Вони котили на мене яйця. Розумієш — яйця! Страхітливі яйця! А коли яйце хоч трішечки зачепить гнома, він одразу гине.
— Всі яйця такі небезпечні для гномів?
— Всі й усякі. Яйця — це єдине, чого я боюсь.
Розділ п'ятий
Найщасливіший куточок у Країні Оз
Немає кращої землі, ніж чарівнича Країна Оз. Немає іншого народу, такого щасливого, вдоволеного і багатого, як народ Країни Оз Люди тут мають усе, чого тільки може забажати душа, вони люблять і шанують свою красуню-дівчину, свою Озму, добру правительку Країни Оз; у них так тісно переплелася праця з розвагами, що й те й інше дає їм радість і насолоду, і ніхто тут не має причин скаржитись на свою долю. Щоправда, навіть у Країні Оз іноді трапляється таке, що порушує на деякий час щасливе життя народу. А справа в тім, що ця багата й приваблива чарівнича країна розпалює заздрість кількох егоїстичних і пожадливих чужинців. І саме вони, ці підступні лиходії, кидаються на різні змови, щоб підкорити Країну Оз, поневолити її народ, прибрати з дороги правительку-дівчину, а всі багатства краю загарбати собі.
До того часу, коли злий і хитрющий гном Злючка-Закарлючка не змовився з хлопчиком-мрійником Кікі Ару, всі такі спроби зазнавали поразки. Народ Країни Оз не підозрював про нову небезпеку. Життя у наймилішій на цілому світі чарівній країні збігало радісними щасливими днями.
У центрі Смарагдового Міста, столиці Країни Оз. є великий і прекрасний сад, оточений муром, оздобленим сяючими смарагдами. А в центрі цього саду стоїть величний палац Озми, найчудовіший будинок, який будь-коли споруджувався на землі. На цілій сотні веж і бань там майорять прапори Країни Оз, яку населяють власне озміти, жувачі, балакуни, моргуни й ковтачі. Прапор у жувачів блакитний, а в моргунів — ясножовтий; прапор у балакунів рожевий, а в ковтачів — яскравочервоний. Державний колір Смарагдового Міста, як вам зрозуміло, — зелений. Особистий прапор Озми мав у центрі зелене коло і був поділений на чотири квадрати — блакитний, рожевий, яскравочервоний і жовтий. Це вказувало на те, що вона править усіма цими краями Країни Оз.
Чарівна Країна Оз така велика, що вся вона ще не зовсім відома дівчині-правительці, і кажуть, що в деяких її закутках, у лісах та серед гірських хребтів, у глухих долинах і непролазних джунглях живуть люди й звірі, які знають так само мало про Озму, як мало знає Озма про них. Але ці невідомі жителі Країни Оз все ж таки нечисленні в порівнянні з тими, що заселяють усі землі довкола Смарагдового міста.
І я глибоко переконаний, що мине дуже небагато часу, як усі закутки чарівної Країни Оз будуть вивчені, а жителі цих країн познайомляться з своєю правителькою, бо в палаці Озми є кілька надзвичайно допитливих її друзів, що постійно відкривають нові й незвичайні місця та різних живих істот.
Найбільшим відкривачем таких захованих куточків у Країні Оз є маленька дівчинка на ім'я Дороті, кращий друг Озми, що живе в розкішних кімнатах величного палацу своєї правительки. Дороті, звичайно, вважається принцесою в Країні Оз, але вона не любить, щоб її так величали. І через те, що вона проста, щиросерда й не хоче бути нічим іншим, як звичайною маленькою дівчинкою, то її й звуть усі просто Дороті і люблять найбільше, після самої Озми, у всій Країні Оз.
Одного ранку Дороті пройшла через парадний зал у палаці й постукала в двері до іншої дівчинки, на ім'я Трот, також гості і подруги Озми. Коли їй відповіли, що можна увійти, Дороті заглянула в кімнату й побачила, що Трот не сама, а в товаристві старого моряка з дерев'яною ногою, який сидів біля відчиненого вікна й попихкував люлькою, зробленою з кукурудзяного качана. Цього моряка звали капітаном Біллом; він супроводжував Трот у чарівну Країну Оз і був її давнім і найвідданішим другом. Дороті теж любила капітана Білла. Зараз вона ввічливо привіталась до нього і звернулась до Трот:
— Ти знаєш, у наступному місяці день народження Озми, і я сушу собі голову над тим, який їй зробити подарунок. Вона така добра до нас усіх, що ми обов'язково повинні відзначити її іменини.
— Це вірно, — погодилась Трот. — Я також думала про те, що подарувати Озмі. Але це дуже важко придумати, бо вона вже має все, що хоче. До того ж вона фея, знає багато чарів і може вдовольнити будь-яке своє бажання.
— Ну то й що, — заперечила Дороті, — адже не це головне. Справа не в тому, що Озмі чогось невистачає, а в тому, що їй приємно буде знати, що ми незабули про її день народження. Тільки який подарунок ми можемо їй зробити?
Трот розпачливо похитала головою.
— Я думала, думала, і нічого не придумала, — заявила вона.
— І я так само, — сказала Дороті.
— Я знаю одну річ, яка їй сподобається, — втрутився в розмову капітан Білл, обернувшись до дівчаток своїм круглим обличчям, облямованим бакенбардами, і дивлячись на них великими голубими очима.
— Що ж це таке, капітане?
— Чарівна Квітка, — сказав той. — Це напрочуд гарна рослина, яка росте в золотому горщику і розквітає всіма квітами, міняючи їх безперервно одні за одними. Якусь хвилину на ній прекрасні квіти та бруньки троянд, потім — тюльпани, далі — хри… хри…
— …зантеми, — допомогла йому Дороті.
— Так, так, саме вони. Потім жоржини, далі ніжножовті нарциси, і всі букетами, букетами. Як тільки зникають одні, відразу ж з'являються інші, нового сорту, і всі вони чудово пахнуть, і розквітають вдень і вночі, з року в рік безперервно.
— Та це ж чудово! — вигукнула Дороті. — Озмі такий подарунок дуже сподобається.
— Але де ця Чарівна Квітка, і як її роздобути? — запитала Трот.
— От цього я вже не знаю, — спроквола відповів капітан Білл. — Мені про неї тільки вчора розповів Кришталевий Кіт. Він сказав, що Квітка росте в якомусь відлюдному місці на північний схід звідси.
Кришталевий Кіт, як вам відомо, блукає по всій Країні Оз, і цей малий пройда бачив багато такого, чого ніхто ще не бачив.
— Ваша правда, — глибоко замислившись, промовила Дороті. — На північний схід звідси… Значить, це мусить бути в Краю Жувачів. Далеченько. Давайте попросимо Кришталевого Кота, щоб він нам сказав, як дістатись до Чарівної Квітки.
І ось дві дівчинки разом з капітаном Біллом, що кульгав слідом за ними на своїй дерев'янці, пішли в сад і через деякий час розшукали Кришталевого Кота, який, згорнувшись калачиком, лежав біля кущика на сонечку й солодко спав.
Кришталевий Кіт — найцікавіше створіння в усій Країні Оз. Його пустив у світ знаменитий чародій доктор Піпт ще до того, як Озма заборонила своїм підданим займатися чарівництвом. Доктор Піпт створив Кришталевого Кота, щоб він ловив мишей. Але кіт відмовився ловити мишей і на нього дивились тепер більше як на щось дивне, ніж корисне.
Цей небачений кіт був зроблений з чистого кришталю, такого чистого та прозорого, що крізь нього можна було бачити все, неначе крізь шибку. Проте під маківкою голови у нього містилися дві ніжно-рожеві перлинові кульки, що правили йому за мозок. Серце в кота було виточене з криваво-червоного рубіну. Очі заміняли два великих смарагди. Та за винятком цих кольорів, геть усе в цій тварині було зроблене з чистого кришталю, і хвіст його з кришталевих ниточок виглядав справді напрочуд гарно.
— Прокинься, чуєш! — гукнув капітан Білл. — Нам треба з тобою побалакати.
Кришталевий Кіт повільно звівся на ноги, позіхнув і подивився на тих, що стояли перед ним.
— Як ви смієте мене турбувати! — сказав він буркотливим голосом. — І вам не сором?
— Зараз не до цього, — перебив його моряк. — Пам'ятаєш, ти вчора розповідав мені про Чарівну Квітку, що росте в золотому горщику?
— А що ж я, забудько! Поглянь на мій мозок, — бачиш, як він працює? Авжеж пам'ятаю! — відповів Кіт.
— То скажи, як нам її знайти?
— Цього ви не зможете. Та й не ваша це справа. Ідіть геть і не заважайте мені спати, — одрубав Кришталевий Кіт.
— Ні, ти вислухай нас, — сказала Дороті. — Ми хочемо подарувати Чарівну Квітку Озмі на іменини. Тобі ж приємно буде догодити Озмі?
— Не знаю, — відповіло дивовижне кришталеве створіння,— не знаю, чому б це мені мало хотітись догоджати будь-кому?
— У тебе ж є серце, я бачу його в тобі, — сказала Трот.
— Ще б пак! І притому чудове серце, яким я пишаюсь, — сказав кіт, скрутившись у бублик, щоб роздивитись усе своє тіло. — Але воно зроблене з рубіну й тверде, мов алмаз.
— Невже ти до всього байдужий? — запитала Т рот.
— Так, я сам досить гарний, щоб з мене милувались, чого не можна сказати про вас, — відповів кіт.
Трот засміялась, а Дороті, яка досить добре знала вдачу Кришталевого Кота, сказала примирливо:
— Ти справді незрівнянний, а якщо покажеш капітану Біллу, де знайти Чарівну Квітку, всі люди Країни Оз хвалитимуть тебе за розум. Квітка належатиме Озмі, але кожен знатиме, що її знайшов Кришталевий Кіт.
Такі слова сподобались кришталевому створінню.
— Гаразд, — сказав кіт і закрутив рожевими кульками мозку. — Я знайшов Чарівну Квітку далеко звідси, на самій півночі в Краю Жувачів, де майже ніхто не живе і куди навіть рідко хто ходить. Там через ліс протікає річка, а посеред річки, якраз посеред лісу, є невеличкий острівець, на якому стоїть золотий горщик, і в цьому горщику росте Чарівна Квітка.
— Як же ти дістався до острівця? — запитала Дороті. — Адже кришталеві коти не вміють плавати!
— Не вміють, — погодився кіт. — Та я не боюся води. Я перейшов річку по дну.
— Під водою?! — здивовано вигукнула Дороті.
Кіт зневажливо покосився на неї.
— Не міг же я пройти поверх води, коли я йшов по дну! Коли б ти була прозорою, то всі побачили б, що твій мозок працює дуже погано. Та все одно я певен, що самі ви ніколи не знайдете цього місця. Воно завжди було невідоме людям Країни Оз.
— Але я гадаю, що ти, маючи такий чудовий рожевий мозок, зміг би знову знайти до нього дорогу, — зауважила Дороті.
— Авжеж міг би! І якщо вам потрібна та Чарів на Квітка для Озми, я піду з вами і покажу дорогу.
— Ой, який же ти добрий! — вигукнула Дороті. — З тобою підуть Трот і капітан Білл, бо це буде їхнім подарунком на день народження Озмі. Поки ви ходитимете, я теж щось знайду для неї.
— Згода. Рушаймо, капітане Білл, — сказав Кришталевий Кіт і кинувся бігти.
— Зачекай хвилинку, — попросила Трот. — Нам довго доведеться йти?
— Та, мабуть, з тиждень.
— Тоді я дещо прихоплю з собою в кошик, — сказала дівчинка й побігла в палац, щоб приготуватися до подорожі.
Розділ шостий
Подарунки на день нароження Озмі
Коли капітан Білл, Трот і Кришталевий Кіт рушили за Чарівною Квіткою до відлюдного острова на далекій річці, Дороті знов почала думати над тим, що б вона могла подарувати Озмі на день народження.