Лунін інстинктивно відсахнувся за виступ скелі.
А коли визирнув знову, побачив лише чорну пляму — спину плуга, що ломився крізь чагарники.
Чорна пляма зникла. Листя тріпотіло, немов під поривом вітру. Тріск хмизу стих.
Лунін обернувся до скелі. Камінь у тіні був бузковим, і на ньому світилися два олені. Червоний і білий.
© БУЛЫЧЕВ К. Люди как люди. — М.: Молодая гвардия, 1975. — 288 с. — (Б-ка советской фантастики).
© ГЕНИК Віталій, переклад з російської, 2008.