Міцно потис їм руки і коротко розповів про те, що трапилося з ним у польоті.
— Я вже зовсім приготувався до стрибка, як раптом прозрів. Еге ж, зір повернувся до мене так само несподівано, як і з'явилася сліпота. Я визначив своє місце перебування і узнав, що знаходжуся за сотню кілометрів на захід від Свердловська. Це мене дуже здивувало.
— Чому ж здивувало? Адже стратоплан летів без управління і міг збитися з курсу.
— В тому-то й справа, що він не збився з курсу. Апарати показували, що він весь час летів по прямій на схід.
— А земля ж кругла... І, вилетівши із Свердловська у східному напрямку, ти повернувся в Свердловськ уже з заходу! — вигукнув Зубов.
— Облетівши земну кулю, — уточнив Барташевич. — Стратоплан витримав екзамен, хоч і не виконав завдання — приземлитися в Хабаровську. Але що ж сталося з твоїми очима? Ми уже все перебрали, а про таку просту річ, як хвороба, і не подумали — занадто вже ти здоровий. А тепер ти вже добре бачиш?
— Чудово, як завжди. А що було з моїми очима — сам не можу зрозуміти. Можливо, це дія космічних променів. Адже, кінець кінцем, ніхто ще не літав на такій висоті...
— І з такою швидкістю, — додав Зубов. — Вплив такої швидкості також ще не вивчено.
— Факт той, що зір повернувся до мене, коли я опустився в тропосферу.
До стратоплана збігалися робітники — його будівники. Прийшов і старший майстер Бондаренко, прийшов і друг Шахова — молодий вчений Меценко. Шахову довелося ще раз розповісти історію своєї несподіваної сліпоти і одужання.
— Ти все-таки сходи до лікаря, — порадив Бондаренко.
— Ні до якого лікаря ходити не треба! — заперечив Меценко. — Каюсь, я винен! Моя необачність!
Всі здивовано глянули на нього.
— Пам'ятаєш, Шахов, — вів далі Меценко, — в день відльоту я запросив тебе до лабораторії, щоб показати свої роботи, похвалитися досягненнями?..
— Ну, і яке ж це має відношення?
— На жаль, дуже близьке! Я показав тобі фотоелементи і різні лампи. Серед них була одна з ультрафіолетовим промінням. Ти зацікавився моєю працею, і я години дві розповідав тобі про неї. Ми стояли недалеко від тієї лампи. Я захопився і не звернув уваги, а ти, слухаючи, певно, весь час дивився на світло лампи. Ну, і воно уразило твої очні нерви. Цей невидимий опік дуже підступний, бо проявляється лише через кілька годин. При таких опіках тимчасово втрачається зір і відновлюється теж через кілька годин. Так, це моя необачність!
Барташевич підніс до обличчя Меценка кулак і напівжартома-напівсерйозно вилаявся по-українськи.
— І які ж тепер висновки, товариші? — запитав він. — По-перше, льотчикам перед польотами не задивлятися на лампи ультрафіолетового світла, — і Барташевич загнув палець. — По-друге, ніколи не впадати в розпач і не втрачати надії на рятунок, яким би безнадійним не здавалося становище...
— По-третє, ніколи нікого не підозрювати без достатніх підстав, — вставив Зубов.
— Так були ж підстави, та ще й які, — заперечив Барташевич. — Словом, живемо, Шахов? — додав директор-заводу. Шах королю!..
© БЄЛЯЄВ О. Р. Небесний гість: Повість та оповідання. — К.: Молодь, 1963. — 256 с. — (Пригоди. Подорожі. Наукова фантастика).
© СЕНКЕВИЧ А. Я., переклад з російської, 1963.