86] "Слухайте, Трої сини й в наголінниках мідних ахеї,
87] Що говорив Александр, від якого вся звада між нами.
88] Він закликає троян, а з ними так само й ахеїв
89] Пишну з плечей своїх зброю на землю зложить многоплідну,
90] Сам же він вийде вперед з Менелаєм, Ареєві любим,
91] Битися з ним за Єлену й скарби, що взяв він із нею.
92] Хто переможе й себе у двобої проявить сильнішим,
93] Жінку з скарбами її хай веде за собою додому.
94] Ми ж договір про дружбу засвідчимо в клятвах священних".
95] Так він сказав. Всі навколо стояли в мовчанні глибокім.
96] Врешті озвався із словом до них Менелай гучномовний:
97] "Слухайте ж ви і мене. Найтяжчим-бо пройняте болем
98] Серце моє. І сам-бо я мислю — вже час розійтися
99] Мирно аргеям з троянами. Досить вже лиха зазнали
100] Через цю зваду мою і призвідця її Александра.
101] Той з нас обох, кому долею суджена смерть і загибель,
102] Хай умирає. Інші ж із миром усі розійдіться.
103] Та приведіть сюди чорне ягня і білу ягницю —
104] Сонцю й Землі. Для Зевса ми інше іще приведемо.
105] Силу Пріамову теж приведіть, щоб клятви завірив
106] Сам він, бо високодумні синове його й віроломні, —
107] Зевсових клятв щоб ніхто не посмів би зухвало порушить.
108] Наче той вітер, витають молодших людей міркування.
109] Стане ж до справи старіший, то пильно вперед і назад він
111] Так він промовив. І радість троян охопила й ахеїв:
112] Блисла надія тоді, що війна осоружна скінчиться.
113] Скочили всі з колісниць, поставили коней рядами,
114] Зброю із себе зняли й на землю одні проти одних
115] Склали близенько — два війська лиш смужка мала розділяла.
116] Гектор окличників двох до міста послав невідкладно
117] Пару ягнят привести і Пріама старого покликать.
118] А одночасно й Талтібія вирядив вождь Агамемнон
119] До кораблів крутобоких негайно іти і пригнати
120] Звідти ягня, і не смів Агамемнона він не послухать.
121] Звістку білораменній Єлені Іріда приносить,
122] Вигляд зовиці прибравши, дружини Антеноріда, —
123] Син-бо Антенора, Гелікаон-володар, за дружину
124] Мав Лаодіку, на вроду з Пріамових дочок найкращу.
125] В домі застали Єлену — та ткала великий, подвійний
126] Плащ пурпуровий, на нім бойові гаптувала змагання
127] Поміж троян конеборних і міднохітонних ахеїв,
128] Що від Ареєвих рук перетерпіли стільки за-неї.
129] Близько спинившись, їй мовила так прудконога Іріда:
130] "Вийди-но, люба красуне, поглянь, яке діється диво
131] Поміж троян конеборних і міднохітонних ахеїв!
132] Вів на рівнину одних проти одних Арей многослізний
133] Воїв отих, войовничого сповнених, згубного шалу,
134] Й от вони мовчки стоять, війна поміж них припинилась,
136] Тільки один Александр з Менелаєм, Ареєві любим,
137] Вдвох на великих списах змагатися будуть за тебе.
138] Хто переможе, тому ти дружиною любою станеш".
139] Мовивши це, богиня солодке бажання збудила
140] В неї до першого мужа, і міста, й батьків її милих.
141] Швидко вона, срібно-біле напнувши тонке покривало,
142] Вийшла з світлиці своєї, рясні проливаючи сльози,
143] І не сама: з нею разом зійшли дві служниці додолу,
144] Етра, Піттеєва донька, й Клімена услід велеока.
145] От незабаром вони до Скейської брами добігли,
146] В вежі над брамою там з Пріамом, Пантоєм, Тіметом,
147] Лампом, і Клітієм, та Гікетаоном, віттю Арея,
148] Ще й Укалегон удвох із Антенором, мудрі обидва, —
149] Люду старійшини всі над брамою в вежі сиділи,
150] Надто старі, щоб іти воювати, але — красномовці,
151] Вславлені скрізь, неначе цикади, що в лісі зеленім,
152] Сидячи в вітті дерев, виспівують солодкозвучно.
153] Так і троянські вожді на вежі сиділи високій.
154] Щойно уздріли Єлену вони, що доходила вежі,
155] Стиха між себе крилаті слова почали промовляти:
156] "Ані троян неможливо, ні мідноголінних ахеїв
157] Ганить, що злигоднів безмір за жінку таку вони терплять.
158] Страшно обличчям своїм на богинь вона схожа безсмертних.
159] Та хоч яка вона є, кораблем хай додому вертає,
160] Тільки б надалі нещасть не лишала ні нам, ні потомкам".
161] Так говорили, Пріам же до себе Єлену покликав:
162] "Люба дитино, підходь-но сюди і сідай біля мене.
163] Першого мужа побачиш, і родичів близьких, і друзів.
164] Передо мною не винна ти, винні лиш вічні богове, —
165] То лиш вони повели на війну многослізну ахеїв.
166] Ти ж назови мені тут ім'я того велетня мужа,
167] Що за ахеянин то, високий такий і могутній?
168] Є між ахеями зростом і постаттю й вищі за нього,
169] Але такого прекрасного й гідного виглядом мужа
170] Очі мої ще не бачили. Тож на державця він схожий".
171] В відповідь мовить Єлена йому, між жінок богосвітла:
172] "Свекоре любий, я страх і пошану до тебе вчуваю.
173] Краще б лиха мене смерть обняла того дня, коли з сином
174] Я від'їжджала твоїм, світлицю лишаючи шлюбну,
175] Донечку милу, й родину мою, і улюблених подруг.
176] Але не сталося так, отим-то й слізьми умліваю.
177] Зараз тобі відповім, що хочеш ти знати й питаєш.
178] Перед тобою — широковладний Атрід Агамемнон,
179] Славний державець, до того іще й списоборець могутній.
180] Дівер він був мені, сучці безстидній! Якби ж то ним був він!"
181] Так говорила, і старець, із нього дивуючись, мовив:
182] "Благословенний богами Атріде, від роду щасливий!
183] Скільки у владі твоїй синів пробував ахейських!
184] Був я в Фрігії колись, виноградними лозами славній,
185] Бачив я там бистрокінних фрігіян загони численні,
186] Військо Отрея й полки богорівного бачив Мігдона.
187] Вздовж узбережжя Сангарія їхній стояв тоді табір.
188] Був же тоді поміж ними і я як їхній союзник
189] В день той, коли амазонки з'явилися муйоподібні.
190] Стільки їх все ж не було, скільки тут бистрооких ахеїв".
191] Другим тоді Одіссея уздрівши, спитав її старець:
192] "Люба дитино, тепер і про цього скажи мені — хто він?
193] Хоч головою він нижчий таки, ніж Атрід Агамемнон,
194] А як поглянути — ширший від нього грудьми і плечима.
195] Зброю свою бойову на землю він склав многоплідну,
196] Сам же, немов той овен, він шереги війська обходить.
197] Справді-бо він таки на барана густорунного схожий,
198] Що крізь отару проходить численних овець срібнововних".
199] В відповідь мовить йому народжена Зевсом Єлена:
200] "Муж цей — Лаерта старого то син, Одіссей велемудрий.
201] Він між народом Ітаки, скелястого острова, виріс,
202] В хитрощах знається всяких і тямить в порадах розумних".
203] Мудрий Антенор з таким тоді словом до неї звернувся:
204] "Чистая правда усе, що зараз ти мовила, жінко,
205] Бо задля тебе колись посланцем Одіссей богосвітлий
206] Вже приїздив був сюди з Менелаєм, Ареєві любим.
207] В домі своєму приймав я обох, частував їх гостинно:
208] Запам'ятав я і постаті їхні, й поради розумні,
209] Як на нараду троян обоє приходили разом,
210] Стоячи, пліч шириною з-між них Менелай вирізнявся,
211] Сидячи поряд із ним, Одіссей здавався ставнішим.
212] А починали на зборах слова вони й задуми ткати,
213] То Менелай говорив хоч виразно, але швидкомовно
214] Й коротко дуже — не був говіркий, балакун многослівний,
215] Стисло умів промовляти, хоч віком він був і молодший,
216] А як підводився з місця свого Одіссей велемудрий —
217] Довго мовчки стояв, утупивши очі у землю,
218] Берла ні взад, ні вперед не хилив у своїй-він правиці,
219] А непохитно тримав, немовби до того незвиклий.
220] Скажеш ти — чимсь роздратований він чи якийсь навіжений.
221] Тільки як видобув він із грудей своїх голос могутній —
222] Мова його гомоніла, як та снігова хуртовина,
223] Й годі із смертних комусь тоді з Одіссеєм змагатись.
224] Не дивувались і ми вже, який він був доти на вигляд".
225] Третім Еанта побачивши, знову спитав її старець:
226] "Хто ж бо ахеянин цей, величавий такий і могутній?
227] Всіх перевищив аргеїв він зростом і пліч шириною".
228] Мовить йому довгошатна Єлена, з жінок богосвітла:
229] "Велетень цей — то Еант, оплот і опора ахеїв.
230] З другого боку, як бог, стоїть серед воїнів крітських
231] Ідоменей, кругом його крітські вожді оточили.
232] Часто його Менелай пригощав, Ареєві любий,
233] В нашому домі, коли приїздив він із острова Кріту.
234] Бачу я й інших там нині усіх бистрооких ахеїв —
235] Легко пізнала б я кожного й навіть на ймення назвала б.
236] Воєначальників двох лиш не можу знайти я між ними —
237] Кастора, коней впокірника, й п'ястю бійця Полідевка,
238] Рідних братів моїх: мати моя їх обох породила.
239] Чи з Лакедемона любого з військом вони й не рушали,
240] Чи й доплили аж сюди на своїх кораблях мореплавних,
241] Га не бажають до бою із іншими разом ставати,
242] Глуму й зневаг боячись, що на долю мені випадають".
243] Мовила так, але їх узяла вже земля життєдайна
244] У Лакедемоні, там, де мила була їх отчизна.
245] В час той окличники в жертву богам несли через місто
246] Пару ягнят і плід польовий, що серця звеселяє,
247] Вина в козиних міхах. Ідей же, окличник, кратеру
248] Ніс у руках осяйну і келихи золотоплавні.
249] Так, підійшовши до старця Пріама, його умовляв він:
250] "Встань, Лаомедонтіаде, зовуть тебе кращії люди
251] З-поміж троян конеборних і міднохітонних ахеїв
252] Вийти до них на рівнину засвідчити клятви священні.
253] Твій-бо син Александр з Менелаєм, Ареєві любим,
254] З довгими стануть списами за жінку двобоєм змагатись.
255] Хто переможе, той жінку і всі її скарби здобуде.
256] Ми, договір про дружбу засвідчивши в клятвах священних,
257] В широкоскибій житимем Трої, ті вернуться в Аргос,
258] Кіньми багатий, в Ахею, жінками вродливими славну".
259] Так він сказав, і жахнувся Пріам староденний, і коней
260] Бистрих велів запрягать. За хвилину був повіз готовий.
261] Вийшов старець на нього і взявсь за натягнуті віжки.
262] Поряд Антенор із ним на прегарній стояв колісниці.
263] Коней крізь Скейські ворота вони на рівнину погнали.
264] Скоро туди прибули, де трояни й ахеї стояли,
265] Із колісниці своєї на землю зійшли многоплідну
266] І посередині разом пішли між троян і ахеїв.
267] З місця тоді підвелися володар мужів Агамемнон
268] І Одіссей велемудрий.