Тоді побачимо чи можна все повернути як було. Звичайно ніяких обіцянок. Проте ти погоджуєшся, що питання варте дослідження.
* * * * *
Ляскання кулака об долоню, струс будівлі важкими кроками, Керк ходив туди-сюди уздовж кімнати. Він боровся із самим собою. Нові ідеї проти старих переконань. Вони були такі несподівані — і в них було так важко не повірити.
Не питаючи дозволу Джейсон налив собі трохи холодної води з пляшки, і знесилений поринув у крісло. Щось просвистіло крізь прочинене вікно вириваючи дірку у захисному екрані. Керк розніс його, не змінюючи крок, ба, навіть не помічаючи своєї дії.
Рішення не довелось чекати довго. Навченому діяти швидко, великому пирійцю видавалось неприйнятним не вирішити швидко. Ходьба скінчилась і палець тицьнув в Джейсона.
— Я не кажу, що ти мене переконав, однак думаю не можливо знайти готові відповіді на твої доводи. Тож поки я не знайду, мусимо діяти ніби вони правдиві. Тепер, що ти плануєш робити, що ти можеш зробити?
Джейсон зімкнув пучки пальців рук. "Перше, мені потрібно добре захищене місце, щоб жити і працювати. Тож замість витрачати свої сили лиш на виживання, я зможу здійснювати дослідження для цього проекту. Друге, потрібно когось в поміч, заразом буде працювати охоронцем. І, будь ласка, хтось трохи більш зацікавлений ніж мій теперішній наглядач. Можу запропонувати на цю посаду Мету."
— Мета? — здивувався Керк. — Вона ж пілот-космонавт і оператор захисного екрану, чим таким хорошим вона могла б прислужитись у схожому проекті?
— Найкращий можливий кандидат. Вона має досвід перебування в инших світах, отже, може міняти точку зору, принаймні трохи. І вона, як і кожен освічений дорослий, має багато знати про цю планету і може відповісти на будь-які мої питання. — Джейсон всміхнувся. — До всього вона приваблива дівчина, чия компанія мені до вподоби.
Керк гмикнув. "Мені було цікаво чи ти дійдеш до останньої причини. Решта все ж слушні, тому я не збираюсь сперечатись. Знайду їй заміну і покличу Мету сюди. Маємо вдосталь захищених будівель придатних використання."
Погомонівши з одним з помічників з приймальні Керк зробив кілька дзвінків з монітора. Потрібні накази були швидко зроблені. Джейсон з цікавістю за всім спостерігав.
— Вибач за запитання, — нарешті сказав він. — Але ти що диктатор на цій планеті? Ти просто клацаєш пальцями, а всі стрибають.
— Припускаю, виглядає саме так, — зізнався Керк. — Проте це лише ілюзія. Ніхто повністю не керує на Пирі, немає і чого-небудь схожого на демократію. Зрештою, нас загалом приблизно як в армійському дивізіоні. Кожен робить роботу до якої пасує найкращим чином. Різні види діяльності розділені між відділами під керівництвом найбільш кваліфікованих людей. Я відповідальний за Координацію та Постачання, що є мабуть найширшою ділянкою роботи. Ми заповнюємо прогалини між відомствами та займаємось закупівлями з инших планет.
* * * * *
Тоді прийшла Мета і поговорила з Керком. Вона повністю знехтувала присутністю Джейсона. "Мене звільнили і відправили сюди," — сказала вона. — "Це що? Зміна в розкладі польотів?"
— Можна й так сказати, — сказав Керк. — Тепер тебе звільнено від усіх твоїх старих обов'язків і переведено до нового відділу: Слідства і розшуку. О-той-о із втомленим виглядом — керівник твого відділу.
— Почуття гумору, — сказав Джейсон. — Єдине на всіх уродженців Пиру. Вітаю, надія для планети ще жевріє.
Мета глянула то на одного то на иншого. "Не розумію. Я не йму цьому віри. Тобто новий відділ... для чого?"
— Вибачаюся, — сказав Керк. — Не хотів бути грубим. Думав, можливо ти почувалася б більш невимушено. Я сказав правду. Джейсон знайшов спосіб — чи можливо знайшов спосіб — добре прислужитись Пиру. Допоможеш йому?
Мета заспокоїлась. І трохи розгнівалась. "Я мушу? Це наказ? Знаєте в мене багато роботи. Я певна ви розумієте, що вони важливіші ніж щось чого собі може науявляти прибулець. Він далебі не зможе зрозуміти..."
— Так. Це наказ. — Різкість знов вернувся в голос Керка. Мета розчервонілась від такого тону.
— Можливо, я зможу пояснити, — втрутився Джейсон. — Зрештою це все моя ідея. Однак спочатку від тебе треба трішки співпраці. Віддай обойму свого пістолета Керку?
Мета скидалась на перелякану, проте Керк кивнув офіційною згодою. "Раптом на кілька хвилин, Мето. Я озброєний тож ти тут у безпеці. Думаю, я розумію, що Джейсон має на увазі, і з особистого досвіду, боюся він правий."
Мета неохоче передала магазин і розрядила камеру пістолета. Щойно тоді Джейсон роз'яснив.
— У мене є теорія щодо життя на Пирі, і боюся, мені своїм поясненням мені доведеться зруйнувати деякі злуди. Почнемо з того, що слід визнати істину, що тут ваші люди поступово програють війну і зрештою їх буде знищено...
Заки він був наполовині речення, пістолет Мети був скерований йому між очі, а вона дико смикала гашетку. В її виразі була лиш ненависть й відраза. Керк взяв її за плечі й всадив у крісло, перш ніж не сталось чогось гіршого. Минуло трохи часу поки вона оговталась достатньо, щоб почути слова Джейсона. Не просто спостерігати крах ретельно вибудованих крізь життя неправд. Лиш її досвід побачених світів дозволяв їй просто слухати.
Промінці несприйняття все ж спалахували у її очах коли він закінчив розповідь про речі раніше обговорені із Керком. Вона напружено сиділа відтискаючи вперед руки Керка, ніби вони були єдиним, що стримувало її кинутись на Джейсона.
— Може це занадто занадто щоб засвоїти отак відразу, — сказав Джейсон. — Тому давай викладемо все простішими словами. Вірю, що ми можемо знайти причину цієї неослабної відрази до людей. Може ми не правильно пахнемо. Можливо, я винайду зілля з подрібнених пирійських жуків, що зроблять людей невразливими якщо натертись ним. Я ще не знаю. Проте незалежно від результатів, ми мусимо це дослідити. Керк зі мною згоден.
Мета глянула на Керка і він ствердно кивнув. Її плечі важко опустились раптовою поразкою. Вона прошепотіла слова.
— Я ... не можу сказати, що згодна, чи навіть розумію все, що ти сказав. Але я допоможу тобі. Якщо Керк вважає, що так правильно.
— Я так вважаю, — сказав він. — Тепер хочеш набої до свого пістолета? Не плануєш більше пристрелити Джейсона?
— Це було нерозумно з мого боку, — сказала вона холодно, перезаряджаючи пістолет. — Мені не потрібен пістолет. Якби мені довелось вбити його, я могла б це зробити голими руками.
— Я теж тебе люблю, — всміхнувся їй Джейсон. — Тепер готова йти?
— Авжеж. — Вона змахнула м'який кучерик волосся на місце. — Для початку знайдемо місце, де тобі зупинитися. Про це я подбаю. Відтак робота нового відділу на тобі.
X.
Порожні кімнати знайшлись в одній з комп'ютерних будівель. Вони були повністю запечатані щоб тримати тварин подалі від делікатного устаткування. Поки Мета шукала спальник серед запасів, Джейсон важко притяг письмовий стіл, столик та стільці з сусіднього незайнятого кабінету. Коли вона повернулася з пневматичним ліжком, він миттєво упав на нього вдячним зітханням. Її губа скривилась від його очевидної слабкості.
— Звикай до вигляду, — сказав він. — Збираюсь робити якомога більше моєї роботи в поземній позі. Ти будеш моєю сильною правою рукою. А зараз, Правице, роздобудь-но мені чогось поїсти. До того ж маю намір більшу частину трапези здійснити у вже згаданій лежачій позиції.
З огидою фиркнувши, Мета почимчикувала геть. Поки її не було, Джейсон в задумі гриз кінчик ручки, а тоді зробив кілька ретельних записів.
Коли вони скінчили сливе позбавлену смаку трапезу він розпочав пошуки.
— Мето, де можна знайти історичні записи Пиру?
— Ніколи про такі не чула... Я направду не знаю.
— Але ж має хоч щось, десь, — наполягав він. — Навіть якщо ваша сучасна культура повністю присвячує свій час і енергію виживанню, можеш бути певна, що не завжди так було. Вона розвивалась постійно, люди зберігали записи, робили нотатки. Тож де нам шукати? У вас тут є бібліотека?
— Звісно, — сказала вона. — У нас чудові технічні бібліотеки. Однак я певна там немає такого роду речей.
Намагаючись не стогнати, Джейсон встав. "Дозволь мені про це вирішувати. Просто показуй дорогу."
* * * * *
Бібліотека була повністю автоматичною. Проектований покажчик видавав низку ланок для довільного тексту, з яким можна було б ознайомитись. Тасьма доправлялась до чергового столу за тридцять секунд після введення числа. Тасьми повертались через контейнер і автоматично підшивались до каталогу. Механізм працював безвідмовно.
— Чудово, — сказав Джейсон, відсуваючись від покажчика. — Віддаймо належне технологічному поступу. От лишень тут нема нічого для нас важливого. Просто стоси підручників.
— А що ще має бути в бібліотеці? — Мета видавалась щиро здивованою.
Джейсон розпочав пояснювати, та тоді передумав. "Пізніше ми до цього повернемось," — сказав він. — "Набагато пізніше. Зараз мусимо знайти нитку. А чи можуть бути ще якісь тасьми, або навіть друковані книги, яких немає в цій машині?"
— Видається малоймовірно, проте можна запитати Полі. Він десь тут живе і відповідає за бібліотеку, додає нові книжки і доглядає за обладнанням.
Єдині двері в тильній частині будівлі були замкнені, і жодне грюкання не змогло розбудити доглядача.
— Якщо він живий — це має спрацювати, — сказав Джейсон. Він натиснув зіпсовану кнопку пульта. Це мало бажаний результат. За п'ять хвилин двері відчинилися і крізь них виліз Полі.
На Пирі смерть завжди приходила швидко. Якщо рани сповільнювали людину, то згубні завжди пильні сили хутко завершували роботу. Полі був винятком із цього правила. Що б не атакувало його вперше, попрацювало на славу. У нього не було більшості нижньої частини обличчя. Його ліва рука була скручена й непридатна. Пошкодження його тіла і ніг ледь дозволяли йому перешкутильговувати від одного місця до иншого.
Проте в нього все ще була одна здорова рука, а також зір. Він міг працювати в бібліотеці звільняючи повноцінну людину. Ніхто не знав як довго він волочив нездорову оболонку свого тіла будівлею. Незважаючи на біль, що сповнював його почервонілі і вологі очі, він жив. Старів, він був найстаршим пирійцем, наскільки міг судити Джейсон. Він хитнувся вперед і вимкнув сигналізацію, що його кликала.
Поки Джейсон пояснював старий здавалось не слухав.