Перікл, цар Тірський

Вільям Шекспір

Сторінка 3 з 11
А цікаво, хазяїне,
і як воно ті риби в морі живуть.
1-й рибалка Так самісінько, як і люди на суходолі: великі
поїдають малих. От візьми якогось жмикрута. Це ж тобі достемен-
ний кат. Отак виграє та перекидається, женучи перед собою мільгу,
а тоді роззявить пащеку і всю разом проковтне. Таких китів і на
суходолі я видав, що не стулять пащі, поки не проглинуть усю
парафію — і церкву, й дзвіницю, й дзвони, і все до цурки.
Перікл
(убік)
Мудро сказано.
3-й рибалка А я, хазяїне, якби був дзвонарем, то хотів би то-
го дня бути на дзвіниці.
2-й рибалка Чого це?
3-й рибалка Бо тоді він би й мене проковтнув, а я, попавши
до нього в кендюх, так закалатав би, що довелося б йому виригну-
ти і дзвони, і дзвіницю, й церкву, і всю парафію. Та якби наш
добрий цар Сімонід думав так, як оце я...
Перікл
(убік)
Сімонід?
3-й рибалка Ми б повимітали геть із краю отих трутнів, що
крадуть мед у бджіл.
Перікл
(убік)
Як, мовлячи про жителів морських,
Рибалки ці тлумачать людські вади!
Морська безодня дати їм змогла
Усякі приклади добра і зла.
(Голосно)
Рибалки чесні, доброго вам дня!
2-й рибалка Чесні, чоловіче добрий? А що з того! Та й день
у нас такий добрий, що витри його з календаря, то ніхто й не по-
мітить.
Перікл На берег ваш мене жбурнуло море...
2-й рибалка Либонь, сп'яну, бо прямо під ноги нам!
Перікл Я був за м'ячик для вітрів та хвиль,
Вони, неначе в гилки, грались мною,
І ось прошу вас пожаліть мене,
Хоча ніколи ще не вмів прохати.
1-й рибалка Невже? Не вмієш прохати? Шкода, бо в нашій
Греції чимало таких, що випрохують більше, ніж ми руками за-
робляємо.
2-й рибалка То, може, ти рибу ловити вмієш?
Перікл Зроду не ловив.
2-й рибалка Ну що ж, тоді пропадеш із голоду; бо няньки
як не зумієш нічого.вловити, то нічого й не матимеш.
Перікл Чим був колись, про те я вже забув,
Та чим я став, всім тілом відчуваю:
Людиною, задублою внівець.
Тепла у жилах ледве вистачає,
Щоб міг я ворушити язиком,
Благаючи про поміч вас. Як ви
Не допоможете •— отут загину.
Тоді хоч поховайте, як людину.
. 1-й рибалка Загинеш? Боронь боже, ось на мого плаща, вгор-
нись та зігрійся. От бач, та ти ж просто красень! Ходімо, жити-
меш у нас, їстимемо святками м'ясце, в пісні дні рибку, а то ще
запіканки та коржики. Просимо до нас!
Перікл Дякую за ласку.
2-й рибалка Слухай-но, друже. Ти сказав, що не вмієш про-
хати?
Перікл Я вмів тільки жадати.
2-й рибалка Тільки жадати? О, треба й мені так навчитися,
то, може, якось від хлости відкручусь.
Перікл А що, тут у вас прохачам дають хлости?
2-й рибалка Не всім, друзяко, не всім! Бо якби всім проха-
чам давали хлости, то я б кращої служби, ніж катівська, й не хо-
тів... Ну, хазяїне, я піду витягну невід.
(Виходить із 3-м рибалкою)
Перікл
(убік)
Нехитра праця — і веселість щира.
1-й рибалка Слухайте-но, мосьпане. А ви хоч знаєте, де опи-
нились?
Перікл Не дуже.
1-й рибалка Ну, то я вам скажу. Край наш зветься Пентапо-
ліс, а наш цар — добрий Сімонід.
Перікл Його звете ви добрим Сімонідом?
1-й рибалка Так, мосьпане, і він гідний того, бо царює мир-
но й править нами добре.
Перікл Щасливий же він цар, коли своїм правлінням
заслужив у підданих прізвисько Доброго. А далеко його столиця?
1-й рибалка Та десь усього з півдня дороги. А ще я скажу
вам, мосьпане: він має прегарну дочку, і взавтра у неї день наро-
дження, тож з усього світу з'їхалися князі та лицарі, щоб на тур-
нірі вподобатись царівні та здобути її.
Перікл Якби мені стільки змоги, скільки маю охоти, я б
теж подався на той турнір.
1-й рибалка Е, мосьпане, як мусить бути, так усе й є; а чого
ти не маєш, те можеш купити чи бодай за жінку виміняти.
Входять 2-й і 3-й рибалки, тягнучи невід.
2-й рибалка Підможіть, хазяїне, підможіть! Ось риба заплу-
талась у сітці, як біднякове право в законі. Навряд чи й виплу-
тається. А! Бодай йому! Думали — риба, витягли, аж воно іржавий
обладунок.
Перікл Що? Обладунок? Покажіть-но, друзі.
Спасибі, доле, що по всіх знегодах
Даєш хоч щось, аби піджився я!
Цей панцер мій, того частина спадку,
Що батько заповів мені колись
На смертнім ложі, наказавши твердо:
"Перікле, бережи його. Мене
Він захищав від смерті. І за це
Ти бережи його. В подібній скруті
(Якої не попустять хай боги)
Він і тебе, можливо, захистить".
Дарунок батьків довго я беріг,
Аж поки море зле, що не щадить
Нікого в гніві, відняло його —
Хоча тепер, утихнувши, вернуло.
Спасибі, доле. Гетьте, чорні дні,
Бо спадок батьків вернуто мені.
1-й рибалка Що ви надумали, мосьпане?
Перікл У вас просити обладунок цей,
Що захищав царя в бою колись.
,— Його впізнав я по оцьому знаку.
Той цар мене любив, тому й'прошу, '
Та проведіть до царського палацу:
Туди ввійду в цім лицарськім уборі,
І, як мені в турнірі пощастить,
За все вам зможу щедро відплатить.
1-й рибалка Що? Ти хочеш битись на турнірі за царівну?
Перікл Лиш бойове уміння показати.
1-й рибалка Ну що ж, бери обладунок, і хай тобі боги по-
шлють удачу.
2-й рибалка Так, але послухай-но, друже! Це ж ми витягли
обладунок із навісного моря. Тож і наш пай, хоч якийсь там, є
в цьому ділі! Сподіваюсь, мосьпане, коли вам пощастить, ви про
нас не забудете.
Перікл Повірте, не забуду!
Ви помогли мені у крицю вбратись,
А осьде, бачте, в мене із руки
Обручку дорогу не здерло море.
За неї я куплю собі коня
Баского, щоб було дивитись любо,
Як він іде. Одначе треба, друже,
Ще поножі дістати.
2-й рибалка Дістанемо! За мій найкращий плащ. А до пала-
цу я тебе сам відведу,
Перікл Щоб честь добуть, всі сили покладу:
Чи піднесусь, чи зовсім упаду.
Виходять.
СЦЕНА 2
Перед палацом царя Сімоніда.
Входять цар Сімонід із почтом і Таїса.
Цар Готові лицарі турнір почати?
1-й вельможа Готові, мій владарю,
І часу ждуть, щоб стати перед вами.
Цар Готов і я, скажи їм. Та й дочка,
Чий день народження святкуєм нині,
Вже тут сидить, пишаючись красою:
Так вилила її природа-мати,
Щоб чоловічі очі милувати.
Один вельможа виходить.
Таїса Охота ж вам, мій вінценосний тату,
Мене понад заслугу вихваляти!
Цар Так треба, дочко. Адже нас, царів,
Боги творили за своїм взірцем.
Занедбані тьмяніють самоцвіти,
І слава царська може потьмяніти
Від непошани. А тепер, о дочко,
Почесний твій обов'язок — мені
Всіх лицарів девізи пояснити.
Таїса Таке почесне діло я зроблю.
Проходить 1-й лицар, і його зброєносець показує царівні його щит.
Цар Хто перший тут показує себе?
Таїса Зі Спарти лицар, мій славетний батьку;
А на щиті у нього — чорний мурин
До сонця руки простяга. Слова —
"Lux tua vita mihi" *.
Цар Для нього ти життя, тебе він любить.
Проходить 2-й лицар.
Хто ж другий вийшов перед наші очі?
Таїса Він македонець, батьку вінценосний,
І на щиті у нього — збройний лицар,
Що дамі підкорився, а слова —
Іспанські: "Piu por dulzura que por el fuerza" **.
Проходить 3-й лицар.
Цар А третій хто?
Таїса Антіохієць, тату.
Вінок лавровий в нього на щиті
й слова: "Me pompae provexit apex" ***,
* "Твоє світло — моє життя" (латин.).
** "Не так силою, як ніжністю" (ісп. слово рій — іт.).
*** "Мене знадила жадоба слави" (латин.).
Проходить 4-й-л и ц а р.
Цар А хто четвертий?
Таїса У нього — смолоскип вогнем донизу.
Слова: "Qui me alit, me extinguit" *.
Цар І означає це: твоя краса
Устигла так його заполонити,
Що може й запалить його, і вбити.
Проходить 5-й лицар.
Таїса У п'ятого — рука, сповита в хмару,
Об пробний камінь золотом черкає.
Девіз у нього: "Sic spectanda fides" **.
г ~,
Проходить 6-й — П є р і к л.
Цар А що ж зображує останній знак,
Якого лицар сам, без зброєносця,
Несе так зграбно, вишукано й гідно?
Таїса Чужинець, мабуть, він; а знак його —
Засохла гілка із вершком зеленим.
Слова — "In hac spe vivo" ***.
Цар Девіз чудовий.
Зі скрути, видно, має він надію
Із поміччю твоєю піднестися.
1-й вельможа йому словами треба личкувати
Такий нужденний вигляд, бо іржавий
Цей обладунок свідчить: батогом
Він краще, аніж списом, володіє.
2-й вельможа Так, мабуть, він чужинець, бо з'явився
Так дивно вбраним на турнір почесний.
3-й вельможа Навмисне зброю начепив таку:
Хай зчистять тут йому іржу в піску.
Цар Лиш нерозумний в одязі шукає
Того, що хтось в душі своїй ховає.
Та годі: лицарі готові битись.
Ми зійдемо на галерею.
Виходять.
Ла лаштунками гамір і крик: "Убогий лицар!"
* "Що мене живить, те й гасить" (латин.).
** "Так пізнається вірність" (латин.).
*** "У цій надії я живу" (латин.).
СЦЕНА З
Палац Сімоніда.
Входять цар Сімонід, Таїса, маршал двору, дами, вельможі
й лицарі з турніру.
Цар Панове лицарі!
Що радий вам я — зайве говорити,
Як зайве і змальовувать словами
Геройство ваше, мовби заголовок
На книзі ваших подвигів писать.
Цього ви не ждете, воно й негоже,
Бо ціну кожному у ділі видно.
Готуйтеся до бенкету, до свята,
Бо ви в гостях у мене, владарі.
Таїса А вам, мій лицарю і гостю,
Даю вінок цей, перемоги знак:
Вінчаю вас царем на день щасливий.
Перікл Це лиш талан, а не моя заслуга.
Цар Назвіть, як хочете, та день цей ваш,
І тут, гадаю, вам ніхто не заздрить.
Своїх дарів природа, наша мати,
Одним із нас наділює багато,
Та іншим — більше. Ви — із них якраз.
Ти, дочко, нині бенкету цариця,
Іди ж сюди. Тобі отут сидіть;
Всіх інших — по заслузі розсадіть.
Лицарі Ви, царю, щиро всіх пошанували.
Цар І ви мене. Так, честь у шані в чесних,
Шануймо ж честь, немов богів небесних.
Маршал Ось ваше місце, пане.
Перікл Хай-но інше.
1-й лицар Не суперечте. Всі ми люди ґречні
І до великих заздрості не знаєм,
Так само, як малих не зневажаєм.
Перікл Ви справжні лицарі шляхетні.
Цар Сядьте.
(Убік)
Кля-нуся Зевсом, владарем думок:
Не йдуть на думку страви — тільки він.
Таїса : ;
(вбік)
Клянуся Герою, що править шлюбом:
Мені всі страви тут якісь гіркі,
Лиш він солодкий. О, це справді лицар!
Цар
(Убік)
Навряд чи дуже родовитий він,
Та й чим з-між інших вирізнився? Ну,
Списи ламав — ото й усі діла.
Таїса
(вбік)
Мені він — діамант посеред скла.
Перікл
(убік)
Для мене цей володар — батьків образ,
Отак-бо гордо й він сидів на троні:
Круг нього, мов зірки, державці інші,
А він посеред них — неначе сонце.
І всі вони, немов світила менші,
Свої корони перед ним скидали;
А син його — мов світлячок нікчемний:
Вночі ясний він, та при сонці темний.
Так, бачу я, що справжній цар наш — Час:
Він родить нас, і він нас поглинає,
Дає нам тільки те, що сам бажає.
Цар Ну, весело вам, друзі?
Лицарі А як же ще — при вас, великий царю?
Цар Ось — келих, бачте, повний аж по вінця,
Як ті, що ви підносите коханим,
За вас я п'ю.
Лицарі Ми щиро вдячні вам.
Цар Та постривайте.
Цей лицар тут сидить такий сумний,
Неначе бенкет наш і всі розваги
В нас при дворі йому не до смаку,
Таїсо, бачиш?
Лицарі Що ж із того, батьку?
Цар Ні, дочко, пам'ятай:
Державці мають жити, як боги,
І кожного дарами обсипати,
Хто їх вшанує.
А ні, то буде цар — немов комар:
Бринить, бринить, а згине — і забули.
Піди розвесели його, Таїсо,
Скажи, що келих цей п'ємо за нього.
Таїса Ох, батьку мій, чи до лиця мені
З чужинцем так поводитися вільно?
Не видасться йому, що це негоже?
Що я безстидна, ще помислить може!
Цар Що?
Роби, як я сказав, а то розсерджусь!
Таїса
(вбік)
Буть не могло любішого наказу.
пар Тоді скажи, що ми б хотіли знати,
Як зветься він, чий син і звідки родом.
Таїса Мій батько, цар, за ваше п'є здоров'я.
Перікл Я дякую йому.
Таїса І зичить віку повного, як келих.
Перікл Знов дякую — і теж за нього п'ю.
Таїса І ще він каже, що дізнатись хоче,
Як ви зветесь, хто родом ви і звідки.
Перікл Я дворянин із Тіру, звусь Періклом.
Мистецтва і воєнної науки
Навчившися, подавсь пригод шукати,
Та буря потопила кораблі
Й мене на ближній викинула берег.
Таїса Він дякує, мій батьку.
Він тірський дворянин, Перікл на ймення,
У морі втратив кораблі й людей,
І винесло його на берег наш.
Цар йому я співчуваю, далебі,
Й зі смутку хочу пробудить його.
Панове, ми засиділися надто,
Ще й інших треба скуштувать розваг.
Отак, у зброї, як сюди прийшли,
Вояцький бравий танець затанцюйте.
Не виправдовуйтесь, що в ніжних дам
Страждає слух від музики гучної:
Вони і в ліжку люблять нас, і в зброї.
Лицарі танцюють.
От — гарно попросив, то гарно й вийшло.
Поглянь-но, друже,
Он дама хоче теж потанцювати,
А я чував, що ви у вашім Тірі
Чудово вмієте танки водити
Усякі: і шпаркі, й статечні теж.
Перікл Хто вчився, той уміє, мій владарю.
Цар Не відмагайтесь, треба знати міру
І в скромності.
Лицарі й дами танцюють.
Ну, добре, добре, годі!
Всім дякую, всі догодили нам,
(до Перікла)
А ви — найкраще.
1 2 3 4 5 6 7