Салат цвіте між посадженими в ряд бобами, листя яких все поїдені комашками, а стебла розсипаються від дотику, і кудлатий морквою, чия бадилля майже неможливо розрізнити серед розрослися подорожника, мокрічніка і жирних бур'янів з білими і жовтими квіточками, які виростають на дюйм за ніч. Їх легко витягти, коріння у них неміцні, але їх стільки, що Кроликові через кілька хвилин вже набридає витягувати їх, обтрушувати від мокрої землі, що прилипла до коріння, і складати купками вздовж дротяної загорожі в якості добрива та перепони від всюдисущих трав. Трав, які не бажають зростати на галявині, де їх сіють, а тут дико ростуть у великій кількості. І стільки насіння — до огиди багато,природа так нещадно завалює ними землю. Думки його знову звертаються до небіжчикам, яких він знав і яких стає все більше, і до живих: до дівчинки (хто знає, може, і його дочки), яка приходила до нього сьогодні — довгонога, білотіла, в туфлях на високій корковій танкетці, — і до сина (цей вже точно його син — гени позначаються навіть в тому, як він злякано підкидає на вас очі), який пригрозив, що повернеться. Кролик обриває найбільші листя салату (але не надто товсті біля основи — ті занадто жорсткі і гіркі) і шукає в своєму серці слова привіту, привіту і любові до сина. Замість цього він виявляє купу побоювань, таку ж безформну і слизька, як мокрий рушник, передчасно яке витягується з сушарки. Він виявляє сотні спогадів: інші — чіткі, як фотознімки, і нічого не значущі,зафіксовані мозком з якихось своїх міркувань, інші ж — просто факти, він знає, що так було, але в мозку вони не закарбувалися. Життя наше розчиняється в тумані минулого ще до нашої смерті. Він міняв малюкові пелюшки в сумній квартирі на початку Уилбер-стріт, він жив з ним кілька божевільних місяців в зеленому одноповерховому будинку під номером 26 по Віста-Кресент в Пенн-Виллас, а потім тут, на Джозеф-стріт, 89, він спостерігав, як його хлопчик став учнем старших класів, з пробиваються вусиками, які ставали видно на світлі, з індіанської пов'язкою на нестрижений волоссі, з набором платівок, що коштували цілий статок, в цій сонячній кімнаті у Гаррі над головою, де зараз закриті віконниці. Він прожив з Нельсоном стільки років, що за цей час дуб міг згнити, і, проте ж, ці зморщені листя салату, які Гаррі бере і зриває, — вони реальні,а син — немає. Сумно.Хто говорить, що це сумно? У згущаються тінях Кролик бачить спокійні очі дівчата, що заходила сьогодні в магазин, таємниче з'явившись як раз в такий час, коли в його житті — цілковита порожнеча і смерть немов знімає з нього мірку, стукаючи по сусідству невидимим молотком, і він з кожним днем все менше боїться померти. Він зауважує на аркуші квасолі японського жука і клацанням нігтя — великого нігтя з помітним півкругом біля основи — скидає це істота з блискучим панциром. Помри.
У будинку його зустрічає вигук Дженіс:
— Куди ти стільки нарвав — цього на шістьох вистачить!
— А де матуся?
— У передній, дзвонить Грейс Штуля. Ні, право, вона неможлива. Я, право, думаю, у неї починається маразм. Гаррі, що ж нам робити ? ..
— Ну, лапочка, це ж її будинок, а не наш і не Нельсона.
— Ох, та Замовкни. Ніякої від тебе допомоги. — В її карих, затуманених джином очах повільно спалахує думка. — Ти не хочеш допомогти, — оголошує вона. — Тобі подобається бачити, як ми воюємо.
Вечір проходить в атмосфері приївся тріска телевізора і пригнічених образ. "Чекаю, щоб подзвонив коханий ..." Матуся Спрингер, будьте ласкаві розділити з ними за кухонним столом трапезу, що складалася з грибного супу в грудках, який розігріла Дженіс, і холодного ростбіфа, покрити легкої потом після надмірного перебування в холодильнику, а також всього цього салату, який він нарвав, видаляється наверх, в свою кімнату і так рішуче зачинив за собою двері, що, напевно, звук долинув до того будинку, де живуть чоловікоподібні баби. Кілька машин в пошуках "гарячих штучок" повільно проїжджають по Джозеф-стріт — шурхіт їх шин по мокрому асфальту викликає у Гаррі і Дженіс таке відчуття, ніби вони сидять удвох на острові. До вечері вони відкоркували пляшку галло-шаблі, і Дженіс раз у раз вислизає на кухню, щоб підлити собі,так що на десяту годину її починає похитувати, чого Гаррі ненавидить. Він прощає людям багато гріхів, але терпіти не може відсутності координації — це корінь усіх зол, так він вважає, бо без координації не може бути порядку, взаємозв'язку. В такому стані Дженіс вдаряється об косяки, проходячи в двері, і ставить келих на ручку дивана так, що з нього на волохату сіру оббивку вилітає великий прозорий мову рідини. Вони дивляться до кінця "Зоряні війни" і чималий шматок "Тури любові", щоб зрозуміти, що в це плавання вирушати не варто. Коли вона в черговий раз піднімається, щоб наповнити свій келих, він перемикає телевізор на бейсбол — грають "Філадельфія" ... "Експо" не дає "філадельфійців" закинути більше одного м'яча — просто неймовірно, яка у них величезна сила. У новинах показують заворушення через бензину в Левіттаун:летять пивні пляшки, заправлені бензином; пляшки вибухають — таке враження, що дивишся старі фільми про війну у В'єтнамі, але відбувається це в Левіттаун, зовсім поруч, на північ від Філадельфії. Показують страйкуючого водія вантажівки, який тримає плакат зі словами: "ШЕЛЛ" НА МИЛО. А в іншу сторону від Філадельфії — на Три-Майл-Айленд — виявили витік радіоактивних нейтронів. Погода завтра, схоже, буде хорошою, оскільки широкий фронт високого тиску продовжує рухатися з району Скелястих гір на схід, до Мена. А тепер пора і спати.А в іншу сторону від Філадельфії — на Три-Майл-Айленд — виявили витік радіоактивних нейтронів. Погода завтра, схоже, буде хорошою, оскільки широкий фронт високого тиску продовжує рухатися з району Скелястих гір на схід, до Мена. А тепер пора і спати.А в іншу сторону від Філадельфії — на Три-Майл-Айленд — виявили витік радіоактивних нейтронів. Погода завтра, схоже, буде хорошою, оскільки широкий фронт високого тиску продовжує рухатися з району Скелястих гір на схід, до Мена. А тепер пора і спати.
Гаррі нітрохи не сумнівається — він це знає з досвіду вже стільки років, — що ввечері після бою з матінкою і зловживань алкоголем Дженіс потребують любові. Перші десять років їх шлюбу йому було з нею важкувато — вона багато чого не знала і навіть не бажала знати, а це якраз тоді і займало думки Кролика, але після її роману з Чарлі Ставросом, коли вона розкрилася одночасно з польотом на Місяць, а час було таке, що ніяких бар'єрів, так і смерть, потихеньку вгризається в тіло, змусила Дженіс зрозуміти, що не такий вже вона безцінний посудину і що немає на світі надлюдини, заради якого варто було б себе берегти. Гаррі вже не на що скаржитися. Власне, скарги по цій частині тепер були у неї. Десь на початку правління Картера його інтерес до ліжка, який до того часу був незмінним, почав спадати,а тепер у нього з'явилася справжня невпевненість в собі. Він звинувачує в цьому гроші — то, що він нарешті став жити в достатку і достатку, а крім того, гроші, що лежать без руху в банку, весь час зменшуються, і він постійно думає, як тут бути, та й багато іншого крутиться в думках : "Філадельфія", небіжчики і гольф. Він пристрасно захопився цією грою, з тих пір, як вступив в клуб "Летючий орел", проте майстерність його не покращується — в усякому разі, чіткість і сила, з якими скорочуються його м'язи, радують не більш, ніж в ті перші рази, коли він вдало відбивав м'яч. Ось так і в житті — її протягом не можна форсувати, а рушійний нею принцип надовго не визначити. "Руки як мотузки", — іноді говорить він собі і вельми процвітає виправити це, а коли не виходить, каже: "Скинь вагу". Або: "Не махай руками, як курка крилами". або:"Тримай під кутом", — маючи на увазі кут між ключкою і рукою, коли згинати зап'ястя. Іноді він думає, що вся справа в руках, а потім — що вся справа в плечах і навіть в колінах. Коли треба згинати коліна — ось тут він не вміє зробити це вчасно. У баскетболі все виходило якось само собою. Якби ти йшов по вулиці тим манером, яким грають в гольф, ти впав би на бруківку. Однак, коли він завдає прямого удару або тихенько посилає м'яч, це сповнює його такого задоволення, яке він раніше відчував, думаючи про жінок, уявляючи собі, що було б, якби опинитися з однією з них наодинці на острові.У баскетболі все виходило якось само собою. Якби ти йшов по вулиці тим манером, яким грають в гольф, ти впав би на бруківку. Однак, коли він завдає прямого удару або тихенько посилає м'яч, це сповнює його такого задоволення, яке він раніше відчував, думаючи про жінок, уявляючи собі, що було б, якби опинитися з однією з них наодинці на острові.У баскетболі все виходило якось само собою. Якби ти йшов по вулиці тим манером, яким грають в гольф, ти впав би на бруківку. Однак, коли він завдає прямого удару або тихенько посилає м'яч, це сповнює його такого задоволення, яке він раніше відчував, думаючи про жінок, уявляючи собі, що було б, якби опинитися з однією з них наодинці на острові.
Стукнувшись об одвірок, Дженіс гола повертається з ванної в спальню. І, плюхнувшись голяка на ліжко, де він намагається читати липневий номер "До відома споживачів", впивається поцілунком в його рот. Він відчуває смак вина, копченої ковбаси і зубної пасти, в той час як думка його все ще намагається розібратися в перевагах і недоліках безлічі консервних ножів, описаних на п'яти сторінках густого шрифту. Ножі "Санбім" найкраще відкривають квадратні і рифлені банки, а банки з кавою пробивають з такою силою, що зерна розсипаються по стійці. Інші ножі відкривають так, що вилітають шматочки металу, а магніти до того міцно прилипають, що вміст банки загрожує вискочити, вістря ножів не доходить до заглиблень у кришці, і маленька пластмасова прокладка швидко стирається, так що модель "Еко С865К" визнана "непридатною" .Ці тонкі дослідження перериває з'являється, наче безокий вугор, мова Дженіс, що злить Кролика. З тих пір як вона до сорока років перев'язала собі труби, щоб уникнути поганих наслідків від вживання таблеток, демон втрати (ніколи більше не буде дітей, ніколи) надав їй в сексі неправдиву жвавість, що в загальному-то ні до чого.