ми ж однакові!
— Хтозна, чогось мені здається, що я все одно гарніший, — роздивлявся своє віддзеркалення в чайнику Фред.
— Бе-е, — скривилася Флер, побачивши себе у дверцятах мікрохвильовки, — Білл, не дивись на мене... я бридка.
— Для тих, у кого одяг став завеликий, я маю менші розміри, — Муді вказав на перший мішок. — І навпаки. Не забудьте про окуляри, в бічній кишеньці є шість пар. А як одягнетесь, то в другому мішку знайдете свій багаж.
Справжній Гаррі подумав, що нічого химернішого він ще не бачив — а йому доводилось бачити чимало дивовиж. Він дивився, як шестеро його двійників нишпорять у мішках, витягують одяг, надівають окуляри й запихають у мішки свої речі. Хотілось попросити їх поводитися делікатніше, коли вони почали безцеремонно роздягатися, виставляючи напоказ його тіло — чого, мабуть, не робили б зі своїм.
— Я знав, що Джіні набрехала про татуювання, — сказав Рон, розглядаючи свої голі груди.
— Гаррі, в тебе такий жахливий зір, — зітхнула Герміона, нап'ялюючи окуляри.
Одягнувшись, фальшиві Гаррі Поттери взяли з другого мішка по рюкзаку й по совиній клітці з опудалом полярної сови в кожній.
— Добре, — сказав Муді, коли перед ним нарешті вишикувались семеро екіпірованих Поттерів-очкариків з багажем у руках. — Пари будуть такі: Манданґус полетить зі мною, на мітлі...
— А чо' це я з тобою? — крекнув найближчий до дверей Гаррі.
— Бо саме за тобою треба пильнувати, — прогарчав Муді, що й справді вже не зводив з Манданґуса свого магічного ока: — Артур і Фред...
— Я — Джордж, — сказав близнюк, на якого вказував Муді. — Ви що, не можете нас розрізнити, навіть коли ми стали Гаррі?
— Вибач, Джордж...
— Та я вас підколов, я справді Фред...
— Не клей дурня! — гаркнув Муді. — Другий з вас... Джордж, Фред чи хто там він... хай буде з Ремусом. Міс Делакур...
— Я посаджу Флер на тестрала, — втрутився Білл. — Вона не любить мітел.
Флер підійшла й стала коло нього, обдарувавши Білла таким сентиментальним і відданим поглядом, якого, сподівався Гаррі, ніхто й ніколи більше не побачить на його обличчі.
— Міс Ґрейнджер теж на тестралі, разом з Кінґслі...
Герміона щасливо всміхнулася Кінґслі; Гаррі знав, що Герміона теж невпевнено тримається на мітлі.
— Роне, лишилися ми з тобою! — Тонкс радісно помахала Ронові, перекинувши кухонну підставку для чашок.
Рон не був такий задоволений, як Герміона.
— А ти зо мною, Гаррі. Всьо файно? — запитав трохи стурбований Геґрід. — Будемо на мотоциклю, бо я си заважкий для мітел і тестралів. Тіко ти будеш у тій колясочці, бо на самому мотоциклю тобі не стане мійсця.
— Чудово, — сказав Гаррі не дуже щиро.
— На нашу думку, смертежери очікують, що ти будеш на мітлі, — сказав Муді, мабуть, здогадуючись, що відчуває Гаррі. — Снейп мав досить часу, щоб розповісти їм про тебе все, тож якщо нарвемося на якихось смертежерів, то можна не сумніватися, що вони виберуть одного з тих Поттерів, що вільно володіють мітлою. Ну, все, — він зав'язав мішок з одягом фальшивих Поттерів і пішов до дверей, — до відльоту лишається три хвилини. Немає сенсу замикати двері, бо вони все одно не стримають смертежерів, коли ті сюди припруться... Ходімо...
Гаррі кинувся в коридор по рюкзак, "Вогнеблискавку" й Гедвіжину клітку, а тоді долучився до всіх у темряві садочка за будинком. Довкола в руки наїзникам стрибали мітли; Кінґслі вже підсадив Герміону на великого чорного тестрала, а Білл допоміг Флер вилізти на другого. Геґрід стояв напоготові коло свого мотоцикла, нап'явши захисні окуляри.
— Це той самий? Сіріусів мотоцикл?
— Вгадав, — радісно всміхнувся Геґрід. — Той раз, Гаррі, коли ти на ньому їздив, ти вміщавсі на одній моїй долоні!
Гаррі було трохи принизливо залізати в мотоциклетну коляску. Він тепер був значно нижчий за всіх. Рон глузливо вишкірився, побачивши, як він сидить, наче маленький хлопчик у дитячій машинці, що зіштовхується з іншими в парку розваг. Гаррі запхав під ноги рюкзак і "Вогнеблискавку", а Гедвіжину клітку втис між коліна. Сидіти так було страшенно незручно.
— Артур троха тут побавивси, — Геґрід і не помітив, як незручно влаштувався Гаррі. Він усівся на мотоцикл, аж той зарипів і загруз на кілька сантиметрів у землю. — Додав тут на кермі кілька цікавинок. А це осьо була моя задумка.
Він показав товстезним пальцем на фіалкову кнопку біля спідометра.
— Обережно, Геґріде, — застеріг містер Візлі, що стояв неподалік з мітлою. — Я й досі не знаю, чи доцільно було його встановлювати, і взагалі, ним можна користуватися тільки в надзвичайних ситуаціях.
— Ну, добре, — сказав Муді. — Усі приготуйтеся. Треба злетіти одночасно, інакше весь наш хитромудрий задум піде коту під хвіст.
Усі осідлали мітли.
— Тримайся міцно, Роне, — звеліла Тонкс, і Гаррі помітив, що Рон винувато зиркнув на Люпина, перш ніж обняти її за талію. Геґрід завів мотоцикла. Той заревів, наче дракон, а коляска завібрувала.
— Удачі всім, — крикнув Муді. — Побачимося за годину в "Барлозі". На рахунок "три". Раз... два... ТРИ.
Мотоцикл скажено заревів, і Гаррі відчув, як загрозливо нахилилася коляска. Вони стрімко злітали, очі сльозилися, а вітер здував з чола волосся. Навколо здіймалися вгору мітли, а неподалік промайнув довжелезний чорний хвіст тестрала. Ноги Гаррі, затиснуті в колясці Гедвіжиною кліткою та рюкзаком, боліли й почали терпнути. Було так незручно, що він навіть забув востаннє глянути на будинок номер чотири на вуличці Прівіт-драйв. Коли ж нарешті визирнув з коляски, то вже не розрізнив його серед інших будинків. Дедалі вище й вище злітали вони в небо...
І раптом невідомо як і невідомо звідки їх оточили. Щонайменше тридцятеро постатей у каптурах зависли в повітрі, утворюючи широке коло, всередині якого летіли члени Ордену, нічого не помічаючи...
Крики, спалахи зеленого сяйва зусібіч. Геґрід загорлав і мотоцикл перекинувся. Гаррі втратив будь-які орієнтири: вуличні ліхтарі світили над головою, крики лунали звідусіль, а він з останніх сил хапався за борти коляски. Гедвіжина клітка, "Вогнеблискавка" й рюкзак вислизали з-під колін...
— Не падай... ГЕДВІҐО!
Мітла стрімко полетіла до землі, проте він спромігся вхопитися за лямку рюкзака й самісінький верх клітки якраз тоді, як мотоцикл вирівнявся й почав злітати далі. Секундне полегшення — і черговий вибух зеленого світла. Сова ухнула й упала на дно клітки.
— Ні... НІ!
Мотоцикл рвонув уперед. Гаррі побачив, як порозліталися смертежери в каптурах, коли Геґрід прорвав їхнє коло.
— Гедвіґо... Гедвіґо...
Однак сова лежала на дні клітки нерухомо й жалюгідно, наче поламана іграшка. Він не міг цього сприйняти, його охопив страх за інших. Озирнувся й побачив клубок тіл, спалахи зеленого світла, дві пари людей, що вдалині злітали на мітлах ще вище, але не розібрав, хто ж то був...
— Геґріде, треба повернутися, треба повернутися! — заволав він, перекрикуючи оглушливе ревіння двигуна, а тоді витяг чарівну паличку і притис Гедвіжину клітку до дна коляски, ніяк не вірячи, що вона померла. — Геґріде, РОЗВЕРТАЙСЯ!
— Я маю довезти тебе живим, Гаррі! — прогорлав Геґрід, додаючи газу.
— Стій... СТІЙ! — закричав Гаррі. Та коли знову озирнувся, повз ліве вухо шугонули два струмені зеленого світла: четверо смертежерів вилетіли з кола й кинулись їх переслідувати, цілячись у широченну Геґрідову спину. Геґрід завиляв мотоциклом, проте смертежери не відставали. Шугонули нові закляття, і Гаррі, щоб ухилитися, зсунувся аж на дно коляски. Потім перекрутився, крикнув: — Закляктус! — і з його чарівної палички стрельнула червона блискавка, утворивши прогалину серед четвірки смертежерів-переслідувачів, бо ті, рятуючись, розлетілися на всі боки.
— Тримайси, Гаррі, зара ми їм покажемо! — ревнув Геґрід, і Гаррі встиг побачити, як він натис товстезним пальцем зелену кнопку біля бензиноміра.
З вихлопної труби вилетіла стіна, справжня цегляна стіна. Гаррі аж шию вивернув, дивлячись, як вона розгорнулася й зависла в повітрі. Троє смертежерів встигли відхилитися й уникнути зіткнення, а от четвертому не пощастило. Він зник з очей, а тоді каменем полетів униз разом з уламками розтрощеної мітли. Один переслідувач загальмував, рятуючи його, але і смертежерів, і цю повітряну стіну поглинула темрява, коли Геґрід низько нагнувся над кермом і додав газу.
Повз Гаррі шугонуло ще кілька смертельних заклять від чарівних паличок тих двох смертежерів, що продовжували їх переслідувати; вони цілилися в Геґріда. Гаррі відповів новими приголомшливими закляттями. Червоні й зелені цівки зіткнулися в повітрі, розсипавши цілу зливу різнокольорових іскор, і в голові у Гаррі промайнули несамовиті думки про феєрверки і про маґлів унизу, які не розуміють, що це діється...
— А осьо їм ще одна забавка, Гаррі! Тримайси міцно! — загорлав Геґрід і натис другу кнопку. Цього разу з вихлопної труби мотоцикла вилетіла величезна сітка, однак смертежери були напоготові. Мало того, що вони вчасно ухилилися, але і той їхній напарник, котрий загальмував, щоб врятувати непритомного приятеля, вже їх наздогнав. Він вигулькнув з темряви, і ось вони вже втрьох переслідували мотоцикл, стріляючи по ньому закляттями.
— А цего їм буде достатньо, тримайси, Гаррі! — крикнув Геґрід, і Гаррі побачив, як він з усього розмаху гахнув рукою по фіалковій кнопці біля спідометра.
Почулося оглушливе ревіння, яке ні з чим не сплутаєш, з вихлопної труби вирвався струмінь розжареного до білого з голубим драконячого полум'я, а мотоцикл з жахливим металевим скреготом кулею рвонув уперед. Гаррі побачив, що смертежери зникли з виду, рятуючись від смертоносного вогню, та водночас відчув, як лиховісно захиталася коляска. Від шаленого прискорення затріщали, відриваючись, металеві шурупи, що з'єднували її з мотоциклом.
— Усьо файно, Гаррі! — ревів Геґрід, якого від перепаду швидкостей відкинуло аж на спину. Мотоцикл тепер летів некерований, коляска несамовито крутилася в стрімких повітряних потоках.
— Я всьо зроблю, Гаррі, не журиси! — загорлав Геґрід і витяг з внутрішньої кишені куртки квітчасту рожеву парасольку.
— Геґріде! Ні! Дай я!
— РЕПАРО!
Щось оглушливо бахнуло — й коляска зовсім відпала від мотоцикла. Гаррі за інерцією смикнуло вперед, а коляска почала падати...
У відчаї Гаррі націлився на неї чарівною паличкою і вигукнув: — Вінґардіум Левіоза!
Коляска, мов корок, шугонула вгору, крутячись як їй заманеться; добре, що взагалі трималася в повітрі.