І думають, що вже настав такий час. Цей негідник знає, що робить, коли пише свої астрономічні твори не латиною, а мовою рибалок і торгівців вовною.
ПАПА. Це свідчить про його низький смак. Я скажу йому.
ІНКВІЗИТОР. Він нацьковує одних і підкупляє інших. Портові міста Північної Італії все настійніше вимагають для своїх кораблів зоряних карт синьйора Галілея. І доводиться на це піти, бо це інтерес матеріальний.
ПАПА. Але ці зоряні карти спираються на його єретичні твердження. Мова йде саме про рухи певних планет, які стануть неможливими, якщо відкинути його вчення. Не можна засудити це вчення і користуватися з його карт.
ІНКВІЗИТОР. А чому ж ні? Інакше ніяк не можна.
ПАПА. Це човгання мене дратує. Вибачте, що я ввесь час прислухаюсь.
ІНКВІЗИТОР. Це човгання може сказати вам більше, ніж я, ваша святість. Невже всі оті люди мають піти звідси з сумнівами на серці?
ПАПА. Зрештою, цей чоловік — найвидатніший фізик світу, світоч Італії, а не якийсь там недоум. У нього є друзі. Серед них і Версаль, і Віденський двір. Ви хочете, щоб вони прозвали святу церкву помийницею для гнилих забобонів? Ні, геть від нього руки.
ІНКВІЗИТОР. На практиці нам не доведеться дуже далеко заходити. Він людина плоті і негайно піддасться.
ПАПА. Він любить плотські втіхи більше, ніж усі люди, кого я знав. Він і мислить пристрасно. Не може відмовити собі ні в старому вині, ні в новій ідеї. І я не допущу як засудження фактів фізики, так і бойових вигуків, як от: "За церкву!", "За розум!". Я дозволив йому видати книгу з тією умовою, що він в кінці висловить думку, що останнє слово не за наукою, а за вірою. Він цього додержав.
ІНКВІЗИТОР. Але як? В його книзі дискутують: дурень, який, звичайно, висловлює погляди Аристотеля, і розумний, який, так само природньо, заступає синьйора Галілея. І як гадає ваша святість, хто робить останнє зауваження?
ПАПА. Що там іще? Хто висловлює нашу думку?
ІНКВІЗИТОР. Вже ж не розумний.
ПАПА. Це, звичайно, неподобство. Це тупотіння в коридорах прямо нестерпне. Що там, весь світ зібрався?
ІНКВІЗИТОР. Не весь, а його найкращі представники.
Пауза. Папа вже в повному орнаті.
ПАПА. В крайньому разі, нехай тільки покажуть йому знаряддя.
ІНКВІЗИТОР. Цього буде досить, ваша святість. Синьйор Галілей розуміється на знаряддях.
13.
22 червня 1633 року Галілео Галілей перед судом інквізиції зрікається свого вчення про рух Землі.
Цей день червневий скоро проминув,
А він для нас усіх важливим був.
З пітьми нічної раптом розум зринув,
Та цілий день простояв за дверима.
В палаці флорентійського посла в Римі. Учні Галілея чекають звістки. МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ і ФЕДЕРЦОНІ грають у нові шахи, ходячи через усю шахівницю. В кутку навколішки молиться ВІРДЖІНІЯ.
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ. Папа не прийняв його. Кінець всяким науковим дискусіям.
ФЕДЕРЦОНІ. Остання надія була — папа. Він тоді в Римі йому правду сказав: ти нам потрібен. Тепер вони його мають.
АНДРЕА. Вони погублять його. Він не допише до кінця своїх "Розмов".
ФЕДЕРЦОНІ (потай зиркає на нього). Ти гадаєш?
АНДРЕА. Бо він ніколи не зречеться.
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ. Коли вночі ото лежиш без сну, завжди тебе гризуть всякі думки. Сьогодні, наприклад, невідступно мене гризло: не слід було йому виїжджати з Венеції.
АНДРЕА. Але там він не мав змоги писати свою книгу.
ФЕДЕРЦОНІ. А у Флоренції він не зміг її опублікувати.
Пауза.
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ. Я думав також, чи залишать йому камінчик, якого він скрізь носить у кишені. Його камінь доводу.
ФЕДЕРЦОНІ. Там, куди його відведуть, кишень не мають.
АНДРЕА (вигукує). Вони не посміють. Навіть, коли з ним це вчинять, він не зречеться. "Хто не знає істини, той просто неук. Але хто знає, а називає її брехнею, той — злочинець".
ФЕДЕРЦОНІ. Я теж не вірю в це, і не міг би пережити цього, але сила за ними.
АНДРЕА. Не все і силою візьмеш.
ФЕДЕРЦОНІ. А ні, мабуть.
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ (стиха). Уже двадцять три дні як він у в’язниці. Вчора був останній допит. А сьогодні засідання. (Помітивши, що Андреа прислухається, голосно). Коли я відвідав його тоді, двома днями після декрету, ми сиділи отам, і він показав мені крізь вікно маленьку статую Пріапа коло сонячного годинника в саду, — ви можете його і зараз побачити, — і порівнював свою працю з сатирою Горація, в якій теж не можна нічого змінити. Він говорив про своє естетичне чуття, яке змушує його шукати правди. І згадав епіграф: "Hieme et aestate, et prope et procul, usque dum vivam et ultra". Він мав на увазі правду.
АНДРЕА (до маленького ченця). Ти розповів їм, як він стояв у "Колегіум Романум", коли вони перевіряли його трубу? Розкажи.
Чернець заперечливо хитає головою.
Він поводився, як завжди. Руки в боки, черево наперед і каже: звертаюсь до вашого розуму, панове! (Сміючись, передражнює Галілея).
Пауза.
(Про Вірджінію). Вона молить Бога, щоб він зрікся.
ФЕДЕРЦОНІ. Облиш її. Вона зовсім збилася з пантелику, відколи там розмовляли з нею. Вони викликали з Флоренції до себе її сповідника.
Входить СУБ’ЄКТ з палацу великого герцога Флоренції.
СУБ’ЄКТ. Синьйор Галілей незабаром буде тут. Можливо, йому потрібна буде постіль.
ФЕДЕРЦОНІ. Його відпустили?
СУБ’ЄКТ. Сподіваються, що перед судилищем інквізиції о п’ятій годині синьйор Галілей зречеться. Заблаговістить великий дзвін собору святого Марка, а дослівний текст зречення буде сповіщено прилюдно.
АНДРЕА. Не вірю.
СУБ’ЄКТ. Щоб уникнути всяких людських зборищ на вулицях, синьйора Галілея проведуть сюди через садову хвіртку поза палацом. (Виходить).
АНДРЕА (раптом голосно). Місяць — це Земля і не має власного світла. Так само й Венера власного світла не має, схожа до Землі і обертається навколо Сонця. Чотири супутники обертаються навколо планети Юпітер, яка знаходиться на висоті нерухомих зір і не прикріплена ні до якої сфери. Сонце є центром Всесвіту і зі свого місця не рухається, а Земля не є центром. Вона не непорушна. І все це показав нам він.
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ. Силою не зробиш невидимим те, що вже побачили.
Мовчанка.
ФЕДЕРЦОНІ (поглядає на сонячний годинник у саду). П’ята година.
Вірджінія молиться голосніше.
АНДРЕА. Не можу більше чекати, чуєте! Вони стинають голову правді!
Закладає вуха, те саме робить і маленький чернець. Але дзвону не чути. Після паузи, заповненої молитовним бурмотінням Вірджінії, Федерцоні заперечливо хитає головою, інші опускають руки.
ФЕДЕРЦОНІ. Не чути. Вже після п’ятої три хвилини.
АНДРЕА. Він не піддається!
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ. Він не зрікається!
ФЕДЕРЦОНІ. Ні. О, яке щастя!
Обіймаються, сповнені щастям.
АНДРЕА. Отже: сила не бере. Вона не все може! Отже: дурість переможено, вона не є невразливою! Отже: людина смерті не боїться!
ФЕДЕРЦОНІ. Тепер настає справжній час пізнання. Це година його народження. Подумайте, що було б, якби він зрікся!
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ. Я не казав цього, але дуже побоювався. О, я маловір!
АНДРЕА. Я знав: він не зречеться!
ФЕДЕРЦОНІ. Тоді було б так, наче вранці знову повернулась ніч.
АНДРЕА. Наче гора сказала б: я — вода.
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ (плачучи, падає навколішки). Хвала тобі, Господи!
АНДРЕА. А нині все змінилося! Після довгих мук людина підводить голову і каже: я можу жити! Тільки один піднявся і мовив: — ні! А скільки завойовано!
В цю мить пролунав дзвін собору святого Марка. Всі стоять окляклі.
ВІРДЖІНІЯ (підводиться з колін). Дзвін святого Марка! Він не проклятий!
З вулиці долинає голос оповісника, який оголошує зречення Галілея.
ГОЛОС ГЕРОЛЬДА. "Я, Галілео Галілей, викладач математики і фізики у Флоренції, клятвено відрікаюсь того, чого я навчав: ніби Сонце є центром всесвіту і стоїть на своєму місці непорушно, а Земля не є центром і не є непорушною. Клятвено зрікаюсь, проклинаю і засуджую з чистим серцем і нелицемірною вірою всі ці помилки і єресі, так само, як усі інші помилки і кожну іншу думку, противну святій церкві".
Сутеніє. Коли знову настає світло, дзвін іще гуде, потім стихає. Вірджінія вийшла. Учні Галілея ще тут.
ФЕДЕРЦОНІ. Він ніколи не платив тобі як слід за твою роботу. Ти не міг собі ні купити штанів, ні опублікувати свої праці. Ти все терпів, бо "це потрібно було для науки"!
АНДРЕА (голосно). Нещасна та країна, що не має героїв!
З’являється ГАЛІЛЕЙ. За час процесу він майже невпізнанно змінився. Він чув слова Андреа. Кілька секунд чекає в дверях на привітання, але його нема. Учні сахаються від нього. Тоді він повільно і невпевнено, бо погано бачить, проходить наперед, де знаходить лаву і сідає.
АНДРЕА. Не можу дивитись на нього. Хай іде геть.
ФЕДЕРЦОНІ. Заспокойся.
АНДРЕА (кричить до Галілея). Винний бурдюк! Прожера! Врятував свою рідну шкуру? (Сідає). Мені погано!..
ГАЛІЛЕЙ (спокійно). Дайте йому води!
Маленький чернець приносить Андреа склянку води. Інші не звертають уваги на Галілея, що, прислухаючись, сидить на лаві. Здалеку чути знову голос оповісника.
АНДРЕА. Я вже можу йти... Поможіть мені тільки...
Вони ведуть його до дверей. В цю мить їх спиняє голос Галілея.
ГАЛІЛЕЙ. Ні! Нещасна та країна, якій потрібні герої.
Читання перед завісою:
"Хіба не ясно, що кінь, який має три або чотири лікті заввишки, впавши з висоти, поламає собі ноги, тоді як собака не зазнає шкоди; так само і кішка впаде навіть з висоти восьми або десяти ліктів і не пошкодить себе, ба, навіть цвіркун, що впаде зі шпиля башти, а мурашка з Місяця впавши, неушкоджені лишаться. І як дрібні травини відносно дужчі й міцніші за великих, то й менші рослини тримаються міцніш; дуб у двісті ліктів заввишки не міг би стримувати своє галуззя в тих же пропорціях, що маленький дуб, і природа не може створити коня завбільшки з двадцять звичайних коней, ні велетня десятикратної величини, не змінивши відповідно пропорції всіх членів, особливо кісток, які мусять бути понад міру зміцнені, пропорційно до більшої величини. Поширена думка, що великі й малі машини однаково витривалі, — очевидно є помилковою.
Галілей, Discorsi"
14.
1633-1642 рр. Галілео Галілей живе в заміському будинку поблизу Флоренції, до самої смерті лишаючись в’язнем інквізиції.
З тисяча шістсот тридцять третього року
аж до тисяча шістсот сорок другого —
тобто до самої смерті —
Галілей залишався церковним в’язнем.
Простора кімната, в ній стіл, шкіряний стілець, глобус. ГАЛІЛЕЙ, вже старий і напівсліпий, ретельно експериментує з маленькою дерев’яною кулькою на вигнутому дерев’яному жолобі.