Холістичне детективне агентство Дірка Джентлі

Дуглас Адамс

Сторінка 7 з 40

Він глянув убік, на свого колишнього декана, стурбований непохитною цілеспрямованістю його пози. Спочатку монотонний голос дратував його, але трохи згодом почав натомість заколисувати, і Річард дивився на те, як струмінь воску стікає з краю свічки, яка вже ледь горіла, відкидаючи мерехтливе світло на недоїдки вечері.

Та зелень пагорба розрізала щілина –

Кедрова тінь безодню там хова!

Свята, чарівна й дика це містина

І жінка, як прийде нічна година,

Тут за коханцем-демоном рида!

Невелика кількість червоного вина, яку він собі дозволив під час вечері, розтікалася теплом по його венах, і незабаром його власні думки почали блукати, а спровоковані попереднім питанням Реджа вони звернулися до того, що трапилося з його колишнім… чи доречне в цьому випадку слово "друг"? Той був радше схожий на послідовність екстраординарних подій, аніж на людину. Сама ідея наявності в нього друзів здавалася не те щоб малоймовірною, а радше чимось несумісним, як ідея про те, що Суецька Криза вийде до булочної.

Свлад Челлі. Загально відомий як Дірк, хоча "загально" – слово, знов-таки, не дуже доречне. Про нього знали, звісно; з ним намагалися зустрітися, про нього було багато розмов, все це правда. Але "загально відомий"? Хіба що в такому самому сенсі, в якому може бути відомий нещасний випадок на автобані – усі сповільнюються, щоб краще роздивитися, але надто близько до полум'я ніхто не наближається.

Радше "сумно відомий". Свлад Челлі, сумно відомий як Дірк.

У порівнянні з пересічним студентом він був огрядніший і більше носив капелюхи. Тобто, капелюх, який він зазвичай носив, був лише один, але носив він його з пристрастю, яку рідко зустрінеш у таких молодих людях. Капелюх був темно-червоний і круглий, з дуже плоскими крисами, і здавалося, що він рухався на шарнірах, які постійно забезпечували йому горизонтальну орієнтацію, хоч як би не рухався власник. Цей капелюх був радше дивовижним, аніж вдалим предметом вбрання. Він міг би бути елегантним, стильним, приємної форми, чарівною прикрасою, але виключно за умови, якщо його надіти на торшер.

Людей вабило до Свлада, їх притягали історії про нього, які він заперечував; але звідки могли з'явитися всі ці історії, якщо не з його власних заперечень, було незрозуміло.

Зазвичай це були оповіді про його екстрасенсорні здібності, які він начебто успадкував за материнською гілкою родини, яка, за його словами, жила в кращій частині Трансильванії. Тобто, насправді він жодного разу нічого такого не стверджував, а навіть казав, що це виняткова маячня.

Він наполегливо заперечував те, що в його родині були які-небудь кажани, і погрожував подати в суд на будь-кого, хто висуватиме подібні образливі вигадки, а тим часом носив великий шкіряний плащ, що майорів за його спиною, а у своїй кімнаті мав один з тих апаратів, що начебто лікують спину, якщо висиш на них догори дриґом. Він дозволяв людям побачити, як він висить на цьому апараті о найрізноманітнішій годині, а надто вночі, спеціально для того, щоб мати можливість енергійно заперечувати, що це щось означає.

Коштом винахідливої низки стратегічно вжитих заперечень захопливих і екзотичних речей він створив міф про те, що він екстрасенс, містик, телепат, ясновидець і психосасичний кажан-вампір.

Що означає "психосасичний"? Це було його власне слово, і він рішуче наполягав на тому, що воно не має ніякого сенсу.

Кипить провалля грізне і глухе,

Мов дихання прискорене й важке Землі.

Аж ось, фонтаном вибухає.

Уламки скель в усі боки жбурляє…

А ще Дірк ніколи не мав грошей. Це мало змінитися.

Усе почалося з його сусіда по кімнаті, довірливого хлопця на ім'я Мендер, якого, якщо казати правду, Дірк либонь вибрав саме через довірливість.

Стів Мендер помітив: якщо Дірк лягає спати п'яний, він розмовляє уві сні. Більш того, уві сні він зазвичай каже речі на кшталт "Відкриття торгових шляхів для бу-бу-бу бу-бу-бу бу-бу-бу стало поворотним пунктом росту Імперії в хр-р-р-р… бу-бу-бу. Навести приклади".

Вони, мов град, стрибають безустанно,

Чи, як полова, з-під ціпа титана…

Коли це трапилося вперше, Стів Мендер аж підскочив у ліжку. Це було незадовго до екзаменів другого навчального року і те, що сказав (або ж розважливо пробурмотів) Дірк, було напрочуд схожим на питання з екзаменаційного білету з економічної історії.

Мендер тихо встав, підійшов до Діркового ліжка та напружено прислухався, але не дізнався нічого нового окрім абсолютно розрізнених бурмотань про Шлезвіга-Гольдштейна та Франко-Прусську війну, при чому останнє Дірк бурмотав у подушку.

Але новина про це поширилася – тихо, по секрету, як лісова пожежа.

Танцюють і спадають навіки

В священні води тихої ріки.

Протягом наступного місяця Дірка регулярно пригощали вечерею та вином з надією на те, що цього вечора він міцно засне та проговорить ще кілька екзаменаційних білетів. Дивовижно, але було таке враження, що чим краще його годували та чим дорожчим вином пригощали, тим меншу частину ночі він лежав обличчям у подушку.

От таким чином він користався здібностями, які він буцімто мав, і про які жодного разу не сказав, що він їх має. Взагалі-то він реагував на балачки про його вміння з відвертою недовірою або навіть з ворожістю.

П'ять миль свята ріка примхливо в'ється

Крізь темний ліс, долину й лан

І падає в печер густий туман,

Вливаючись у мертвий океан.

В її далекім шумі Кубла чує

Пророцтво предків, що війну віщує!

А ще Дірк заперечував можливість чути те, чого ще не було. Іноді він мугикав уві сні мелодії, які два тижні по тому ставали хітами якихось виконавців. Насправді це було не дуже важко влаштувати.

Взагалі-то, щоб підтримувати всі ці міфи, він завжди вдавався до мінімального дослідження. Він був лінивий і по суті просто дозволяв ентузіазму довірливих людей робити всю роботу за нього. Ця лінь була важлива: якби його удавані напади паранормального були детальними та точними, у людей могли би виникнути підозри, вони почали б шукати інші пояснення. Натомість, чим невизначенішими та неяснішими були його "провіщення", тим краще чиясь уява вигадувала відсутні деталі.

Дірк ніколи не заробляв на цьому багато; принаймні, цього не було помітно. Втім, для студента сама лише вигода від того, що ти постійно їси та п'єш за чужий рахунок, є значно більшою, ніж може очікувати той, хто не пробував це обрахувати.

І, звісно, він ніколи не стверджував (взагалі-то, навіть заперечував) що щось з його пророкувань мало хоч трохи правди.

Таким чином він мав усе потрібне для того, щоб перед випускними екзаменами провернути непогану аферу.

Тінь від чертогу насолоди

Повільно коливали хвилі;

Фонтанів шум і лункість льоду

Чарівну музику творили.

Капризний план з 'єднав в химеру

Дім на осонні й льодову печеру!

– Ох, лишенько! – Редж раптом прокинувся від легкої дрімоти, в яку занурився під впливом вина та декламування. Він подивився навколо себе з великим подивом, але нічого не змінилося. Слова Колріджа лунали посеред теплої та задоволеної тиші, що опанувала великою залою. Ще раз нахмурившись, Редж знову задрімав, але цього разу не так глибоко.

Із цимбалами дівча

Я колись у сні уздрів.

Абіссінка молода

Під цимбали вела спів

Про гору Монт Абору.

Дірк дозволив умовити себе зробити під гіпнозом пророцтво щодо того, які будуть питання в екзаменаційних білетах влітку.

Спочатку він сам поширив цю ідею, детально пояснюючи, чому ніколи, за жодних обставин він не став би цього робити, хоча в певному сенсі хотів би, просто для того, щоб отримати можливість спростувати наявність здібностей, що йому приписують.

І саме на цьому, заздалегідь підготовленому підґрунті, він зрештою погодився, лише тому, що це раз і назавжди знищить цю надзвичайно дурну та нудну вигадку. Він мав зробити своє пророцтво під гіпнозом, автоматично пишучи під належним наглядом, після чого воно мало бути запечатане в конверті та покладене в банк до завершення екзаменів. Лише після екзаменів конверт буде розкрито, щоб подивитися, наскільки прогноз був точний.

Не дивно, що багато хто пропонував йому великі хабарі за те, щоб побачити написане ним пророцтво, але такі пропозиції надзвичайно шокували його. Це, за його словами, було б нечесно.

Коли б спромігся відновити

Я ту симфонію і спів,

У захваті я б став творити

Й будівлю у повітрі звів.

В мелодії повільний такт

Із льоду й променів гарячих.

Трохи згодом Дірка зустрічали в місті з дещо незадоволеним і серйозним виразом обличчя. Спочатку він відмахувався від питань про те, що його тривожить, але зрештою проговорився, що на його мати чекає якась надзвичайно дорога операція в дантиста, яку з якихось причин, про які він відмовлявся казати, треба було робити в приватній клініці, але на це не було грошей.

Відтоді шлях униз, до прийняття пожертв начебто на медичні витрати його матері взамін на швидкий перегляд написаних ним питань екзаменаційних білетів, виявився досить коротким та добре змащеним, тож Дірк прослизнув ним майже непомітно.

А потім він повідомив, що єдиним дантистом, що був здатний виконати цю таємничу операцію, був східноєвропейський лікар, який наразі жив у Малібу, а тому обсяг пожертв треба суттєво збільшити.

Він, зрозуміло, досі заперечував, що його здібності такі добрі, як про них казали, він навіть заперечував, що вони взагалі існують, і наполягав на тому, що він ніколи не став би це робити, якби не потреба спростувати це все; а також, оскільки інші люди на свій страх і ризик вірять у його здібності, яких він взагалі-то не має, він залюбки підігрує їм, дозволяючи сплатити за операцію його матусі.

За таких обставин усе мало скінчитися для нього добре.

Принаймні, він так вважав.

І хто се чув, її б побачив

І крикнув: Бережись, юначе!

В його лиці священний жах,

Стирчить волосся, шал в очах!

Ті екзаменаційні білети, що Дірк написав під гіпнозом, він насправді створив, збираючи до купи результати такого самого дослідження, яке робив будь-який студент, аналізуючи білети минулих років, намагаючись побачити в них якісь закономірності та роблячи припущення щодо того, що буде включено цього року. Він був досить певний (а хто б на його місці не був?) що кількість правильних припущень буде достатньо високою, щоб задовольнити довірливих, і достатньо низькою, щоб усе це виглядало цілком невинним.

Бо саме таким воно й було.

Але ось що повністю вибило землю з-під його ніг і призвело до фурору, через який він залишив Кембридж на задньому сидінні поліцейського автомобіля: усі екзаменаційні білети, які він продав, були такі самі, як ті, що насправді були на екзамені.

Точнісінько.

1 2 3 4 5 6 7