— А чорт відповів на твої запитання, ти, мабуть, і сам чув.
— Так, — відповів Щасливець, — чув і запам'ятав.
— То тепер ти маєш усе, що хотів, і можеш собі йти своєю дорогою, — сказала стара.
Щасливець подякував їй за допомогу і пішов з пекла, радий, що йому так пощастило в усьому.
Прийшов він до річки, а поромник і каже йому:
— Ти мені обіцяв, як вертатимешся назад, дати відповідь на моє запитання.
— Спершу перевези мене, — мовив Щасливець, — а тоді я скажу тобі, як ти можеш звільнитися.
І коли вони досягли другого берега, він дав поромникові ту раду, що почув від чорта:
— Як до тебе ще хтось прийде й попросить, щоб ти перевіз його, дай йому в руки стерно.
Пішов він далі й дійшов до того міста, де було дерево., — що родило колись золоті яблука. Сторож коло брами й каже йому:
— Ти мені обіцяв, як вертатимешся назад, дати відповідь на моє запитання.
І Щасливець дав йому ту пораду, що почув від чорта:
— Піймайте мишу, що гризе коріння вашого дерева. Тоді воно знов родитиме золоті яблука.
Сторож подякував йому і в нагороду дав два віслюки, навантажені золотом.
Нарешті Щасливець прийшов до міста, де пересох водограй, і сказав сторожеві те, що почув від чорта:
— У водограї під каменем кріт вирив нору. Засипте її, і з нього знов заб'є вино.
Сторож подякував йому і теж дав два віслюки, навантажені золотом.
Нарешті Щасливець прийшов додому до своєї дружини. Вона дуже зраділа, як побачила його й почула, як йому в усьому пощастило.
Щасливець віддав три золоті волосини з голови в чорта, які від нього вимагав король, а коли той побачив чотирьох віслюків, навантажених золотом, то зовсім подобрішав і сказав:
— Тепер усі умови виконані, і моя дочка належить тобі. Але скажи мені, любий зятю, де ти взяв стільки золота? Це ж величезні скарби!
— Я переїхав через річку й набрав собі його. Там ним весь берег устелений замість піску.
— І я теж можу набрати його? — спитав король, і очі його запалали жадобою.
— Скільки схочете, — відповів Щасливець. — Попросіть поромника, щоб перевіз вас на той берег, а там насипайте собі золота повні мішки.
Жадібний король квапливо зібрався в дорогу, приїхав до річки та й кличе поромника, щоб той його перевіз. Поромник підплив, узяв його на пором, а коли вони причалили до другого берега, дав йому в руки стерно, а сам зіскочив з порома. Довелося королю, на кару за його гріхи, перевозити людей через річку.
І якщо в нього ніхто не взяв стерна, він їх перевозить і досі.
Переклад Євгена Поповича