Назвати не дозволить незнання твоє.
Й жона твоя не словом — смертю власною
Тебе переконала, легковірного.
Отож найтяжче горе — на твоїй душі.
Але й мені нелегко: не радіємо ж,
1330] Боги, як гине чесний. Всіх лихих зате
Винищуємо, рід їх викорчовуєм.
Опираючись на слуг, на сцену входить окривавлений Г і п п о л і т.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Та ось і нещасний: скривавлене
Юне тіло його,
Запеклась на русявих кучерях кров.
О доме печальний! З волі богів
Пригнітили тебе
В один день дві великі скорботи.
ГІППОЛІТ
Гай-гай!.. Гай-гай!..
Покривджений батьком, од кривдного
1340] Загибаю прокляття, пошарпаний
Безневинно… О горе! Горе!..
Мою голову тне блискавичний біль,
Аж у мозок раз по раз мов жалить щось.
Підождіть, далі йти вже несила!
Гай-гай!..
Ненависні коні мої, чи ж не я
Вас плекав, годував?..
І ось дяка така — розідрали мене.
Обережніше, слуги! Богами молю,
1350] Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
Хто там з правого боку? Підрівнюйтесь, [148]
Як ступаєте, крок, щоб менше страждав
Нещасливець, кого в сліпоті своїй
Рідний батько прокляв. О Зевсе, глянь:
Шанувальник богів, бездоганний муж,
З ким у цноті ніхто не зрівнявсь іще, —
Із життя — ти це бачиш? — під землю йду,
У понурий Аїд!..
Надаремно чесноти тягар важкий
1360] Терпеливо я ніс поміж людом!
Монодія
Ой-ой!.. Ой-ой!..
Переповнює біль мене, лютий біль!
Залишіть мене, люди, не руште!
Прийшла б уже швидше смерть рятівна!..
Покінчіть же зі мною, кінчіть уже
З нещасливим! Меча б мав двогострого —
Груди б наскрізь пробив
І приспав би навіки життя своє!..
О жахливе прокляття батька мого!
1370] За давній гріх моїх родичів
Перестрінула кара мене —
Ось поквапно чинить вона розправу,
Та чому наді мною? Чому?
Таж я нічим не провинивсь!
Ну, що тут іще сказать?..
Як же, як од болю того
Жорстокого, поки живий, звільнюсь?
Хай би мене в глибокий сон
Підземний бог опустив —
1380] у темну неминучість!
АРТЕМІДА
Яке ярмо тяженне нині гне тебе!
Через чесноту гинеш, безталаннику!
ГІППОЛІТ
Так-так!..
О подиху небесний!.. Як не мучусь я,
А щем пройшов солодкий тілом зраненим.
Чи ти десь тут, богине, славна ловами?
АРТЕМІДА
Я тут, твоя богиня, котру любиш так!
ГІППОЛІТ
Ти бачиш моє горе, о володарко?.. [149]
АРТЕМІДА
Таж бачу. Тільки плакать не дозволено.
ГІППОЛІТ
Іде від тебе друг твій, супровідник твій…
АРТЕМІДА
1390] Авжеж. Але ти й в смерті дорогий мені.
ГІППОЛІТ
Візниця, охоронець твоїх образів…
АРТЕМІДА
А все це — Афродіти підлі хитрощі!
ГІППОЛІТ
О горе! Вже я знаю, хто згубив мене!
Хотіла шани; цнота — їй ненависна.
ГІППОЛІТ
Одна лиш — трьох зі світу заразом звела.
АРТЕМІДА
Тебе, і твого батька, і жону його.
ГІППОЛІТ
Нещастям батька також переймаюся.
АРТЕМІДА
Йому богиня розум задурманила.
ГІППОЛІТ
Яке нещастя, батьку, потрясло тебе!
ТЕСЕЙ
1400] Пропав я, сину! Жить мені не хочеться!
ГІППОЛІТ
Тебе ще більше, ніж себе, оплакую,
ТЕСЕЙ
Якби то я, мій сину, замість тебе вмер!..
ГІППОЛІТ
Жорстокий твого батька, Посейдона, дар!
ТЕСЕЙ
Якби ж я того слова не сказав тоді!.. [150]
ГІППОЛІТ
Мене в такому гніві ти б однако вбив.
ТЕСЕЙ
Боги мій розум шалом затуманили.
ГІППОЛІТ
Якби-то міг і смертний проклинать богів!
АРТЕМІДА
Та годі. Гнів Кіпріди, що, завзявшися,
Веде тебе під землю, де імла нічна,
1410] За те, що ти цнотливий та розсудливий,
Гадаєш, я залишу невідомщеним?
Того, хто їй найбільше з-між людей усіх
Близький та милий, я, рукою власною
Метку стрілу пустивши, ув Аїд пошлю.
Тобі ж, о безталанний, за страждання ці
Дам почесті в Трезені небувалі ще:
Для тебе перед шлюбом свої кучері
Зрізатимуть дівчата і тобі в віках
Печаль, на сльози щедру, даруватимуть.
1420] Немовкнучий про тебе спогад житиме
В піснях дівочих. Пломінь, що палала ним
До тебе Федра, забуттям не вкриється.
А ти, Егея-старця славний паростку,
Візьми в обійми сина, адже вбив його
Ти ненавмисне; смертні ж помиляються,
Коли боги захочуть, — чи опрешся їм?
Тому-то, Гіпполіте, не гнівись, молю,
На батька: мусиш долі покоритися.
Прощай! На мертвих ми, боги, не дивимось:
1430] Останній подих осквернив би вічі нам,
Тобі ж недовго, бачу, цього лиха ждать.
ГІППОЛІТ
Прощай і ти, блаженна! Не засмучуйся,
Що дружбі нашій довгій нині край настав.
На батька, як ти радиш, я не гніваюсь:
Тебе я завжди слухав і коривсь тобі.
Та вже мені встеляє очі темрява…
Артеміда відходить.
Підтримай, батьку! Омліваю, никну весь…
ТЕСЕЙ
Ой, що ти, що ти, сину? Пожалій мене!..
ГІППОЛІТ
Ну, ось і все… Підземну браму бачу я… [151]
ТЕСЕЙ
1440] Лишаєш батька під вагою злочину?..
ГІППОЛІТ
Знімаю з тебе, батьку, цю вагу страшну.
ТЕСЕЙ
Невже?.. Й від крові, що пролив я, звільнюєш?
ГІППОЛІТ
Посвідчить Артеміда, славна лучниця.
ТЕСЕЙ
Як гарно, благородно ти з отцем повівсь!
ГІППОЛІТ
Прощай же, батьку, зоставайся в радості!
ТЕСЕЙ
Оплакую твій розум — світлий, лагідний!..
ГІППОЛІТ
Дітей тобі таких же, рідних, зичу я!..
ТЕСЕЙ
Кріпися, любий сину, не лишай мене!..
ГІППОЛІТ
Кріпився, поки сила… До межі дійшов…
(450] Спіши обличчя, батьку, вкрити синові!
ТЕСЕЙ
Афінська славна земле, краю збройної
Паллади! Що за мужа ви втрачаєте!..
Не раз, Кіпрідо, я згадаю злочин твій!
Слуги виносять Гіпполіта. За ними відходить Тесей.
ХОР
(покидаючи сцену)
На все наше місто неждано впав
Цей жахливий удар.
І сльози проллються, потоки сліз:
Великих людей торкнулась біда —
Тому й скорбота велика.
ПРИМІТКИ
"Гіпполіт" — одна з небагатьох трагедій, що принесла поетові першу нагороду. В давнину її називали ще "Гіпполіт, що несе вінок" (див. р. 72 наст.), щоб відрізнити її від раніше написаної, яка не збереглася, трагедії Евріпіда "Гіпполіт, що заслонюється плащем". Дія ранішої трагедії відбувалась в Афінах (а не в Арголіді, у місті Трезені, як у другому варіанті трагедії); Федра, скориставшись відсутністю Тесея, сама призналась Гіпполітові у своїй пристрасті, і той з сорому заслонився плащем. Глядачі, очевидно, обурились поведінкою героїні, й Евріпід був змушений внести суттєві зміни. Одначе саме на перший варіант орієнтувався і Сенека у своїй "Федрі", й Овідій у "Героїдах".
4. Од Понту… до… меж Атлантових… — тобто від Чорного моря до Гібралтару; такими, за уявленнями стародавніх, були межі заселеного світу (див. прим, до рр. 732–748).
10-11…Амазонки син, Тесея парость… — Тесей, вирушивши з Гераклом проти войовничих амазонок, що селились на Кавказі в районі ріки Термодонт, захопив їх владарку Антіопу; вона й народила йому Гіпполіта.
12. Літтея вихованець… — Піттей, або Пітфей (див. прим, до "Медеї", р. 679) славився мудрістю та благочестям.
17…з дівою… — тобто Артемідою.
25. Пандіона край, ниви Кекропові (р. 34) — див. прим, до "Медеї", р. 665.
26…таїнства побачить… — Мова йде про Елевсінські містерії — таємничі обряди, засновані начебто самою богинею родючості Деметрою; відбувались вони в Елевсіні, що поблизу Афін.
27…Федрі з роду славного… — Федра була дочкою крітського царя Міноса і Пасіфаї; після смерті Антіопи стала другою дружиною Тесея.
35. Лаллантіди — сини велетня Палланта, двоюрідні брати Тесея; при спробі відібрати у Тесея владу були ним перебиті.
44. Владар моря — Посейдон, що був божественним батьком Тесея.
61-71. Супровідники Гіпполіта утворюють побічний хор; основний хор виступає на орхестру пізніше (р. 118).
140. Пан — див. прим, до "Медеї", р. 1172.
141. Геката — див. прим, до "Медеї", р. 396.
142. Корібанти — див. прим, до "Вакханок", рр. 58–59. 165. Небесна діва — Артеміда, що опікувалась породіллями.
231. Четвернею… венетською. — Венети, що оселились на північному побережжі Адріатичного моря, славились породистими кіньми.
337-339. Пасіфая (див. прим, до р. 27), запалавши пристрастю до бика, народила Мінотавра — страховисько з людським тулубом і бичачою головою. Сестра Федри, Аріадна, допомігши Тесеєві вбити Мінотавра, вивела героя з лабіринту з допомогою клубка ниток. Одначе, повертаючись до Афін, Тесей залишив сонну Аріадну на острові Наксос, де вона стала дружиною Вакха (Діоніса).
375. Земля Пелопа — Пелопоннес.
534. Ерота звичайно вважають сином Ареса (або Гермеса) й Афродіти (див. прим, до "Медеї", р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
535. Алфей — найбільша річка Пелопоннесу, на правому березі якої було посвячено Зевсові місто Олімпія; йдеться про зв'язані з олімпійськими іграми жертвоприношення. Піфійські святині (р. 537) — славнозвісні дельфійські храми Алоллона.
[438]
546-554. Діву, яка не була… — тобто Іолу, дочку ехалійського володаря Евріта. Син Алкмени Геракл, щоб оволодіти Іолою, зруйнував Ехалію, вбив Евріта. Одначе його весілля з Іолою виявилося нещасливим: Гераклова дружина, щоб привернути мужа, дала йому одяг, просякнутий вбивчою отрутою — кроц'ю кентавра Несса.
558…неньку Вакха, що двічі родивсь… — тобто Семелу, дочку Кадма (див. прим, до "Геракла", р. 5). Забажавши побачити Зевса, що П покохав, в усій його величі, вона запалала від блискавичного вогню, який оточував володаря богів. Гинучи, Семела народила Діоніса; недоношеного сина Зевс зашив собі в стегно й носив, поки той вдруге не з'явився на світ.
678-679…небесний мій Отець… — тобто Зевс: Мінос, батько Федри, був сином Зевса і Європи.
732-748. Ерідан — міфічна ріка, ототожнювана з По (згадка про Адріатіку): за переказом, у неї впав повержений Зевсовою блискавкою Фаетон; доньки Сонця (Геліади), його сестри, оплакували брата бурштиновими сльозами, перемінившись із туги в тополі. Сади Гесперид, дочок Атланта і німфи Геспериди, знаходились десь на крайньому заході (Гібралтар), де Атлант тримає на своїх плечах небосхил, де володар глибин Посейдон вузькою протокою обриває "суднам путь по морській воді", де "грають дже'рела амбросії" — їжі богів, де ложе отця богів, на якому Зевс уперше з'єднався з Герою.
758. Муніхій — афінська гавань на схід від Пірея.
790…з храму ж повертаюся… — На відміну від першого "Гіпполіта", де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
815-830; 833–848. Строфи, де промовляє Тесей, побудовані, на на чергуванні ліричних двовіршів; так званих дохміїв (-ОО-О-), що виражають схвильованість, з декламаційними ямбічними триметрами. В перекладі тут, як і в інших місцях, зроблено спробу передати ритмічні особливості оригіналу.
951-952.