Вас Англія зростила. Доведіть,
Що мужній дух її ви зберегли,
Що батьківщини ви сини достойні,
Хоч ваші очі вже мені сказали:
Немає ницих серед вас людців.
Ви — наче гончаки, що нетерпляче
В погоню рвуться. Піднято вже звіра.
Хай чує ворог мужній клич здаля:
"За Англію! За Гаррі-короля!"
Виходять.
Тривога. За сценою чути гарматні постріли.
СЦЕНА 2
Там же.
Входять Нім, Бардольф, Пістоль і хлопчик-слуга.
Бардольф
Вперед, вперед, вперед! У вилом! У вилом!
Нім
Прошу тебе, капрале, зачекай. Надто вже гаряча бійка вийшла. А життя в мене одне. І це була б уся казка, коли б тут не стало надто жарко. Ось яка музика.
Пістоль
Нівроку музика. Таке зчинилось,
Що де не вдар, то гине божий раб.
Кривавий день — Рубай упень!
Здобудеш вічну славу.
Хлопчик
Якби мені оце зараз до Лондона, в пивницю. Всю славу віддав би за кухоль пива і безпечне місце.
Пістоль
А я,
Якби сповнялися бажання,
То без хвилини зволікання
Вже мчав би теж туди.
Хлопчик
Утік би враз, коли б хоч раз
Як вільний птах злетів.
Входить Флюелен.
Флюелен
До вилому, собаки! Вперед, негідники!
(Жене їх уперед)
Пістоль
О, зжалься, герцогу, на душі грішні!
Вгамуй свій гнів, вгамуй свій мужній гнів!
Вгамуйсь, молодче! Май же милосердя!
Нім
Оце потіха! А от з вами, ваша честь, не потішишся!
Усі, крім хлопчика виходять.
Хлопчик
Хоч і малий я ще, а хвальків цих наскрізь бачу. Слугую всім трьом, а от коли б так вони спробували мені слугувати то навряд чи всі разом упоралися б. Бо з таких блазнів і одного путнього чоловіка не зліпиш. Коли яка небезпека, то в Бардольфа душа від страху біліє, а лице червоніє. На око хоробрий, але до бійки не вельми охочий. Пістоль убиває язиком, а меча не виймає. Через те в нього що не слово, то зламане, а зброя цілісінька. Нім десь прочув, що мовчкуваті люди найхоробріші. Тому навіть і молитви вголос не проказує, щоб його за боягуза не мали. А що говорить мало, то й поганих слів уживає небагато; не більше, ніж робить добрих справ. Голови ще нічиєї не проломив, окрім власної, та й то об стовп, коли п'яний був. Крадуть вони, що під руку попаде, а кажуть, що все по закону. Бардольф якось поцупив футляр від лютні. Дванадцять миль його ніс, а потім продав за півтора пенса. Крадіжка побратала Німа й Бардольфа. В Кале поцупили совок для вугілля. Цей подвиг одразу навів мене на думку, що вони взялися до чорної роботи. Хочеться їм, щоб мої руки почувалися в людських кишенях так само вільно, як рукавички чи носовички в кишені їхнього власника. Та мені гидко від цього перекладання з чужої кишені у свою, бо це все одно, що напихати її кривдами. Доведеться покинути цих хазяїв та пошукати кращої служби. Кишки мої не можуть перетравити їхньої підлості; треба її виблювати.
(Виходить)
Входить Флюелен, за ним Гауер.
Гауер
Капітане Флюелен, вас кличуть до підкопу: з вами хоче поговорити герцог Глостер.
Флюелен
До підкопу? Скажіть герцогові, що до підкопу не можна підходити, бо він, дозволю сопі заувашити, зроблений не так, як того вимагають правила воєнного мистецтва. Він не досить глибокий. Дозволю сопі заувашити, що супротивник — мошете так і доповісти герцогові — підвів контрміни на чотири ярди глибше. Клянусь господом, вони підірвуть геть усе, якщо не пуде кращих вказівок.
Гауер
Герцог Глостер, якому доручено вести облогу, прислухається до кожної поради якогось ірландця — безперечно, дуже хороброго чоловіка.
Флюелен
Капітана Макморіса, еге ш?
Гауер
Мабуть, його.
Флюелен
Клянусь господом, він над йолопами йолоп. Я мошу сказати це йому в шиві очі. І дозволю солі заувашити, що він розуміється на справжньому воєнному мистецтві—я маю на увазі римське воєнне мистецтво — не краще від щеняти.
Входять Макморіс і капітан Джемі.
Гауер
Ось і він, а з ним шотландський капітан Джемі.
Флюелен
Капітан Дчемі — людина виняткової хоропрості. І це не викликає ніякого сумніву. До того ш, він сповнений рішучості і надзвичайно опізнаний із стародавнім воєнним мистецтвом, судячи з того, що мені відомо про його накази. Клянусь господом, він здатний відстояти свої погляди на воєнне мистецтво стародавніх римлян не гірше за пудь-якого іншого офіцера.
Джемі
Вітаю, капітане Флюелен.
Флюелен
І я вітаю вашу честь, шановний капітане Дчемі.
Гауер
Що сталося, капітане Макморіс? Ви облишили підкоп? Сапери припинили роботу?
Макморіс
Га! Їй-богу, фсе пішло шкереберть. Припинили роботу, просурмили відступ. Клянусь богом і душею сфого батька, робота пішла шкереберть, і її припинили. Їй-богу, за годину я
висадив би ф повітря фсе місто. О, фсе пішло шкереберть, фсе пішло шкереберть. Клянусь богом, усе пішло шкереберть!
Флюелен
Капітане Макморіс, прошу вас, пудьте ласкаві, обговорити зі мною деякі питання, що, так пи мовити, торкаються чи стосуються воєнного мистецтва — римського воєнного мистецтва. Ми проведемо дискусію і, так пи мовити, друшню песіду почасти для того, щоп я знайшов підтвердчення своїх поглядів, а почасти, для того, щоб я міг, так пи мовити, задовільнити свій розум обговоренням питань воєнного мистецтва. В цьому суть мого прохання.
Джемі
Скажу пу щирусті, це було б дуже добре, шановні капітани. Я теж скуристаюся нагодую і з радістю візьму участь у вашій бесіді, далебі!
Макморіс
Клянусь господом богом, тепер не час для розмоф! День гарячий, війна в розпалі, король і герцоги теж. Не час для розмоф. Місто в облозі, сурми кличуть до филому, а ми, прости господи, стоїмо отут, байдикуємо, лише терефені правимо. І не сором усім нам, га? Клянусь господом, соромно стояти отак без діла, їй-богу, соромно. Горлянки різати треба, діло робити треба. А ми ж нічогісінько не робимо, клянусь господом богом, от що!
Джемі
Клянусь месую, поки сон склепить муї очі, я виконаю свій убов'язук, а ні — ту ляжу кістьми. Аякже, і життя свує віддам доругу, будьте певні, кули я сказав, то це вже точну. Їй-богу, з радістю пуслухав би вашу дискусію.
Флюелен
Капітане Макморіс, випачте, якщо помилюсь, але дозволю сопі заувашити, що мало хто з вашої нації...
Макморіс
Моєї нації? Що фи хочете сказати про мою націю? Що ми лиходії, фиродки, шахраї й мерзотники? Ви ще смієте гофорити про мою націю?
Флюелен
Дозволю сопі заувашити, що коли ви, капітане Макморіс, зрозуміли навпаки значення сказаного, то я схильний ввашати, що ваше ставлення до мене не відзначається люп'язністю яку мав пи виявити розвашливий чоловік, хоч я, дозволю сопі заувашити, не поступлюся перед вами ні знанням воєнного мистецтва ні родом, ні пудь-чим іншим.
Макморіс
Я про це іншої думки. Клянусь господом богоїм що фідрубаю фам голову!
Гауер
Панове, це непорозуміння!
Джемі
Ах, яка прикра пумилка!
Сурми сповіщають про переговори.
Гауер
Місто просить розпочати переговори.
Флюелен
Дозволю сопі заувашити, капітане Макморіс, що за сприятливіших опставин я покашу вам, як я знаюся на воєнному мистецтві. А зараз на цьому закінчимо.
Виходять.
СЦЕНА З
Перед брамою Гарфлера.
На мурах —комендант і кілька городян, унизу— англійське військо.
Входить король Генріх з почтом.
Король Генріх
Що вирішив, нарешті, комендант?
Доволі зволікань в переговорах.
На нашу ласку здатись пропонуєм.
А ні — в своїй гордині самовбивчій
Нам киньте виклик. І, солдата слово,—
А це звання мені носити личить,—
Що знов бомбардування розпочну,
Не зупинюсь, аж поки весь Гарфлер
Лежатиме у попелі й руїнах.
Зачиняться ворота милосердя,
Жорстокий, кровожерливий вояк
Не знатиме упину у розгулі
Шаленому, як пекло; помордує
Дівчат квітучих і дітей невинних.
Мені однаково, що ця війна,
В огненних шатах, мов цариця пекла,
Із видом закривавленим, без жалю
Посіє смерть і знищить все довкола.
Мені однаково — вина в тім ваша,—
Що діви чисті попадуть в лабети
До хтивого й брутального насильства.
Хто спинить зло, коли воно на волі
І мчить з гори, немов та колісниця?
Намарне зупинять солдатську руку,
Що місто грабувати почала,—
Наказувать могли б левіафану
Так само, щоб на берег вийшов він.
Людей і місто краще пожалійте,
Допоки військо ще в моїх руках
І поки милосердя ніжний легіт
Ще годен відігнать отруйні хмари
Насильства, грабежу та мордування.
Ані — не встигнете і схаменутись,
Як навісна, брутальна солдатня
Дівчат за ніжні коси вже тягтиме,
А голови батьків сивобородих
Об стіни розбиватиме безжально;
Дітей маленьких візьме на списи,
І зойки божевільних матерів
Здіймуться до небес, як в Іудеї,
Коли дітей в крові топив злий Ірод.
Ну, що? Здастесь, поміркувавши гарно,
А чи з життям розстанетеся марно?
Комендант
Надія нас покинула сьогодні.
Просили допомоги у дофіна,
Та відповідь невтішна — сил замало,
Щоб нас звільнити. Місто і життя
В твої віддаємо ласкаві руки.
Чини, королю, з нами, як волієш,
Бо нам уже несила захищатись.
Король Генріх
Нехай одчинять браму.
(До Ексетера)
Дядьку мій,
Ввійдіть у місто; в ньому залишайтесь.
Укріплення надійно поновіть.
Хай зла ніхто не чинить городянам.
Зима вже близько, воїни хворіють —
Тому на час відійдем до Кале.
В Гарфлерї відпочинемо як слід,
А завтра вирушаємо в похід.
Сурми. Король та інші входять у місто.
СЦЕHА 4
Кімната в палаці французького короля. Входять принцеса Катаріна та Аліса.
Катаріна
Alice, tu as esté en Angleterre, et tu bien parIes le langage.*
(*Алісо, ти була в Англії і гарно розмовляєш їхньою мовою.)
Аліса
Un peu, madame.*
(*Не дуже, пані.)
Катаріна
Je te prie m'enseigner; il faut que j'apprends à parler. Comment appelez-vous le main en Anglois?*
(*Прошу, навчи мене. Я маю навчитися розмовляти. Як називається по-англійському "рука"?)
Аліса
Le main? Il est appelé de hand.*
(*Рука? Вона називається рука.)
Катаріна
De hand. Et les doigts?*
(*Рука. А пальці?)
Аліса
Les doigts? Ma foi, j'oublie les doigts; mais je me souviendrai. Les doigts? Je pense qu'ils'ont appelé de fingres; oui, de fingres.*
(*Пальці? Господи, я не пам'ятаю, як сказати "пальці". Здається, вони називаються пальсі. Так, пальсі.)
Катаріна
Le main, de hand; les doigts, de fingres. Je pense que je suis le bon escolier; j'ai gagné deux mots d'Anglois vistement. Comment appelez-vous les ongles?*
(*Рука — рука, пальці — пальсі. Виходить, я здібна учениця. Швидко вивчила два англійських слова.