можливо ми навіть потрапимо на ділянку нерозпізнаними, хоча я в цьому сумніваюся. Втім, це не має значення. Ми проїдемо крізь браму до злітного майданчика. Гордість Дархану, на який в нас квитки, гудітиме двохвилинний сигнал і підніматиме трап. Поки ми дістанемось наших місць корабель злетить.
— Все це дуже добре, — сказав Джейсон. — Проте що ж будуть робити охоронці весь цей час?
— Стріляти у нас і в один одного. Ми скористаємось метушнею, щоб втрапити на борт.
Така відповідь ніяк не могла заспокоїти розум Джейсона, однак на якийсь час він змирився з такою.
— Добре, нехай ми опинимось на борту. Чому б тоді їм просто не затримати зліт, поки їх люди не витягнуть і не поставлять нас до стіни?
Керк зміряв його зневажливим поглядом перш ніж він повернув погляд на дорогу.
— Я ж сказав, що корабель Гордість Дархану. Якщо б ти взагалі вивчав цю систему, то мав би знати, що це означає. Касилія і Дархан планети близнючки і у всьому суперники. Менше двох сторіч тому в них була міжусобиця, що майже знищила їх обидвох. Тепер вони існують в озброєному-до-зубів перемир'ї, який жоден з них не наважується порушити. Щойно ми ступимо на борт корабля ми знаходимося на території Дархану. У них немає угоди про екстрадицію між планетами. Касилія може й сильно нас хоче, проте не настільки сильно, щоб почати ще одну війну.
Це й було все пояснення на яке вистачило часу. Керк повернув машину з тягучки руху на міст позначений Тільки для службових автівок. У Джейсона було відчуття наготи коли вони котились в суворих вогнях порту до вартованої брами попереду.
Вона була зачинена.
Инше авто наблизилось до воріт зсередини і Керк сповільнив свою автівку до швидкості равлика. Один з охоронців розмовляв з водієм авто всередині порту, тоді помахав черговому на брамі. Бар'єрні ворота почали гойдатися всередину і Керк затиснув ногою акселератор.
Все відбулося миттєво. Вирлиця вила, шини верещали від обертів на дорозі і автомобіль врізався в прочинену браму. Перед Джейсоном промайнула постать вартового з роззявленим ротом коли вони ковзали за ріг будівлі. Кілька пострілів бахнули за ними, проте всі більш ніж просто схибили.
Керуючи однією рукою, Керк сягнув під панелю приладів й дістав пістолет, який був близнюком монстра прив'язаного до його руки.
— Використовуй цей замість свого, — сказав він.