– Запам'ятаю.
– Може, бажаєте оглянути місто? Я також влаштовую екскурсії на природу і знайомства з нічним життям Есмеральди.
– Ви вважаєте, мене пустять в нічний клуб у такому вигляді?
Альбані оглянув дешевий Гарольдів костюм, що смердів вовною, неоковирні черевики, заляпані червоною багнюкою штату Джорджія:
– А може, ви ексцентрична людина, звідки мені знати? Іноді так вдягаються дуже багаті люди.
– Якби я був багатим ексцентриком, – промовив Гарольд, – я б одягався так, як ви.
– Може, ви й розбагатієте, хтозна. За Полювання добре платять. Куди вас підкинути?
– Сам не знаю, – відповів Гарольд. Якщо спочатку він збирався одразу до Нори, то тепер передумав. Він уже тиждень не голився, а тіло його стало майже таким самим сірим, як одяг. – Якийсь дешевий готель тут є?
– "Естрелла дель Сюр", якраз у центрі. Ціни там трохи вищі, ніж у районі Південних доків, але хоч кімнату вашу не пограбують. Принаймні, поки ви її не залишатимете.
– Дякую. Добре, що попередили.
Вони їхали широкою, в чотири ряди, автострадою, що перетинала рівнину. Раз по раз в око впадали крамнички сувенірів та фабрики з пласкими дахами. Плакати обабіч траси рекламували готелі, ресторани, олію для загару, сигарети. І тугі там стриміли пальми, нагадуючи про близькість Карибського моря.
Такого процвітання Гарольду зроду бачити не доводилося, хіба що по телевізору в програмах про колишній американський добробут іще до того, як усе полетіло шкереберть і матінка-природа почала затягувати на шиї людства свій зашморг. Швидко вони опинилися в самій столиці – місті Есмеральді. Гарольда вразила його чистота і відсутність жебраків на вулицях.
– Люди тут і справді живуть заможно, – зауважив він.
– У нас туристи не вибувають цілий рік. Есмеральда користується величезною популярністю серед європейців, а зараз почали з'являтися навіть і азіати. Це й підтримує нашу економіку.
– А багато людей приїжджають сюди полювати?
– О, більшість каже, що хочуть лишень подивитися, – злостиво посміхнувсь Альбані. – Вони не прагнуть нікого вбивати. Ні-ні, їм тільки заманулося відвідати цей дивний острів, де чоловіки носять зброю, влаштовують дуелі й полюють один на одного. Їм подобається, не наражаючись на небезпеку, спостерігати за всім крізь куленепробивні вітрини наших кафе та ресторанів. Так вони кажуть. Але цікаво, скільки ж їх кінчають тим, що самі стають Мисливцями! Мабуть, щось таке в повітрі носиться". Для нас то дуже добре, що вони приїжджають сюди винищувати самих себе. Якби кількість Мисливців постійно не збільшувалася за рахунок прибульців, за рік на острові нікого б не лишилося. Бачте, в нас дуже низький процент приросту населення. Сюди приїздять не сім'ї заводити.
Альбані загальмував перед чотириповерховим будинком, що бачив колись кращі часи. Вицвілі літери на фасаді повідомляли, що то була "Естрелла дель Сюр".
– Щасливо залишатися, – промовив Альбані – І якщо вирішите полювати, будь-хто скаже вам, де мене знайти. Я – один з кращих Наводчиків, і беру недорого.
12
Есмеральда – видовжений невисокий острівець, що розташовується в південно-східній частині Багамського архіпелагу неподалік від Великого Інагуа; звідси рукою подати до Гаїті. У 2021 році збанкрутілий багамський уряд продав усі права на нього групі міжнародних вкладників, штаб-квартира якої розташувалася в Берні, Швейцарія. З точки зору генерала Лазаро Руфо, який очолив військовий переворот на Багамах, то був необхідний крок, бо уряду страшенно бракувало вільно конвертованої валюти. Що там якийсь острівець, тим більше такий безлюдний як Есмеральда, коли маєш 700 інших, аби про них турбуватися! Ціна була добра, як на острів, що нічого не вартий.
Однак не для корпорації "Мисливський Світ" – міжнародного консорціуму багатих бізнесменів, що дотримувалися єдиного принципу: одержання прибутку з найшвидшим оборотом. Убивство було ідеальною для цього продукцією, кращою навіть за наркотики, бо ті, хто її виробляв, самі постачали все необхідне: свої життя, свою зброю, свої смерті. Вбивство, виконане за правилами, по-діловому і за обопільною згодою, було навіть соціально допустиме. І, крім усього іншого, в ньому ховався величезний потенціал спорту для тих, хто вже перепробував усе інше.
Хоча багато різних держав і висловлювали готовність розташувати "Мисливський Світ" на своїй території, дирекція корпорації вирішила створити для нього власну країну. Таким чином, усіх проблем, що могли б виникати з урядом, вони уникали, створюючи свій власний. Ще одним стимулом для вкладників стяло те, що замість платити комусь податки, вони можуть збирати їх з інших.
Від самого початку проект "Мисливського Світу" розроблявся з вигадкою, на нього виділялися шалені асигнування. Моргантаун – маленьку занехаяну столицю острова – було зруйновано, створено натомість архітектурний проект абсолютно нового міста і в рекордні строки втілено його в життя. Нове місто – Есмеральда – відрізнялося від сталево-скляних кролячих нір, які після тривалої боротьби за звільнення від найменшого натяку на добрий смак стали взірцем архітектури сучасного міста. Есмеральда відверто нагадувала середньовічне місто, тут навіть не був запланований майданчик для торговельного центру.
Майже половина будинків була складена із світлого вапняку, поклади якого було знайдено на острові. А для найголовніших будов, таких як Мисливська Академія та Колізей, використали імпортований вапняк та італійський мармур. Отож від самого початку Есмеральда скидалася на колоніальне місто давніх часів, у чомусь європейське, а насправді місто епохи Відродження, що як fata Morgana виникло на невисокому кораловому острові.
М'який тропічний клімат острова разом з чудово стилізованим під старовинне місто і сам по собі був прекрасною приманкою для туристів, навіть без додаткової принадності легалізованих убивств. На Есмеральді можна було насолоджуватися блиском минулих часів, користуючись при цьому всіма зручностями ласої до забав сучасності.
Не лише забави й небезпеки, облямовані чудовою красою природи, вирізняли Мисливський Світ; він принаджував і серйозних вчених. Тут розташувалися всесвітньо відомі музеї ассірійського і хетського мистецтва, повністю відкуплені у збанкрутілої Англії і переправлені на Есмеральду, аби надати всій операції ще більшого шику. Були тут також і відомі курорти: Рокфеллер Хілтон, Холідей Форт, Дорада дель Сюр, Кастілло, Кантінфлас; майданчики для гольфу, тенісні корти, неперевершені можливості для підводного полювання, кухня п'ятьох континентів.
А якщо вашого банківського рахунку не вистачало на відпустку по першому класу, Мисливський Світ пропонував дешевший варіант – карнавальне селище на пляжі "Де Лансі", що на південному узбережжі острова. Саме тут щороку починалися відновлені Сатурналії[9] – есмеральдський ні на що не схожий варіант Карнавалу[10] або Марді Гра[11].
Останнім компонентом цієї суміші було Полювання, той незвичний суспільний інститут, в якому чоловіки ризикували життям, змагаючись один з одним за найпростішими правилами. Полювання було чимсь на зразок контрольованого беззаконня, що звеличувало низькі емоції. Того, що було офіційно дозволене в Мисливському Світі, з самого початку свого існування намагалося позбутися людське суспільство. Однак марно.
Хоча майже весь світ занепадав, процвітання Мисливського Світу зростало. Звідусіль сюди стікалися люди, щоб на власні очі побачити приниження моральних устоїв і диво економічної стабільності. Вбивство завжди було добрим бізнесом. Мисливський Світ також не залишав поза увагою секс і наркотики, завершуючи таким чином, коло своїх вкладів у речі, які так цінує людина.
Майже в усьому світі люди не довіряли змінам і сахалися нового. Митці радше використовували вже відомі мотиви, ніж створювали щось своє. Майже зникла мода. Потроху люди починали і виглядати, і діяти однаково. Конформізм; став нормою. Занепала наука. Медицина істотно змінилася з фаустівських часів двадцятого століття. Лікарі більше не намагалися врятувати чиїсь окремі життя. Тепер йшлося про збереження замученого хворобами населення в цілому, а його чисельність постійно зменшувалася.
Теоретична фізика вже протягом століття не висунула жодної нової важливої космогонічної теорії, а за останні тридцять років не було відкрито жодної нової елементарної частки. Наука задихалася від нестатку асигнувань, і ніхто в цілому світі проти цього не заперечував. Люди були навіть раді затримати на якийсь час її розвиток. Бо кожен знав, що наука небезпечна. Врешті решт, саме вона витягла атомні бомби й усі інші клопоти з Пандориної скриньки геніальних ідей. Чи не час було оголосити мораторій на геніальні ідеї і спробувати щось виправити, навіть зробити з того всього хоч деякі висновки? Прийшов час змиритися.
Сучасний більш-менш спокійний період світової історії став результатом. ядерної війни 2019 року між Бразилією та Південною Африкою. Хто б мір подумати, що якісь там непорозуміння щодо прав на вилов риби призведуть до війни, що забере 12 мільйонів життів на двох континентах і мало не штовхне весь світ до самознищення? Теперішня ера застою почалася по закінченні військових дій між Південно-Американською федерацією на чолі з гучномовним, хоча й недовговічним породженням її ідеології Карлосом Естебаном Саенцом і Південною Африкою, очолюваною чорношкірим правителем Чарльзом Граатцем.
Війна, яка згодом дістала назву Рибної, завершилася 2 червня 2021 року раптовою смертю Саенца, причини якої і досі не встановлені. Смерть диктатора через кілька годин після повторного обміну країн ядерними ударами викликала паніку в правлячому кабінеті Південної Америки. Давно заплановане вторгнення в басейн Замбезі довелося відкласти до виборів нового глави держави. Перед африканцями відкрилися незрівнянні можливості.
Однак трапилося несподіване. Хоча у ворожому стані й царювало сум'яття і будь-хто залюбки використав би таку перевагу, Чарлз Граатц здивував усіх. Замість того, щоб скористатися з ситуації, він в односторонньому порядку припинив бойові дії, проголосивши, що африканці більше не збираються сперечатися за права на вилов.
Він начебто сказав: "Намагання скористатися перевагами в подібній ситуації було б божевіллям.