До середини сімдесятих налічувалося з десяток різних вишуканих смаків нормандського сиру камамбер, сьогодні ж їх лишилось максимум три — через уведення стандартів на стерилізоване молоко. Це не твоїх рук справа, але це твій світ. До кока-коли (витрати на рекламу в 1997 році становили півтора мільярда євро!) більше не підмішують кокаїну, але додають фосфорну і лимонну кислоту, аби створити ілюзію заспокоєння спраги і призвичаїти до напою. Молочних корів годують бродильним силосом, що призводить до цирозу печінки, їх нашпиговують антибіотиками, які утворюють колонії резистентних бактерій, котрі, до речі, продовжують плодитися в яловичині, яку нам продають, не кажучи вже про кісткове борошно, що спричиняє коров'ячий сказ (про це і без мене волає преса). До того ж молоко цих корів через годівлю брудною травою містить дедалі більше діоксанів. Рибу, яку вирощують у штучних водоймах, також відгодовують рибним борошном (так само шкідливим, як і кісткове борошно для худоби), та ще й антибіотики знов-таки... Тепер трансгенна полуниця не замерзає навіть узимку — завдяки спеціальному гену риби з північних морів. Генетичні маніпуляції здатні схрестити курку із картоплею, скорпіонів із бавовною, ховрашків із тютюном, тютюн із латуком, людину із помідором.
Водночас дедалі більше людей по досягненні тридцяти років хворіють на рак нирок, матки, грудей, простати, щитовидної залози, шлунка, кишечника, яєчок, — лікарі не знають причини! Це торкнулося і дітей: зростає кількість захворювань на лейкемію, пухлин мозку; у великих містах стають пошесними гострі респіраторні захворювання. Професор Люк Монтаньє переконаний, що СНІД спричинений не просто появою вірусу ВІЛ (який він, власне, і відкрив), але й "наслідками глобальної цивілізації": він відзначав забруднення навколишнього середовища, харчування, що послаблює імунітет. З кожним роком знижується якість сперми — людський рід наближається до виродження.
Ця цивілізація ґрунтується на хибних бажаннях, які ти живиш. Вона впевнено прямує до загибелі.
Там, де ти працюєш, вирує безліч цікавої інформації. Так, зовсім випадково ти довідався, що існують "вічні" пральні машини, які не хоче виробляти жоден з фабрикантів; що хтось винайшов надміцну нитку для панчіх, а якась велика компанія викупила патент і знищила його; що винахід шини, яка ніколи не лопне, також заховано у скриню (і це незважаючи на тисячі смертельних випадків на дорогах щороку!); що лобі виробників пального щосили стримує поширення електромобілів (ціною забруднення планети вуглекислим газом, що спричиняє глобальне потепління, так званий "парниковий ефект", який, можливо, є і буде причиною численних природних катастроф як у наші дні, так і в найближчі п'ятдесят років, — ураганів, танення полярної криги, підвищення рівня моря, поширення раку шкіри, не кажучи вже про розлив нафти). Тобі навіть розкрили таємницю, що зубна паста є цілком нікчемною вигадкою, бо ж зубам просто потрібний масаж, і все, а паста тільки допомагає освіжити подих. Ти знаєш, що засоби для миття посуду всі однакові, до того ж посуд миють не вони, а сама машина для миття; і те, що CD такі ж ламкі, як і вінілові платівки; що алюмінієва фольга настільки ж шкідлива, як і азбест; що формула кремів від сонця не змінювалася з часів Другої світової війни, незважаючи на зростання захворювань на меланому (сонячні креми захищають лише від досить безпечних бета-променів, тоді як проти насправді шкідливих альфа-променів вони безсилі); відомо тобі й те, що рекламні кампанії сухих молочних сумішей для дитячого харчування марки "Nestle" у країнах третього світу призвели до мільйонів смертей, бо батьки розчиняли . суміш у воді аж ніяк не питній.
Ринок царює доти, доки здійснюються продажі, твоє ж завдання — переконувати споживачів купувати саме ті товари, які слугуватимуть недовго. Виробники звуть це "програмованим застарінням". Тобі лишається відводити очі і стримувати емоції. Завжди можна, рятуючи власну [66] шкуру, піти за прикладом Моріса Папона(1) і вигукувати на кожному кроці, що ти нічого не знав, не міг діяти по-іншому, намагався затримати процес, але... і взагалі, ти зовсім не зобов'язаний бути героєм... Сумний підсумок: за десять років ти жодного разу не повстав. Можливо, без тебе все б склалося інакше. Може, ми бачили б світ без всюдисущих плакатів, міста без нав'язливих біг-бордів, вулиці без фаст-фудів, і скрізь би спокійно прогулювалися люди і просто говорили б одне з одним. Життя мало бути організоване зовсім по-іншому. Ти ніяк не прагнув цього штучного страхіття. Зовсім не ти вигадав усі ці авто (уже в 2050 році на планеті буде 2,5 мільярда чортопха-йок!). Алежти нічогісінько не зробив, аби покращити світ! Одна з біблійних заповідей така: "Не створи собі кумира, ані його зображення... І не схиляйся перед ним, і не служи йому..." Але ти, як і решта світу, погорів на цьому смертному гріху. І настала кара — пекло, у якому ти живеш.
— Чи знайдете хвилинку для мене, чи ви надто overbooked?
ЦеЖан-Франсуа, екаунт-менеджер "Мадон", просунув голову у двері.
— Чарлі зараз викуповує розробки художників, заходь пізніше, одразу по обіді.
— О'кей, — відповів він. — Але не сумнівайся, доведеться погнутися з "Мегрелет". їх слід заспокоїти.
— Улестити, підлабузнитися — ось наше священнодійство, і нічого іншого на землі, окрім цього двигуна прогресу!
Він витріщився на тебе, наче на пришелепкуватого:
(1) Моріс Папон — француз, що співпрацював із гітлерівцями під час Другої світової війни. [67]
— Ти впевнений, що добре відпочив за ці вихідні?
— Я готовий до нового робочого тижня і зроблю все, що вимагається від відданого поплічника Суспільства Показухи! Уперед до четвертого рейху!
Джеф підходить ближче і придивляється до кінчика твого носу.
— У тебе тут щось біле.
Він краєчком рукава змахує залишки кокаїну і продовжує:
— Я, можливо, незабаром вийду на зустріч, але ти знайдеш мене по мобілці.
— М-м-м, Джеф, обожнюю розшукувати тебе по мобілці!
Незабаром повертається Чарлі і сідає напроти тебе. Чарлі — твоя фортеця: наскільки ти кволий, настільки він кремезний. Здається, Чарлі — щаслива людина; або ж він добре прикидається. Він одружений і має двох дітлахів, на життя він дивиться крізь призму конструктивності — кожен протистоїть загальному абсурдові як може. Чарлі пробачає тобі твої витівки. Він подобається тобі, адже в усьому він твій антипод. Чарлі покурює травку, коли ти заправляєшся коксом. Він годинами висить в Інтернеті, відшукуючи найжорсткіші порнушки (наприклад, жінка відсмоктує у коня, або тип прибиває свої шари до дерев'яної дошки, або ж товстуха дрючить себе в зад величезним пластиковим фалосом), він вважає це кумедним.
— Чарлі, ти бачив "The Grind" на MTV? Думаю, можна щось заварити із цим збіговиськом потіпак, недитячим натовпом мандрьох, така собі просторова естетика...
Продовжуючи забивати петарду травою, Чарлі погоджується:
— А-а, оця пришелепувата програмка для недоумків. Чого б "Мегрелет" не стати їхнім спонсором? Для реклами [68] можна надибати планів з програми секунд на двадцять, а у правому верхньому куті замість MTV показувати їхній лого.
— Класний хід! Блазні з дівками будуть крутити дулами на каналі "Мегрелет TV"! Це ж можна і CNN запропонувати! І вставляти під час вечірніх новин спільний бренд "Grind-Мегрелет!"
— Так! А оскільки сама програма іде годинами, можна щодня вирізати нові уривки — це буде перша телереклама, яка йтиме без повторів!
— Супер-вигадка, аби завалити пресу! Занотуй все і розпиши, як просувати ідею.
— О'кей, але як вставити туди титр, що "МЕГРЕЛЕТ" зробить вас красивими і розумними"?
— Все, я знаю. Слухай. Ми бачимо, як сотні молодиків викаблучуються під хаус біля величезного басейну під електричними блакитними небесами. І раптом, десь на двадцятій секунді, з'являється напис: "МЕГРЕЛЕТ". І ЦЕ ВИ ЩЕ НЕ ЧУЛИ, ЯК ВОНИ ГОВОРЯТЬ!"
— Октаве, ти геній!
— Ні, Чарлі, це ти найкращий!
— Я знаю.
— Але я також
— Цьом-цьом!
— Я у захваті від того, що ти робиш!
— Ні! Це я у захваті від тебе!
Ні те, ні інше, ти вистукуєш новий сценарій, Чарлі тим часом нишпорить у Мережі в пошуках нового відео: якийсь тип начепив штучного члена на електродриль і збирається буравити ним вагіну дівчинки-підлітка, яка в цей час смокче використаний тампон. Кумедно, га? [69]
Наступного дня ти показуєш сценарій Марроньє, він пихато похитує головою (нормально, він же усьому голова):
— Варіант не на продаж, але якщо вас це розважає, добре, сушіть голову й далі! Єдине, про що я тебе благаю, Октаве, — більше ніяких графіті в дусі Чарлза Менсона у клозетах наших улюблених клієнтів.
Після цього ти набираєш Джефа по "дебільнику":
— Жан-Франсуа, у нас уже є дещо!
— Уррика!
(Є в нас така традиція — покручувати слова: "уррика" — це "ура!" та "еврика".)
— Але нам треба три тижні відстрочки. Мертва тиша на тому кінці зв'язку без дроту.
— Хлопці, чи ви здуріли? Я маю подати щось до кінця наступного тижня!
— П'ятнадцять днів.
— Десять.
— Дванадцять.
— Одинадцять.
— Відправимо їм касету із записом програми сьогодні ж, — керує Чарлі. — У "Мадоні" так здивуються нашій реактивності, що куплять ідею, не вагаючись.
Джеф додає, що "ця перспективна пропозиція повністю відповідає вимогам федеративної марки" (кінець цитати). Ти аплодуєш. Забагато патякають, наче немає більших ворогів, ніж креатори та екаунт-менеджери. Так от, це неправда: вони потребують один одного, а в нашій справі любиш тільки тих, хто тобі потрібний, з іншими ж знайомишся тільки після їхнього звільнення — на прощальній вечірці. Чарлі ж завжди у формі. Ніхто не лізе з ним сперечатися, коли він дає вказівки.
3
Софі попрощалася з тобою востаннє так запросто, наче це було буденне "привіт".
Ти снідаєш на самоті.
Раніше в тебе було море друзів, тепер не залишилося жодного.
Це значить, що їх ніколи і не було.
Ти пиячиш, від твоєї куртки тхне сиром раклет.
Замилуєшся та й годі.
"Дозволь мені тебе покиїтути, дозволь мені піти, дозволь мені бути молодим покидьком", — сказав ти їй.
Ти знімаєш окуляри, аби не бачити нічого поза своїм носом.
Короткозорість — твоя остання розвага: все так чарівно пливе, наче у відеокліпі.
Все лише поверхове.
Тримайся, друзяко.