Ставлять поміст із двома сходами всередині сцени, у глибині, на ньому ставлять крісло графові. Ставлять стіл писареві і його табурет збоку, напереді, і стільці для Бридуазона й інших суддів по боках графової естради.
ДІЯ ТРЕТЯ
Театр являє собою залу в замку, так звану тронну залу, що править за залу аудієнцій. Збоку балдахін над портретом короля.
СЦЕНА І
Граф, Педрильйо (в куртці й чоботях, держить пакет запечатаний).
Граф (швидко). Ти мене добре зрозумів? Педрильйо. Так, вельможний пане. (Виходить.)
СЦЕНА II Граф (сам; кличе). Педрильйо! 6* 163
Граф, Педрильйо (повертається).
Педрильйо. Що, ваша вельможносте?
Граф. Ніхто тебе не бачив?
Педрильйо. Ані одна душечка.
Граф. Візьми арабського скакуна.
Педрильйо. Він біля садових ґрат, вже осідланий.
Граф. Скачи просто до Севільї.
Педрильйо. Туди тільки добрі три милі.
Граф. Як приїдеш, довідайся, чи паж прибув.
Педрильйо. У готелі?
Граф. Так. Особливо довідайся, як давно.
Педрильйо. Розумію.
Граф. Віддай йому наказ і вертайся швиденько.
П е д р и л ь й о. А як його нема?
Граф. Вертайся хутчіше і розкажи мені. Іди.
СЦЕНА IV
Граф (сам; ходить роздумуючи). Я зробив неправильно, усунувши Базиля... Гнів недобрий ні до чого. І той лист, що він приніс і що повідомляв мене про залицяння до графині; покоївка замкнена, як я приходжу; пані вражена страхом, чи робленим, чи правдивим; чоловік, що вискакує у вікно, а другий признається, що то він... чи намагається довести, що то був він... Нитка мені вислизає з рук. Тут є щось незрозуміле... Вільність поміж моїми підданими, це нічого, то обходить, коли це з людьми такого сорту? Але графиня! Коли б якийсь нахаба наважився.. Куди я заходжу? Справді, як у голову ударить, то найрівніша уява стає божевільна, як сон! Вона забавлялася: ці приглушені сміхи, ця радість, мало пригашена! Вона шанує себе; і моя честь... куди її в біса примостили? З другого боку, як виглядає справа? Чи крутійка Сюзанна зрадила мою таємницю?., бо це ще не її таємниця!.. Що мене прив'язує до тієї примхи? Разів з двадцять хотів я її покинути... Дивний наслідок нерішучості! Якби моєму бажанню вона не опиралася, я хотів би її в тисячу разів менше. Той Фігаро довго не йде! Треба випитати в нього обережно (Фігаро показується в глибині. Зупиняється.) і спробувати в розмові з ним дізнатися манівцями, чи знає він про мою любов до Сюзанни.
Граф, Фігаро.
Фігаро (вбік). Якраз вчасно.
Граф. Якщо вона сказала йому хоч слово..
Фігаро (вбік). Я думаю.
Граф. ...То я звелю йому одружитися зі старою. Фігаро (вбік). З коханою пана Базиля? Граф. ...І побачимо, що ми зробимо з молодою. Фігаро (вбік). А! "З моєю дружиною, якщо ласка". Граф (обертається). Га? Що це таке? Фігаро (наближається). Я до ваших послуг. Г р а ф. А що це за слова? Ф і г а р о. Я нічого не казав.
Граф (повторює). "З моєю дружиною, якщо ласка".
Фігаро. Це... кінець відповіді, що я давав: "Підіть, поговоріть з моєю дружиною, якщо ласка".
Граф (проходжується). З його дружиною!.. Я хотів би знати, яка справа може вас затримувати, добродію, коли я вас кличу?
Фігаро (удаючи, що поправляє одежу). Я забруднився, падаючи на клумбу. Я перевдягався. Граф. На це треба цілу годину? Фігаро. Треба часу.
Граф. Тут челядь довше одягається, ніж пани.
Фігаро. Бо не має слуг, щоб помагали.
Г р а ф. Я не зрозумів добре, що вас примусило тоді наражатися на непотрібну небезпеку, вискакуючи...
Фігаро. Небезпеку! Ще б сказали, що я живцем провалився в безодню!
Граф. Ви думаєте викрутитися, удаючи, що не розумієте, лукавий слуго! Ви дуже добре тямите, що мене турбує не небезпека, а мотив.
Ф і г а р о. На фальшиве повідомлення ви приходите розлютовані, перевертаючи все, як потік в Сьєрра-Морені; ви шукаєте якогось чоловіка, подавай вам його, а то ви розіб'єте двері, виламаєте перебійку! Випадково я там опиняюся. І хто знає, може ви в своєму гніві...
Граф (перебиваючи його). Ви могли тікати сходами.
Ф і г а р о. А ви піймати мене в коридорі.
Граф (гнівно). В коридорі. (Убік.) Я запалююся і сам заважаю собі довідатись, що мені треба.
Фігаро (вбік). Подивімось, до чого йдеться, і.граймо обережно.
Граф (зм'якшившись). Я не про те хотів казати, покиньмо це. Я мав... так, я мав деяке бажання взяти тебе в Лондон, кур'єром для депеш... але добре розваживши...
Фігаро. Ваша вельможність одмінили думку?
Граф. Найперше, ти не вмієш по-англійському.
Ф і г а р о. Я знаю god-dam.
Граф. Не розумію.
Фігаро. Я кажу, що я знаю god-dam.
Граф. Ну, то що?
Фігаро. До лиха! Чудова мова, англійська! Небагато треба знати, щоб піти далеко. З цим god-dam в Англії ніде нічого тобі не бракуватиме. Хочете посмакувати добре сите курча? Увійдіть у таверну і тільки зробіть перед хлопцем цей жест (наче крутить рожен), god-dam, і вам приносять посолену телячу ногу без хліба. Це чудово. Чи любите ви випити чарочку прекрасного бургунського або кларету? Нічого більше, як цей (показує, що відкорковує пляшку) goddam, вам приносять кухоль пива, в добрій бляшанці, з піною по вінця. Яка втіха! Зустрічаєте ви одну з тих гарних осіб, що йдуть, дрібочучи ногами, з опущеними очима, лікті назад, трохи вихиляючи стегнами? Притуліть солоденько до уст усі зложені пальці. Ах! god-dam! Вона вам одважить доброго ляпасу — доказ, що розуміє. Справді, англійці примішують подекуди ще деякі інші слова до розмови. Але ж легко бачити, що god-dam є основа мови. І якщо ваша вельможність не мають інших мотивів, щоб залишити мене в Іспанії...
Граф (убік). Він хоче їхати в Лондон. Вона йому нічого не говорила.
Фігаро (вбік). Він думає, що я нічого не знаю. Оброблю його ще трохи в його смаку.
Граф. Який мотив мала графиня розіграти переді мною такий жарт?
Фігаро. Далебі, вельможний пане, ви це краще знаєте, ніж я.
Граф. Я запобігаю їй у всьому, засипаю її подарунками.
Фігаро. Ви її обдаровуєте, але ви невірні. Чи бувають вдячні за надмірне тому, хто відбирає у нас найпотріб-ніше?
Граф. Колись ти мені казав усе. Фігаро. І тепер я нічого від вас не крию. Граф. Скільки дала тобі графиня за цю прекрасну спілку?
Ф і г а р о. А скільки ви мені дали, щоб визволити її з рук лікаря? Слухайте, ваша вельможносте, не слід принижувати людину, яка добре вам служить, щоб, крий Боже, не зробити з неї лихого слугу.
Граф. Чому це у всьому, що ти робиш, завжди є щось непевне?
Фігаро. Коли шукаєш у людях чогось лихого, то завжди знаходиш.
Граф. Репутація твоя препогана!
Ф і г а р о. А якщо я кращий за неї? Чи багато є панів, що могли б сказати про себе те саме?
Граф. Разів сотню я бачив, що ти йдеш до фортуни, і ніколи не йшов ти навпростець.
Фігаро. Що ви хочете? Перед вами юрба: кожне хоче побігти; товпляться, тиснуть, штовхаються, збивають з ніг, приходить, хто може; решта розчавлені. То ж край, я вже відмовляюся.
Граф. Від фортуни? (Вбік). Це нове.
Фігаро (вбік). Тепер моя черга. (Вголос.) Ваша вельможність ласкаво зробили мене домоправителем замку; це дуже мила посада. Справді, я не буду кур'єром, що його обдаровують цікавими новинами, але зате стану щасливим з моєю дружиною в глибині Андалузії...
Граф. Хто тобі не дає взяти її в Лондон?
Фігаро. Довелось би залишати її так часто, що незабаром мені було б від того шлюбу не надто добре.
Граф. Маючи характер і розум, ти міг би колись вийти в люди в канцелярії.
Фігаро. Розум, щоб вийти в люди? Вельможний пан сміється з мого розуму. Помірність і плазування — ось чим досягається все.
Граф. ...Довелося б тільки простудіювати трохи під моїм керівництвом політику.
Ф і г а р о. Я її знаю.
Г р а ф. Як англійську мову, її основи?
Фігаро. Так, якщо тут є чим пишатися. Ну от: удавати, що не знаєш того, що тобі відоме, що знаєш те все, що тобі невідоме; що тямиш усе, чого не розумієш, що не чуєш того, що чутно; особливо, що здужаєш понад свої сили; часто ховати в великій таємниці те, що не має в собі таємниці; замикатися в хаті, щоб загострювати пера: і здаватися глибокодумним, коли ти, як то кажуть, пустий і порожній; відігравати так чи так якусь персону; розсилати шпигів і підплачувати зрадників; зривати печатки, перехоплювати листи й намагатися ушляхетнити вбогість засобів поважністю предмету — от і вся політика, або щоб мені вмерти!
Граф. Е, це ти окреслюєш інтригу!
Фігаро. Політику, інтригу, як хочете; але як я вважаю їх майже сестрами, то хай нею займається, хто хоче. "Я ж дівчинку більше люблю!", як каже пісенька про доброго короля.
Граф (убік). Він хоче залишитися. Я розумію... Сюзанна мене зрадила.
Фігаро (вбік). Я його ловлю й плачу його монетою.
Граф. Так ти сподіваєшся виграти процес із Марселі-ною?
Фігаро. Чи ви будете ставити мені на вид, що я відмовляюся від старої дівчини, коли ваша вельможність дозволяє собі забирати в нас усіх молодиць?
Граф (жартуючи). У суді урядова особа забуває про себе і бачить тільки закон...
Фігаро. Поблажливий до великих, суворий до маленьких...
Граф. Ти, може, думаєш, що я жартую?
Фігаро. Е, хто то знає, ваша вельможносте? Tempo е galan'uomo, кажуть італійці, а вони завжди кажуть правду, ось час і навчить мене, хто мені зичить лиха, хто добра.
Граф (убік). Я бачу, що йому все сказали. Він-таки одружиться з дуеньєю.
Фігаро (вбік). Він узяв мене на хитрощі. Про що ж він довідався?
СЦЕНА VI
Граф, слуга, Фігаро.
Слуга (доповідає). Дон Гусман Бридуазон. Граф. Бридуазон?
Фігаро. Авжеж! Це місцевий суддя, судовий заступник, ваш правник.
Граф. Нехай зачекає. (Слуга виходить.)
СЦЕНА VII Граф, Фігаро.
Фігаро (дивиться хвилину на замисленого графа). Це те, що ваша вельможність бажали?
Граф (опам'ятавшись). Я?.. Я казав підготувати цю залу для прилюдного засідання.
Ф і г а р о. А хіба тут чого бракує? Велике крісло для вас, добрі стільці для судовиків, табурет для писаря, дві лавки для адвокатів, поміст для добірної публіки і позаду чернь. Я піду відпущу натиральників. (Виходить).
СЦЕНА VIII
Граф (сам). Цей шахрай мене збив з пантелику! Сперечаючись, він бере перевагу, притискає, оточує... Ах, крутій і крутійка! Ви порозумілися, щоб мене одурити.. Будьте собі приятелями, коханцями, будьте чим хочте, я згоджуюсь, але, до біса, не чоловіком і жінкою..
СЦЕНА IX Сюзанна, граф.
Сюзанна (задихано). Ваша вельможносте... Пробачте, ваша вельможносте!
Граф (незадоволено).