Негайно йдіть звідси!
Бежеарс. О друже мій! Вас знову обдурили!
Граф (у нестямі підносить до його очей листа). А цей лист, чудовисько? Йому я теж не повинен вірити?
Бежеарс (бачить лист, розлючено хапає його з рук графа і зриває з себе маску, показуючи своє справжнє обличчя). А!.. Мене обдурили! Але я цього так не залишу!
Леон. Дайте спокій нашій родині, якій ви і так вже заподіяли стільки лиха.
Бежеарс (розлючено). А, шалений молодику! Ти заплатиш мені за все. Викликаю тебе на дуель!
Леон (швидко). Я готовий.
Граф (швидко). Л еоне!
Графиня (швидко). Сину мій!
Флорестина (швидко). Брате мій!
Граф. Леоне, я забороняю вам... (Бежеарсу.) Ви не варті тих почестей, яких вимагаєте: не так мають завершувати життя такі люди, як ви. (Бежеарс мовчки показує свою лють.)
Фігаро (стримує Леона, жваво). Ні, юначе, ні кроку далі! Ваш батько має рацію. До того ж у суспільстві зараз по-іншому дивляться на цей огидний вид божевілля: відтепер у Франції боротимуться тільки з ворогами держави. Нехай він собі лютує, хоч лусне. А якщо коли насмілиться напасти на вас, тоді й захищайтесь, як від убивці. Вбити скажену тварину повсюди вважається доброю справою! Але він не наважиться: людина, здатна на таку низість, має бути настільки ж боягузливою та підлою!
Бежеарс (у нестямі). Негідник!
Граф (тупає ногою). Залишите ви нас врешті-решт? Дивитися на вас більше не можу! (Графиня, перелякана, сидить у своєму кріслі; Флорестина та Сюзанна підтримують її; Леон підходить допомогти їм.)
Бежеарс (крізь зуби). Добре, чорт забирай, я піду від вас. Але в моїх руках залишається доказ вашої чорної зради! Ви просили про згоду Його Величності на обмін ваших маєтків тільки для того, щоб вільно та безкарно збуджувати невдоволення по той бік Піренеїв.
Граф. Чудовисько! Що він таке каже?
Бежеарс. Я повідомлю про це у Мадрид. Я доб'юся конфіскації всіх ваших маєтків хоча б тому, що у вашому кабінеті стоїть бюст Вашингтона.
Фігаро (кричить). Ще б пак! Адже донощик отримує третину від загальної суми.
Б е ж е а р с. А щоб ви не встигли обміняти маєтки, я поспішу до іспанського посла і попрошу його затримати грамоту Його Величності, яку має привезти дипломатичний кур'єр.
Фігаро (дістає з кишені пакет, жваво). Королівську грамоту? А ось і вона. Я передбачав цей удар. Я тільки-но отримав пакет на ваше ім'я в секретаріаті посольства. Кур'єр з Іспанії вже прибув! (Граф стрімко бере пакет.)
Бежеарс (розлючено б'є себе по лобі, потім прямує до виходу, але зробивши кілька кроків, обертається). Прощавай, аморальна та низька родина! Тепер ви вільні без зайвих докорів сумління укласти огидний шлюб між братом та сестрою, але ваша низькість скоро стане загальновідомою! (Виходить.)
СЦЕНА VIII Ті ж самі, крім Бежеарса.
Фігаро (майже втративши розум від радості). Нехай пише доноси — це останній засіб, до якого вдаються негідники! Тепер він уже не несе небезпеки. Бежеарс остаточно викритий, становище в нього безвихідне, у нього ж нічого немає. Ах, пане Фаль, я б заколовся, якби в нього залишились ті дві тисячі, які він дістав зі своєї кишені! (Знову серйозним тоном.) Втім, хто, як не він має знати, що ані за народженням, ані за законом цих молодих людей не можна вважати родичами, вони чужі один одному.
Граф (обіймає його, вигукуючи). О Фігаро!.. Графине, його правда!
Леон (поспішно). Боже мій! Мамо! Отже, є надія?! Флорестина (до графа). Як? Хіба ви не... Граф (у повному захваті). Діти мої, до цього ми ще повернемося і, зберігаючи інкогніто, порадимося з вірни-
ми, освіченими та криштально чесними юристами. О діти мої! У певному віці порядні люди вибачають один одному помилки і колишні слабкості. Бурхливі пристрасті, які створювали інколи між ними глибоку прірву, поступаються місцем ніжній прихильності. Розіно (ваш чоловік знову називатиме вас так), ходімо, відпочинемо від хвилювань сьогоднішнього дня. Пане Фаль, залишайтеся з нами! Ходімо, діти мої! Сюзанно, поцілуй свого чоловіка! І нехай у нас вже ніколи не буде приводів для сварок! (До Фігаро.) А ти отримаєш від мене особливу, належну і заслужену тобою нагороду, а поки що дарую тобі ті дві тисячі, які Бежеарс узяв із загальної суми!
Фігаро (жваво). Мені, пане? Ні, прошу вас, не треба. Щоб я став псувати огидним металом послугу, яку я зробив від щирого серця?! Померти у вашому домі — ось моя нагорода. В юності я часто помилявся, то ж нехай цей день послужить виправданням усього мого життя! О моя старість, пробач мою молодість — вона пишається тобою. За один день усе змінилося! Немає більше деспота, нахабного лицеміра! Кожен чесно виконав свій обов'язок. Не ремствуватимемо на кілька тривожних митей: вигнати з сім'ї негідника — велике щастя.