— Коли вам було вісім, ви жили в Янгстауні, штат Огайо.
— Чорт забери! — спересердя вигукнув Папазіан.
— Але ви на правильному шляху, — заспокоїв його Кардоман. У кожного є подібна пам'ять, яка ховає страх і насолоду хворої психіки. Не засмучуйтесь дуже. Це добра ознака.
Папазіан приходив і з іншими спогадами: про юність, яку провів юнгою на англійській канонерці, про тяготи Клондайку..
Це були незаперечно земні спогади, але не їх шукав лікар Кардоман.
В один погожий день в дім прийшов продавець щіток — він хотів поговорити з господаркою.
— Вона повернеться через кілька годин, — вибачився Папазіан. — У неї сьогодні урок грецької, а потім різьблення по каменю.
— Прекрасно, — сказав продавець. — Насправді я хотів поговорити з вами.
— Мені не потрібні щітки, — відповів Папазіан.
— До чорта щітки. Я офіцер служби зв'язку. Повинен нагадати вам, що ми відбуваємо рівно через чотири години.
— Відбуваємо?
— Все приємне коли-небудь кінчається, навіть відпочинок.
— Відпочинок?
— Облиште! — відрізав продавець щіток або офіцер зв'язку. — Ви, альдебаранці, зовсім нестерпні.
— А ви звідкіля?
— Я з Арктура. Як провели час, граючись з аборигенами?
— Здається одружився з однією місцевою, — повідомив Папазіан.
— Справжня земна дружина, це входило в вашу програму. Ну, йдете?
— Бідна Поліна засмутиться, — поскаржився Папазіан.
— Її ім'я Аліна. Як більшість землян, вона все одно значну частину часу проводить у глибокому смутку. Але я не можу змушувати вас. Якщо побажаєте залишитися, врахуйте, що наступний туристичний корабель буде через 50-60 років.
— Пішли вони всі до чорта, — сказав Папазіан, — Я з вами.
— Як і раніше будь-чого не пам'ятаю, — поскаржився Хол офіцерові зв'язку.
— Природно. Ваша пам'ять залишилася в сейфі на кораблі.
— Навіщо?
— Щоб ви не почували себе в незнайомому оточенні. Я допоможу вам облаштуватися.
Корабель піднявся опівночі. Політ був помічений локаційним підрозділом ВПС. Зображення, яке виникло на екрані, пояснили значним скупченням болотного газу, через яке пролетіла щільна зграя ластівок.
Незважаючи на огидний холод відкритого космосу, Хол залишався на палубі й спостерігав, як зникала на відстані Земля. Його чекає нудне одноманітне життя, чекають дружини й діти...
Але він не відчував жалю. Земля — чудесне місце для відпочинку, однак вона мало пристосована для життя.
Роберт Шеклі
Погана медицина (терапія)
Про твір:
Robert Sheckley. Bad Medicine (1956).
оповідання: 34,3 кБ (приблизно 14 сторінок).
Жанр: гумористична фантастика.
Переклад на рос. мову (з англійської): невідомо.
Джерело: Сайт Lib.ru (рос. мова). Файл із колекції Колесникова й Криворучко.
Переклад на українську мову:
1) чорновий — ПроЛінг Офіс, Плай v.4.1.
2) чистовий — Володимир Ільницький, (23.09-1.10 2006).
Редагування №1: Михайлина Косак. 7 з 12 зауважень враховано (не враховані в основному зауваження до фраз зі словами "будь-коли, ніколи".
2 травня 2103 року Елвуд Кесвел швидко крокував Бродвеєм з зарядженим револьвером у кишені піджака. Він не мав наміру пускати його в дію, але побоювався, що все-таки може це зробити. Таке припущення не було позбавлене підстав, тому що Кесвел страждав манією вбивства.
Був м'який мрячний весняний день, в повітрі пахло дощем і квітучим кизилом. Кесвел стискав револьвер у пітній долоні й намагався придумати хоча б один вагомий аргумент, щоб не вбивати чоловіка на прізвище Мегнесен, який днями сказав, що Кесвел чудово виглядає.
"Яка справа Мегнесену, як я виглядаю? Кляті цікаві ґави, лізуть не в свої справи, завжди все псують..."
Кесвел був невисокого зросту, холерик із сердитими розпаленими очима, щелепами бульдога й волоссям кольору імбиру. Кожен зустрічав людей подібного типу; видершись на шухляду з-під дезинфікуючих засобів, вони проголошують промови перед юрбою вийшлих на обідню перерву службовців і іронічно налаштованих студентів, викрикуючи гасла на зразок: "Марс для марсіан, Венера для венеріанців!"
Однак, по правді кажучи, Кесвела не цікавив важкий соціальний стан населення інших планет. Він працював кондуктором ракетобуса нью-йоркської корпорації "Швидкий транзит". Він не ліз до чужих справ. До того ж він був абсолютно божевільним.
На щастя, бували моменти, коли він розумів це, принаймні половиною своєї свідомості.
Піт лив з Кесвела градом, поки він йшов по Бродвею до Сорок третьої вулиці, де знаходився магазин "Домашні терапевтичні прилади". Незабаром закінчиться робочий день і його друг Мегнесен повернеться у свою невелику квартиру, зовсім неподалік від будинку Кесвела. Як легко, як приємно було б недбало ввійти, обмінятися однією-двома фразами, а потім...
Ні! Кесвел ковтнув повітря і нагадав собі, що в нього нема дійсного бажання когось вбивати. Вбивати недобре. Його посадять за ґрати, друзі його не зрозуміють, та й мама будь-коли цього не схвалить.
Однак ці аргументи були слабкими, занадто надуманими й зовсім не переконливими. Від фактів не сховаєшся: він хоче вбити Мегнесена.
Хіба таке сильне бажання може бути негарним? Або навіть нездоровим?
Так, може! Зі здавленим стогоном Кесвел пробіг останні кілька кроків до магазину "Домашні терапевтичні прилади".
Вмеблювання всередині магазину відразу принесло полегшення. Світло було м'яким, фіранки — спокійних тонів, і навіть виставлені тут мерехтливі терапевтичні машини не занадто впадали в око. От де приємно просто прилягти на килим під покрив терапевтичних машин у твердій впевненості, що тебе очікує врятування від усіх неприємностей.
Світловолосий продавець з довгим породистим носом безшумно (але не вкрадливо) підплив до нього й неголосно запитав:
— Чи потрібна допомога?
— Терапію! — пробурмотів Кесвел.
— Певна річ, сер, — чарівно посміхнувся продавець, розгладжуючи лацкани піджака. — Ми для цього й існуємо. — Він пильно подивився на Кесвела, нашвидкоруч поставив діагноз і постукав по блискаючому білиною і міддю апаратові. — От це, — сказав продавець, — новий Алкоголерозвантажувач фірми "ІБМ", рекламується найпопулярнішими журналами. Привабливе доповнення до меблів, погодьтесь, що він прикрасить будь-яку квартиру. Всередині є телевізор.
Спритним рухом вузької кисті продавець відкрив Алкоголерозвантажувач, показавши телеекран розміром 52 дюйми.
— Мені потрібно... — почав Кесвел.
— Терапію, — закінчив за нього продавець. — Звичайно. Я хочу тільки підкреслити, що ця модель будь-коли не поставить в незручне становище вас, ваших друзів або близьких. Зверніть увагу на втоплену шкалу бажаної інтенсивності споживання спиртного. Бачите? Якщо не хочете зовсім утримуватися, можете встановити будь-яку з наступних поділок: "багато", "помірковано", "в компанії" або "для апетиту". Це новинка, унікальна в механотерапії.
— Я не алкоголік, — з гідністю сказав Кесвел. — Корпорація "Нью-Йоркський швидкий транзит" не наймає алкоголіків.
— Розумію, — сказав продавець, недовірливо дивлячись на сльозаві очі Кесвела. — Ви, здається, людина нервова. Можливо, портативний заспокоювач фірми "Бендікс"...
— Нерви тут теж ні до чого. Що у вас є проти манії вбивства?
Продавець стис губи.
— Шизофренічного чи маніакально-депресивного походження?
— Не знаю, — зізнався Кесвел, трохи розгубившись.
— Загалом, це не має значення, — сказав продавець. — Моя власна теорія. За час роботи в магазині я дійшов до висновку, що руді й блондини схильні до шизофренії, а брюнети — до маніакальної депресії.
— Цікаво. Ви давно тут працюєте?
— Тиждень. Отже, сер, от що вам потрібно.
— Що це?
— Рекс-Регенератор, створений фірмою "Дженерал моторс". Красивий, не чи правда? Вписується в будь-який інтер'єр, всередині відмінно обладнаний портативний бар. Ваші друзі, родина, родичі ніколи здогадаються...
— Чи вилікує він манію убивства? — запитав Кесвел. — Сильну.
— Поза всяким сумнівом. Це зовсім не те, що маленькі 10-амперні апарати для невротиків. Це стаціонарна 25-амперна машина з великим запасом міцності, призначена для дійсно важких, застарілих випадків.
— Саме те, що в мене, — сказав Кесвел із пробачною гордістю.
— Ця крихітка все з вас виб'є. Великі, надміцні підшипники! Потужна система охолодження! Абсолютна ізоляція! Діапазон чутливості більш...
— Я беру його, — сказав Кесвел. — Зараз же. Заплачу відразу.
— Відмінно. Я тільки зателефоную на склад...
— Я можу взяти цей, — сказав Кесвел, виймаючи гаманець. — Хочу швидше його випробувати. Розумієте, я збираюся вбити мого друга Мегнесена.
Продавець співчутливо клацнув язиком:
— Вам цього не захочеться... Плюс п'ять відсотків податок. Дякую вам, сер. Докладну інструкцію ви знайдете всередині.
Кесвел подякував йому, обхопив Регенератор обома руками й поспішив до виходу.
Вирахувавши свою комісію, продавець посміхнувся про себе й закурив. Однак зненацька з'явився зі свого кабінету керуючий — великий представницький чоловік у пенсне й зіпсував все задоволення.
— Хескінс, — сказав керуючий, — по-моєму, я вже радив вам позбутися цієї неохайної і шкідливої для всіх звички.
— Так, містер Фолансбі, пробачте, сер, — вибачився Хескінс, гасячи сигарету. — Я негайно скористаюся Денікотинізатором з вітрини. Зробив доволі вигідний продаж, містер Фолансбі. Один з великих Рекс-Регенераторів.
— Он як? — Новина справила на керуючого враження. — Не часто нам удається... почекайте! Чи не хочете ви сказати, що продали демонстраційну модель?
— А що... ви знаєте, боюся, що так, містер Фолансбі. Покупець дуже поспішав. А хіба...
Фолансбі сплеснув руками й схопився за голову.
— Хескінс, я вас попереджав. Я впевнений, що вас попереджав! Демонстраційний Регенератор був марсіанською моделлю. Для механотерапії марсіан.
— Ага, — сказав Хескінс. Він подумав мить. — Розумію.
Фолансбі дивився на свого підлеглого в лиховісному мовчанні.
— Але яке це має значення? — швидко запитав Хескінс. — Машина ж не розрізняє. Мені здається, вона буде лікувати манію убивства, навіть якщо пацієнт і не марсіанин.
— У марсіанської раси будь-коли не виявлялося схильності до вбивства. Марсіанський варіант Регенератора не здатен навіть зрозуміти таке. Безумовно, Регенератор спробує здійснити лікування. Він зобов'язаний. Але від чого він буде лікувати?
— Розумію, — сказав Хескінс.
— Бідолаху треба зупинити, перш ніж...