Поруч, виблискуючи краплями свіжої оливи, стояв ще один, новенький Конфігуратор.
— Тобі вдалося! — закричав Арнолд. — Ти нас урятував!
— Я зробив значно більше, — задоволено промовив Грегор. — Завдяки мені ми розбагатіємо.
Він повернувся до нового Конфігуратора, натиснув кнопку і вигукнув:
— Відтворись!
За тиждень, завершивши справи на планеті Денет, Арнольд і Грегор з трьома Конфігураторами на борту поверталися до космопорту Кеннеді. Одразу після приземлення Арнолд вистрибнув з корабля і зупинив таксі. Спершу він попрямував на Кенал-стріт, згодом до центру Нью-Йорка. Справи не забрали багато часу, і вже за кілька годин він повернувся на корабель.
— Усе гаразд, — сказав він Грегорові. — Я переговорив з кількома ювелірами. Не створюючи істотного впливу на ринок, ми зможемо продати близько двадцяти великих каменів. Після цього, гадаю, якийсь час доведеться займатись платиною, а далі... У чому річ?
Грегор похмуро дивився на нього.
— Ти нічого не бачиш?
— А що? — Арнолд озирнувся.
Там, де раніше стояли три Конфігуратори, зараз було чотири.
— Ти наказав їм відтворити ще одного? — запитав Арнолд. — Нічого страшного. Тепер треба тільки наказати, щоб вони зробили по діаманту.
— Ти й досі нічого не зрозумів? — сумно промовив Грегор. — Поглянь!
Він натиснув кнопку найближчого Конфігуратора і сказав:
— Діамант.
Конфігуратор затрусився.
— Це все ти і твій клятий принцип насолоди, — сказав Грегор. — Повторення! Ці кляті машини зациклилися на сексі!
Машина знову завібрувала й видала... ще один КОНФІГУРАТОР!!!