Він щойно прийшов.
Беранже (до Дезі). Еге ж, ми бачили його? Ми бачили.
Ботар. Пхе! Може, пан Беранже й вірить, що бачив носорога. (Робить поза спиною Беранже знак, ніби той п'є). В нього така уява! Для нього все можливе.
Беранже. Я не сам бачив носорога! Або, може, двох носорогів.
Ботар. Він навіть не знає, скількох він бачив!
Беранже. Зі мною був мій приятель Жан!.. Та й ще були люди.
Ботар (до Беранже). Слово честі, ви вже казна-що верзете.
Дезі. Це був однорогий носоріг.
Ботар. Пхе! Та вони змовились обоє, аби позбиткуватися з нас!
Дудар (до Дезі). З того, що я чув, виходить, що це був таки дворогий!
Ботар. Ну, про роги слід було домовитись.
Пан Папільйон(дивлячись на годинник). Годі, панове, час іде.
Ботар. Пане Беранже, а ви бачили одного чи двох носорогів?
Ботар. Ви не знаєте. Панна Дезі бачила однорогого носорога. Ну, а ваш носоріг, пане Беранже, якщо він справді був носорогом, мав один ріг чи два?
Беранже. Бачте, саме в цьому полягає проблема.
Ботар. Щось ви такої каламуті нагнали.
Дезі. Ох!
Ботар. Я не хотів вас образити! Але я не вірю вашим балачкам! Носоріг у нас в країні — де се видано!
Дудар. Але один раз бачили!
Ботар. Де се видано! Хіба що на малюнках у шкільних підручниках. Ваші носороги тільки в кумась у голові цвітуть.
Беранже. На мій погляд, не годиться прикладати слово "цвісти" до носорогів.
Дудар. Авжеж.
Ботар (ведучи далі). Ваші носороги — це міф!
Дезі. Міф?
Пан Папільйон. Панове, вважаю, час братися до роботи.
Ботар (до Дезі). Так само міф, як і летючі тарілки!
Дудар. Але розчавленого кота ви вже нікуди не дінете!
Беранже. Я це бачив.
Дудар (показуючи на Беранже). І цьому є свідки!
Ботар. Оце так свідок!
Пан Папільйон. Панове, панове!
Ботар (до Дудара). Масовий психоз, пане Дудар, масовий психоз! Подібно до релігії, яка є опіум для народу!
Дезі. Слухайте, а я вірю в летючі тарілки!
Ботар. Пхе!
Пан Папільйон (твердо). Але ж отак помаленьку, а заходить далеко. Годі вже балакати. Хай собі носоріг, хай собі летючі тарілки, — треба, щоб робота не стояла! Фірма платить вам не за те, що ви марнуєте час на теревені про якихось справжніх чи вигаданих звірів!
Ботар. Вигаданих!
Дудар. Справжніх!
Дезі. Справжнісіньких.
Пан Папільйон. Панове, нагадую ще раз: ви на роботі. Дозвольте мені припинити ці марні суперечки…
Ботар (уражений, іронічно). Будь ласка, пане Папільйон. Ви ж начальник. Коли ви наказуєте, ми мусимо коритися.
Пан Папільйон. Панове, швиденько. Я не хочу вдаватися до прикрої необхідності стягати штрафи з вашої платні! Пане Дудар, де ваш коментар до закону про боротьбу з алкоголізмом?
Дудар. Я саме дописую, пане начальнику.
Пан Папільйон. Давайте закінчуйте. Це негайно. Пане Беранже й пане Ботар, ви вже звірили коректуру регламентації вин за "контрольованим найменуванням"?
Беранже. Ще ні, пане Папільйон. Але вже чимало зробили.
Пан Папільйон. Давайте корегуйте разом. Друкарня вже чекає. А ви, панно, принесіть мені в кабінет пошту на підпис. Швиденько її віддрукуйте.
Дезі. Слухаю, пане Папільйон. (Іде до свого столика й друкує на машинці).
Дудар сідає на своє місце й починає працювати. Беранже й Ботар за своїм столом, обидва в профіль до зали; Ботар спиною до дверей на сходи; Ботар у лихому гуморі, Беранже млявий та неуважний; Беранже кладе коректуру на стіл і передає рукопис Ботарові; Ботар сідає, щось бурмочучи, а пан Папільйон виходить, хряснувши дверима.
Пан Папільйон. Щасливо, панове. (Виходить).
Беранже (читаючи й правлячи, тоді як Ботар з олівцем стежить за рукописом). Найменування сусла за походженням зветься "контрольованим"… (Править). З одним "н" контрольованим. (Править). Найменування… з двома "н" найменування… Вина контрольованого найменування Бордоського регіону, з долішніх ділянок пагорбів…
Ботар (до Дудара). В мене цього нема. Один рядок вискочив.
Беранже. Повторюю: вина контрольованого найменування…
Дудар (до Беранже й Ботара). Будь ласка, не читайте так голосно. Тільки вас і чути, ви мені не даєте зосередитись.
Ботар (до Дудара, через голову Беранже, поновлюючи нещодавню суперечку, тоді як Беранже ще якусь хвилю править і далі. Він читає, і в нього безгучно ворушаться губи). Це містифікація!
Дудар. Що саме містифікація?
Ботар. Та ваші ж теревені про носорога, хай їм біс! Це ваша пропаганда розпускає такі чутки!
Дудар (відірвавшись від роботи). Яка пропаганда?
Беранже (втручаючись). Це не пропаганда…
Дезі (припинивши друкувати). Тому я й кажу, що я бачила… я бачила… І всі бачили.
Дудар (до Ботара). Просто сміх бере!.. Пропаганда! А навіщо?
Ботар (до Дудара). Отакої!.. Ви це знаєте краще за мене. Не вдавайте невинного.
Дудар (сердито). Хай там як, але мені Понтенегріни грошей не давали.
Ботар (червоний від люті, б'ючи кулаком по столу). Це образа. Я не дозволю… (Підводиться).
Беранже (благально). Пане Ботар, але ж…
Дезі. Пане Дудар, але ж…
Ботар. А я кажу, що це образа…
Зненацька відчиняються двері кабінету начальника; Ботар і Дудар поквапно сідають. В руках у начальника відділу книга приходу на роботу; як тільки він показується, одразу запановує тиша.
Пан Папільйон. Пан Беф сьогодні не прийшов?
Пан Папільйон. Таж він потрібний мені! (До Дезі). А він хоч казав, що хворий і не зможе прийти?
Дезі. Він мені нічого не казав.
Пан Папільйон (відчинивши двері навстіж і заходячи). Якщо буде так і далі, я виставлю його за двері. Він уже не вперше таке виробляє. Я досі заплющував очі, але вже годі… В когось із вас є ключ від його шафи?
Саме в цю мить заходить пані Беф. Під час останньої репліки видно, як вона якомога швидше долає останні сходинки й гвалтовно відчиняє двері. Геть задихана й перелякана.
Беранже. Дивіться, ось пані Беф.
Дезі. Добридень, пані Беф.
Пані Беф. Добридень, пане Папільйон. Добридень панам і паням.
Пан Папільйон. Ну, а де ваш чоловік? Що там у нього скоїлось, він уже й зайти не може?
Пані Беф (сапаючи). Благаю, пробачте йому, пробачте моєму чоловікові… В суботу він поїхав до своїх батьків, і зараз у нього легенький грип.
Пан Папільйон. Ага! В нього легенький грип!
Пані Беф (даючи якогось папера начальникові). Ось він сповістив про це телеграмою. В середу сподівається повернутись… (Майже непритомніючи). Дайте мені води… І сісти…
Беранже виносить на середину сцени свого стільця, й вона сідає, обм'якнувши.
Пан Папільйон (до Дезі). Принесіть їй води.
Дезі. Я миттю! (Протягом кількох наступних реплік вона ходить за склянкою води і дає випити пані Беф).
Дудар (до начальника). У неї, мабуть, серце слабе.
Пан Папільйон. Дуже прикро, що пан Беф не вдома. Але ж не слід отак перейматись!
Пані Беф (ледь вимовляє). Це тому… тому, що від самого дому за мною гнався носоріг…
Беранже. Однорогий чи дворогий?
Ботар (розреготавшись). Сміх, та й годі!
Дудар (обурено). Дайте їй сказати!
Пані Беф (із великим зусиллям підносить руку, показуючи пальцем на сходи). Він там унизу біля дверей. Ніби хоче зайти.
В цю мить загуркотіло. Видно, як від ваги, безперечно значної, обриваються сходи. Зісподу долинає нажахане ревіння. Після того як розвіялась курява від падіння сходів, видно, що сходовий майданчик завис над порожнечею.
Дезі. Боже мій!..
Пані Беф (на стільці, рукою схопившись за серце). Ох! А!
Беранже заходився коло пані Беф, ляскає її по щоках, дає води.
Беранже. Заспокойтеся!
У цей час пан Папільйон, Дудар, Ботар кидаються ліворуч, штовхаючись, одчиняють двері й виходять на оповитий курявою сходовий майданчик; ревіння чути й далі.
Дезі (до пані Беф). Пані Беф, вам краще?
Пан Папільйон (на майданчику). Ось він. Унизу! Справжнісінький!
Ботар. Взагалі нічого не бачу. Це ілюзія.
Дудар. Таж оно він, товчеться внизу.
Пан Папільйон. Панове, нема чого й сумніватись. Він отам товчеться.
Дудар. Він не може піднятися, бо нема вже сходів.
Ботар. Дуже дивно. Що б воно значило?
Дудар (обертаючись до Беранже). Ідіть лишень подивіться, ідіть подивіться на свого носорога.
Беранже. Вже йду. (Беранже йде до сходового майданчика).
За ним Дезі, що відійшла від пані Беф.
Пан Папільйон (до Беранже). Так, ви знавець носорогів, тож дивіться.
Беранже. Я не знавець носорогів…
Дезі. Ох!.. подивіться… як він крутиться. Наче йому щось болить… чого ж він хоче?
Дудар. Він ніби шукає когось. (До Ботара). Ну, тепер ви бачите його?
Ботар (роздратований). Справді, я бачу його.
Дезі (до пана Папільйона). Може, нам привиділось? І вам теж…
Ботар. Мені ніколи нічого не ввижалося. Але внизу таки щось є.
Дудар (до Ботара). А що, що саме?
Пан Папільйон (до Беранже). Це таки носоріг, еге ж? Це той, якого ви бачили? (До Дезі). І ви теж?
Дезі. Аякже.
Беранже. Він дворогий. Це африканський носоріг або, швидше, азіатський. А! Я вже не знаю, чи в африканського носорога два роги, чи один.
Пан Папільйон. Він поламав нам сходи, тим краще, таке й мало статися, бо я вже просив у генеральної дирекції, щоб зробили бетонові сходи замість наших поточених шашелем.
Дудар. Пане начальнику, я відіслав заявку ще тиждень тому.
Пан Папільйон. Мало статися, таке мало статися. Це можна було передбачити. Я мав рацію.
Дезі (до пана Папільйона, іронічно). Як завжди.
Беранже (до Дудара й пана Папільйона). Постривайте, дворогість характерна для азіатських носорогів чи африканських? Однорогість характерна для африканських чи азіатських?..
Дезі. Бідолашна тварина, все реве й крутиться. Чого він хоче? Ох! Він дивиться на нас. (Звертаючись до носорога). Котику, котику, котику…
Дудар. Дивіться не погладьте, він же безперечно дикий…
Пан Папільйон. Хай там що, але до нього не доступитись.
Носоріг жахливо реве.
Дезі. Бідолашна тварина!
Беранже (ведучи далі, до Ботара). Ви ж стільки знаєте, вам не здається, що, навпаки, дворогість?
Пан Папільйон. Любий мій Беранже, ви щось усе не до ладу, досі плутаєтесь. Пан Ботар мав рацію.
Ботар. Хіба таке можливе в цивілізованій країні?..
Дезі (до Ботара). Погоджуюсь. Проте існує він чи ні?
Ботар. Це безсоромне шахрайство! (Жестом оратора з трибуни, показуючи пальцем на Дудара, спалюючи його поглядом). Це ваша провина.
Дудар. Чому моя, а не ваша?
Ботар (люто). Моя провина? Таке завжди окошується на дрібноті. Якби це тільки мене обходило…
Пан Папільйон. Добре ж нам буде отут без сходів.
Дезі (до Ботара й Дудара). Заспокойтеся, панове, тільки не зараз.
Пан Папільйон.