402] Він шанобливо докори державця шановного слухав.
403] А Капанея славетного син до владущого мовив:
404] "Сину Атреїв, знаючи правду, в олжу не вдавайся.
405] Ми від батьків хоробріші й пишаємось тим справедливо.
406] Ми-бо недавно взяли і Фів семибрамних твердиню,
407] З меншою силою війська прийшовши під мури міцніші,
408] Вірячи в божі знамення і Зевса великого поміч.
409] Наші ж батьки загинули через безтямну зухвалість.
410] Тим-то й не став-бо ти нас в однаковій честі з батьками".
411] Глянув спідлоба і так Діомед на те мовив могутній:
412] "Дядечку, краще помовч і мови моєї послухай.
413] Не докорю Агамемнону я, людей вожаєві,
414] Що закликає у бій в наголінниках мідиих ахеїв.
415] Вкриється славою він, якщо переможуть ахеї
416] Трої синів, і впадуть Іліона священного мури;
417] Вкриється смутком, якщо переможені будуть ахеї.
418] Краще згадаймо з тобою ми шал бойового завзяття!"
419] Так він сказав і з повоза збройний зіскочив на землю.
420] Грізно від того на грудях вождя, що кинувся в битву,
421] Мідь забряжчала, аж острах і мужнього серцем обняв би.
422] Так наче хвилі морські, охмареним гнані Зефіром,
423] Грімко об берег столунний б'ючись, раз у раз набігають, —
424] Спершу зростають у морі вони, а потім на берег
425] З гуркотом ринуть страшенним, і аж понад скелі стрімчасті
427] Так раз у раз і данаїв фаланги одна за одною
428] Йшли безустанно у бій, і кожній давали накази
429] Воєначальники, й мовчки ішли всі, й ніхто б не подумав,
430] Що тут є стільки народу, і в кожного голос є в грудях.
431] Йшли у мовчанні, покірні вождям, і лиш блискала ясно
432] Зброя в оздобах рясних, що в ній у похід вирушали.
433] Військо ж троянське, як вівці в кошарі заможного мужа,
434] Сотнями збившись, стоять, коли молоко у них доять,
435] І безустанно бекають, чуючи голос ягняток, —
436] Гамір такий у троянців лунав по їх цілому війську.
437] Та не у всіх був однаковий крик, не однакова мова,
438] Різноманітні змішались тут різних народів говірки.
439] Цих підбиває Арей, а тих — ясноока Афіна,
440] Жах, і Острах, і Звада, в жадобі своїй ненаситна,
441] Мужоубивці Арея сестра і товаришка вірна.
442] Спершу маленька на зріст, виростаючи, згодом сягає
443] Неба вона головою, сама ж по землі йде цогами.
444] От вона й тут, між ворожі проходячи юрми, однаку
445] Сіяла в них ворожнечу і множила стогони людські.
446] Щойно на місці однім наступаючі раті зійшлися,
447] Разом зіткнулися шкіра щитів, і списи, і зусилля
448] Мідянозбройних мужів. Одні об одні ударялись
449] Круглоопуклі щити, аж луною навкруг гуркотіло.
450] Все тут змішалось — і крики звитяжні, і стогони людські
452] Так, як у повінь потоки, із пагір спадаючи буйно,
453] Котять ярами із сніжних джерел свої води бурхливі
454] І у долині просторій їх шумно зливають докупи,
455] А з-над бескету пастух іздалеку гомін той чує, —
456] Так і од військ протиборних — і брязкіт, і крики лунали.
457] Перший поверг Антілох Ехепола, Талісія парость,
458] Славного воїна з-поміж передніх загонів троянських.
459] В гребінь шолома гривастого перший його він ударив,
460] В лоб йому'списа всадив, і глибоко в кість увігналось
461] Мідяне вістря, і тьма Ехеполові очі укрила.
462] Наче та вежа, упав він на землю в цій битві жорстокій.
463] Впалого тіло за ноги вхопив володар Елефенор,
464] Син Халкодонта, начальник абантів, душею великих,
465] І поволік з бойовища, жадаючи швидше із нього
466] Лати здійнять. Та не довго тривало його намагання.
467] Вгледів душею великий Агенор, як труп волочив він,
468] В ребра, що випадком той оголив під щитом, нахилившись,
469] Списом сягнув міднокутим і руху все тіло позбавив.
470] Щойно той випустив дух свій, як січа страшенна зчинилась
471] Поміж троян і ахеїв. Вовками один на одного
472] Кидались дико вони, й розпанахував воїна воїн.
473] Син Теламона Еант убив Сімоесія, парость
474] Антеміона квітучу; в долину з батьками своїми
475] З Іди зійшовши колись, щоб отари провідать овечі,
476] На берегах Сімоентових мати його породила,
477] Тим-то й назвали його Сімоесієм. Але віддячить
478] За піклування батькам своїм любим не встиг він: коротким
479] Вік його став перед списом великого духом Еанта.
480] Першим він вийшов вперед, і спис йому в груди улучив,
481] В правий сосок; і, пройнявши плече йому, вийшло іззаду
482] Мідяне вістря, й на землю упав він у порох, неначе
483] Той осокір, що на луках в розлогій долині зростає,
484] Рівний, стрункий, лиш вершина гіллям увінчана пишно.
485] Та блискучим сокири залізом зітнув його тесля,
486] Щоб на обіддя колісне для доброго воза погнути,
487] Й от він нерушно на березі річки лежить і всихає.
488] Так Антемід Сімоесій лежав, богорідним Бантом
489] Зброї позбавлений. З натовпу раптом, націлившись гострим
490] Списом, ударив його син Пріама, Антіф зброєсяйний,
491] Та промахнувсь, — Одіссея хороброму другові Левку
492] Втрапив у пах, коли той іще трупа волік з бойовища.
493] Випав із рук його мертвий, і сам він поліг біля нього.
494] Гнівом спахнув Одіссей, товариша вбитим уздрівши,
495] Виступив з лав наперед, блискотливою міддю окутий,
496] Біля полеглого став і, навкруг озирнувшися, раптом
497] Списа блискучого кинув, і от відступили трояни
498] Перед навальністю мужа. Та й кинутий спис був не марно:
499] В Демокоонта поцілив, нешлюбного сина Пріама, —
500] Той з Абідоса прибув, де коней тримав прудконогих.
501] Списом ударив його Одіссей, за товариша гнівний,
502] Прямо у скроню, і вийшло крізь голову з другого боку
503] Мідяне вістря, і тьма Пріамідові очі укрила.
504] Важко зваливсь він на землю, аж зброя *іа нім забряжчала.
505] І відступили передні ряди і осяйливий Гектор.
506] З криком великим аргеї, полеглих тіла відволікши,
507] Рушили всі уперед. Це вгледів з твердині Пергаму
508] Й гнівом скипів Аполлон та гучно троян підбадьорив:
509] "Сміло вперед, конеборні трояни! Звитяги аргеям
510] Не уступайте, — не з каменю шкіра у них, не з заліза,
511] їй не затримати мідь, що ударом тіла розсікає!
512] Тут не воює й Ахілл, пишнокосої парость Фетіди:
513] Гнів свій, для серця болючий, плекає він перед човнами".
514] Грізний їм бог так гукав із твердині; а Зевсова донька,
515] Трітогенея славетна, снаги додавала агеям,
516] В натовпі ходячи скрізь, де бачила духом ослаблих.
517] Амарінкіда Діора тим часом приборкала доля —
518] В праву гомілку при кісточці саме поранений був він
519] Каменем гострим: фракійський проводар у нього улучив,
520] Пейрой, син дужий Імбраса, із города Ени прибулий.
521] І сухожилля порвав йому камінь безстидний обидва,
522] Й кість розтрощив, і Діор похитнувся, і навзнак звалився
523] В порох, до друзів обидві свої простягаючи руки
524] Й дух випускаючи. Раптом підбіг той, що цілив у нього,
525] Пейрой, і списа ввігнав йому близько від пупа, й на землю
526] Випали нутрощі всі, і тьма йому очі окрила.
527] Кинувсь Тоант етолієць, ледь Пейрой схиливсь, і ударив
528] В груди його над соском і списа встромив у легені.
529] Ближче Тоант підбігає і, вирвавши списа важкого
530] В нього з грудей, свій гострий вихоплює меч і, ввігнавши
531] Прямо в живіт, відбирає фракійцеві подих останній.
532] А обладунку не зняв: обступили убитого друзі,
533] З чубом на тім'ї фракійці, списи наставляючи довгі,
534] Й хоч був величний Тоант, і могутній, і мужністю славний,
535] Геть відігнали його, й відступив він, жахаючись серцем.
536] Так і лежали один біля одного в поросі поряд
537] Двоє вождів — фракійців і мідянозбройних епеїв.
538] А навкруги — з обох станів — багато загинуло й інших.
539] Битву цю гудити муж не наважився б навіть сторонній,
540] Хоч і без жодної шкоди, не ранений гострою міддю,
541] Вештався б він серед бою, й водила б Паллада Афіна,
542] Взявши за руку його, і від стріл і списів боронила.
543] В день той загинула сила-силенна троян і ахеїв,
544] В порох упавши чолом і один біля одного лігши.
ПІСНЯ П'ЯТА
ПОДВИГИ ДІОМЕДА
1] Ось Діомедові, сину Тідея, Паллада Афіна
2] Силу й відвагу дала, щоби серед інших аргеїв
3] Подвигом він відзначився і славу здобув якнайкращу.
4] Пломінь невгасний йому круг шолома й щита запалила,
5] Ясний, немов та осіння зоря, що виблискує в небі
6] Сяєвом найяскравішим, омита в воді Океану.
7] Світлом осяла таким Діомедові голову й плечі
8] І спрямувала в середину бою, де вир був найдужчий.
9] Серед троян був Дарет, чоловік і баЛтий, і славний,
10] Жрець непорочний Гефеста. Синів було двоє у нього —
11] Старший Фегей та Ідей, в уміннях досвідчені ратних.
12] Вдвох, відокремившись, мчали назустріч вони Діомеду
13] На колісниці, а він по землі на них виступив піший.
14] Щойно зійшлись вони близько, один на одного йдучи,
15] Перший Фегей тоді кинув свого довготінного списа,
16] Вістря ж його пролетіло над лівим плечем Діомеда,
17] Шкоди йому не вчинивши. 1 от Діомед замахнувся
18] Гострою міддю, і списа того недаремно він кинув —
19] Влучив у груди Фегеєві він і звалив з колісниці.
20] З повоза гарного скочив Ідей, свої коні лишивши,
21] І не посмів захистить навіть тіло убитого брата.
22] Був би і сам він загибелі чорної тут не уникнув,
23] Тільки ж Гефест врятував його, пітьмою ночі окривши,
24] Щоб не до розпачу батько за дітьми старий побивався.
25] Коней тим часом зловив син Тідеїв, великий душею,
26] Й товаришам їх оддав — до угнутих човнів перегнати.
27] Бачать трояни, душею великі, як діти Дарета —
28] Цей полохливо тікає, під повозом той уже вбитий,
29] Духом усі занепали. Але ясноока Афіна,
30] Буйного взявши за руку Арея, мовляє до нього:
31] "Кров'ю умиваний людоубивче Арею! Арею,
32] Мурів рушнику лютий. Облишмо троян і ахеїв
33] Битись, кому із них славу звитяги Зевс-батько присудить.
34] Краще ходім звідціля, щоб лютості Зевса уникнуть".
35] Мовлячи так, вона буйного вивела з бою Арея
36] Й на узбережжі високім Скамандру його посадила.
37] Військо троян похитнули данаї, і кожен з вождів їх
38] Знищив по мужеві. Першим володар мужів Агамемнон
39] Одія з повоза скинув, ставного вождя алізонів.
40] Першому списа ввігнав між плечей він у спину, як кинувсь
41] Той утікати, і вістря навиліт пройшло йому груди.
42] Важко зваливсь він на землю, аж зброя на нім забряжчала.
43] Ідоменей тоді Феста убив, що доводився сином
44] Борові меонянину й прибув з урожайної Тарни.
45] Ратищем довгим у праве плече тоді списник славетний
46] Ідоменей його вдарив, коли той на повіз виходив.
47] Впав з колісниці він враз, і страшна його пітьма окрила.
48] Ідоменеєві слуги зняли із убитого зброю.
49] Строфіїв син Скамандрій, досвідчений в ловах мисливських,
50] Списом був гострим із рук Менелая Атріда убитий,
51] Славний мисливець, якого сама Артеміда навчила
52] На дичину полювать, що ліси її й гори годують.
53] Не врятувала й сама Артеміда його стрілометна,
54] Ні дальносяжне влучання, що досі він ним відзначався.
55] Бо Менелай, списоборець славетний, Атреїв нащадок,
56] Гострого списа ввігнав між плечей йому в спину, як кинувсь
57] Той утікати, і вістря навиліт пройшло йому груди.
58] Впав він на землю сторчма, аж зброя на нім забряжчала.
59] Син Гармоніда Тектона Ферекл був тоді Меріоном
60] Вбитий, а мав до майстерності він усілякої вмілі
61] Руки, — його відзначала й любила Паллада Афіна.
62] Він мужоборцю Парісу човни збудував рівнобокі,
63] Згуби початок, загибель вони принесли як троянам,
64] Так і самому йому, не збагнув-бо він присудів божих.
65] Гнався за ним Меріон і, настигнувши, ратищем гострим
66] В праву сідницю ударив, і вмить під лобковою кістю
67] Прямо в міхур сечовий простромилося вістря навиліт.
68] З зойком упав він навколішки, й смерть його млою окрила.
69] Мегес Педея убив, що був Антенорові сином,
70] Хоч і нешлюбним, та ним Теано піклувалась пресвітла
71] Нарівні з любими дітьми, свому догоджаючи мужу.
72] Списник славетний, Філея нащадок, його наздогнавши,
73] Зблизька у голову з тилу загостреним списом ударив,
74] І, між зубів пролетівши, язик йому мідь підрубала.
75] Впав він у порох, холодну затиснувши мідь між зубами.
76] Евемонід Евріпіл богосвітлого вбив Гіпсенора,
77] Долопіона відважного парость, жерцем його батько
78] Був у Скамандра колись і, як бог, мав пошану в народі.
79] Саме його Евріпіл, осяйливий син Евемонів,
80] Втеклого, швидко догнав, у плече його з розмаху вдарив
81] Гострим мечем і важку відрубав Гіпсенорові руку.
82] Впала на землю рука закривавлена, й очі закрила
83] Вбитому смерть багряниста і доля його премогутня.
84] Так подвизались вони у могутнім труді бойовому.
85] Та за сина Тідея не міг би ти з певністю знати,
86] Бореться з ким він, за кого стоїть — за троян чи ахеїв.
87] Він бушував на рівнині, немов та ріка в водопілля,
88] Що від зимових набухла дощів і всі греблі зриває.
89] Стримать не зможуть її ні міцно збудовані греблі,
90] Ні огорожі навкруг виноградників, рясно розквітлих, —
91] Раптом нахлине вона, обтяжена зливою Зевса,
92] Й гине багато у ній прекрасної праці людської.
93] Так перед сином Тідея троян захитались фаланги
94] Щільні, не в силі устояти, хоч і було їх багато.
95] Щойно лиш Пандар уздрів, осяйливий син Лікаонів,
96] Як по рівнині, бушуючи, гнав той троянські фаланги,
97] Зразу ж на сина Тідея націлив він гнутого лука
98] Й гострою втрапив стрілою нападнику в праве рамено,
99] Панциром вкрите опуклим.