І він має рацію, по-своєму, — йому не потрібно, щоби зовсім недосвідчений малюк став зривати заняття з точного маневрування. Бонзо, він же такий тендітний, такий витончений: помочиться — і краплі не проллє повз.
Ендер усміхнувся.
— Бійцівська кімната постійно відчинена. Якщо хочеш, можемо піти туди у вільний час, і я навчу тебе всьому, що знаю. Я, може, не найкращий боєць у школі, але знаю й умію більше за тебе.
— Якщо ти згодна, — відповів Ендер.
— Почнемо завтра після сніданку.
— А якщо кімната буде зайнята? Коли я був у молодшій групі, ми теж ходили туди після сніданку.
— Пусте, адже тут дев'ять бійцівських кімнат.
— Я ніколи не чув про решту.
— Вхід у них один. Центр Бійцівської школи — схожий на вісь колеса воза — складений із бійцівських кімнат. Вони не обертаються разом з усією станцією, і там нульове тяжіння. Вони просто лишаються на місці, не крутяться й не падають. Але вони влаштовані так, що двері всіх бійцівських кімнат виходять у той коридор, через який ми йдемо. Ти входиш усередину, в цей час станція пересувається, і наступна команда потрапляє в іншу кімнату.
— Ясно.
— Домовились? Одразу після сніданку.
— Гаразд.
Вона пішла проходом.
— Петра, — покликав він.
Вона озирнулася.
— Дякую.
Петра нічого не відповіла й попрямувала далі між ліжками.
Ендер знову виліз на постіль і скинув комбінезон. Лежачи голим на ліжку він порався зі своїм новим ноутбуком, намагаючись розібратися, що вчителі зробили з його кодами й доступами. Зрозуміло, його систему захисту вони просто стерли. Йому тут нічого не належало, навіть файли на комп'ютері.
Лампи трохи потьмяніли, це означало, що скоро відбій. Ендер не знав, де душова. Хлопчик із сусіднього ліжка підказав:
— Перші двері наліво. Ми миємося разом зі Щурами, Білками й Кондорами.
Ендер подякував і попрямував туди, але хлопчик його зупинив.
— Не можна йти просто так, поза бараком ми носимо форму, завжди.
— І в туалет, що, також?
— Особливо туди. І тобі заборонено розмовляти з хлопцями з інших армій. Що в туалеті, що в їдальні. Це може прокотити в ігровій кімнаті й, само собою, якщо вчитель накаже. Але якщо Бонзо тебе піймає — ти труп. Зрозумів?
— Дякую.
— І ще. Якщо Бонзо побачить, що ти голяка ходиш перед Петрою, він розлютиться.
— Так вона ж сама була роздягнена, коли я прийшов, хіба ні?
— Вона робить, що хоче, а тобі не можна роздягатися. Це наказ.
Дурний наказ. Петра поки що не відрізняється від хлопчиків.
Недоречна заборона. Вона відокремлювала Петру від решти, поділяла армію. Украй нерозумно. Як Бонзо примудряється командувати, якщо не розуміє таких елементарних речей? Алай був би кращим командиром: він знає, як об'єднувати людей.
"Я також знаю, — подумав Ендер. — Коли-небудь і я стану командиром".
Він мив руки в душовій, коли почув позад себе голос:
— Вони що, почали вдягати у форму Саламандр немовлят?
Ендер не відреагував, просто витер руки.
— Ти диви, вони зараховують малят до Армії Саламандр! Ви на нього подивіться, він у мене між ногами легко пройде, а я й не помічу!
— Хто б сумнівався, Дінку? — підтакнув йому хтось.
— Та це ж Віггін! Це той розумник, що був у ігровій кімнаті.
Усміхнений, Ендер рушив коридором. Нехай він і куций на зріст, але його ім'я вже відоме. Нехай поза ігровою кімнатою, то пусте. Але про нього ще заговорять усі. Можливо, це станеться вже потому, як він полишить Армію Саламандр. Та все ж незабаром.
Петра чекала в коридорі, що вів до кімнати для битв.
— Стій, — сказала вона Ендеру. — Щойно зайшла Армія Кролів, і потрібно кілька хвилин, аби змінити кімнату.
Ендер присів біля неї.
— У бійцівській кімнаті є дещо більше, ніж проста зміна з однієї на другу, — промовив він. — Наприклад, чому до того, як ми входимо в кімнату, в коридорі існує сила тяжіння?
Петра заплющила очі.
— Якщо кімнати для бою дійсно пересуваються довільно, що відбувається, коли одна з'єднується? Чому вона не рухається разом зі школою?
Ендер згідно покивав головою.
— Тут багато таємниць, — Петра перейшла на шепіт. — Тільки не пхай туди свого носа. З останнім солдатом, який намагався це зробити, стався жах. Коли його знайшли, він звисав ногами зі стелі, головою в унітаз.
— Отож я не перший, хто ставить запитання.
— Запам'ятай мої слова, хлопчику. — Слово "хлопчику" прозвучало дружньо, не зверхньо. — Більше правди, ніж треба, вони не відкриють ніколи. Проте кожна мисляча дитина знає, що в науці сталися великі зміни з часів старого Мазера Ракхема й Переможного флоту. Очевидно, що тепер ми навчилися контролювати силу тяжіння, тобто вмикати й вимикати її, змінювати напрям чи навіть відображати. Я думала про різні речі, які можна робити зі зброєю сили тяжіння й гонками сили тяжіння на космічних кораблях. І уявляла, як космічні кораблі рухаються поблизу планет. Можливо, відображуючи власну силу тяжіння планети на себе, тільки зі зворотного напряму, відривають від них великі шматки й спрямовують її на менший об'єкт. Та вони мовчать.
Ендер зрозумів навіть більше, ніж вона сказала. Маніпуляції з силою тяжіння — одне, а хитрощі офіцерів — геть інше. Та головна думка: вороги — не інші армії, а дорослі. Вони ніколи не говорять правди.
— Ходімо, хлопчику, — покликала Петра. — бійцівська кімната готова. Рука в Петри міцна, ворога вб'є вона. — Петра захихотіла. — Вони називають мене поетеса Петра.
— А ще кажуть, що ти навіжена.
— Можеш повірити, малий.
У сумці в Петри було десять куль-мішеней. Однією рукою Ендер тримав її за костюм, другою притримувався за стіну, щоби вона з силою кинула кулі в різних напрямках. Вони відскакували при нульовому тяжінні.
— Відпусти, — попросила Петра.
Вона відсунулася, навмисне крутнувшись, і кількома вмілими рухами руки вирівнялася й почала цілитися в кулі-мішені одна за одною. Коли вона кинула першу, її світло з білого стало червоним. Ендер знав, що зміна кольору тривала менше двох хвилин. Коли вона взяла останню кулю, лише одна встигла знову стати білою.
Петра точно відскочила від стіни й на високій швидкості повернулася до Ендера. Він спіймав її, допоміг погасити швидкість і приземлитися — одна з перших технік, засвоєна ним, ще коли він був початківцем.
— Ти добре справляєшся, — зауважив Ендер.
— Не краще за інших. Ти теж це освоїш.
Вона навчила тримати руку прямо й цілитися всією рукою.
— Більшість солдатів не розуміють, що чим далі розташовується ціль, тим довше слід утримувати промінь у межах кола приблизно в два сантиметри. Це різниця між десятою частиною секунди й половиною секунди, проте в битві то значний час. Багато солдатів уважають, що промахнуться, просто вони надто швидко рухаються. Не можна розмахувати бластером, наче мечем, — слід цілитися.
Петра використала кулеверт, аби повернути кулі, а тоді поволі, одну за одною, запустила їх знову. Ендер стріляв по них і щоразу хибив.
— Чудово, — похвалила Петра, — поганих навичок не маєш.
— Хороших також, — зітхнув Ендер.
— Я тебе навчу.
Того ранку вони нічого особливого не досягли, в основному розмовляли. Як думати, коли прицілюєшся? Треба одночасно тримати в голові свій рух, а також рух ворога. Слід випростовувати руку й цілитися всім тілом, щоб у випадку замороження руки все одно можна було вистрілити. Зрозумій, на якому положенні спускового гачка бластер починає стріляти та балансуй, тримаючи спуск напоготові. Розслаб тіло, не напружуйся — адже це змушує тебе тремтіти.
Того дня це було єдине заняття. Протягом військових занять увечері Ендерові наказано було принести ноутбук і, сидячи в кутку, виконувати шкільні завдання. Усі солдати Бонзо мали бути в бійцівській кімнаті, але займатися з кожним йому було не обов'язково.
Проте Ендер не виконував свого завдання. Якщо йому не випадало тренуватись як солдату, він міг вивчати тактику Бонзо. Армія Саламандр складалася зі стандартних чотирьох взводів, по десять солдатів у кожному. Дехто з командирів ділив свою армію так, що у взводі А були найкращі солдати, а в Г — найслабші. Бонзо ж перемішав їх, а тому взвод складався з сильних і слабких бійців.
Винятком був взвод Б, і він налічував лише дев'ятьох хлопців. Ендер не знав, кого перевели, щоби звільнити місце для нього. Згодом з'ясувалося, що лідер взводу Б — новий. Бонзо скаженів. Воно й не дивно: він утратив лідера взводу, щоб отримати Ендера.
У дечому Бонзо мав рацію. Ендер не був готовим.
Години практики витрачалися на роботу над маневрами. Взводи, які не бачили один одного, тренувалися виконувати точні операції за конкретний час. Вони використовували один одного для несподіваної зміни напрямку, одночасно не втрачаючи свого розташування. Усі солдати вправно оперували навичками, яких Ендер просто не мав. Наприклад, уміння м'яко приземлятися й амортизуватися. Чіткий політ. Налаштування курсу, використовуючи заморожених солдатів, які довільно летять кімнатою. Обертання, крутіння, ухилення. Ковзання стінами, надзвичайно складний і найефективніший маневр, оскільки ворог не може опинитися за спиною.
Хоча Ендер розумів, як багато він досі не знає, він помітив і те, що може вдосконалити в майбутньому. Добре відтреновані розташування бачилися йому як помилкові. Вони справді дозволяли солдату миттєво реагувати на наказ, утім, були передбачуваними. А ще власне солдатам давалося мало ініціативи. Вони мали діяти згідно з установленим порядком. Не було місця для корегування того, що робив ворог проти їхнього розміщення. Ендер вивчав розташування Бонзо, зосереджуючись на можливостях його знищення, як це робив би ворожий командир.
Протягом Гри Уяви того вечора Ендер запропонував Петрі попрактикуватися з ним.
— Ні, — відмовила вона, — я прагну одного дня стати командиром, тож мушу бути в ігровій кімнаті.
Панувала загальна думка, що вчителі моніторили ігри й визначали потенційних командирів. Сам Ендер у цьому сумнівався. Більше шансів показати себе як вправні командири мали лідери взводу, а не гравці комп'ютерних ігор.
Та Ендер не сперечався з Петрою. Практика після сніданку була досить небезпечною. І все ж довелося працювати. Ендер не міг практикуватися сам-один, хіба що вдосконалювати кілька основних навичок, адже складні прийоми потребували допомоги партнера чи команди. От якби з ним могли практикуватися Алай і Шен.
А чому б йому з ними не працювати? Ендер ніколи не чув, щоби початківець тренувався з солдатом, однак жодного правила, яке б це забороняло, теж не існувало.