Попелюшка

Брати (Якоб і Вільгельм) Грімм

Сторінка 2 з 2

Він повернув коня, привід дівчину назад та й каже:

— Це не справжня наречена j і нехай другі сестра поміряє черевичок.

Пішла друга сестра до своєї кімнати, легка впхала передок ноги в черевичок, а п'ята не влазить. Тоді мати дала їй ножа та й каже:

— Надріж п'яту. Як станеш королевою, тобі вже не треба буде ходити пішки.

Дівчина надрізала п'яту, впхала ногу в черевичок, зціпила зуби з болю і вийшла до королевича.

Він посадовив її на коня й повіз до замку як наречену. їдуть вони повз ліщиновий кущі а на ньому сидять дві голубки й туркочуть:

В черевичок ноги не впхнути,

п'яту довелося утнути.

З ноги тепер кров цебенить,

справжня наречена вдома сидить.

Королевич глянув на ногу дівчини, а з черевичка справді кров тече і біла панчоха геть почервоніла. Тоді він повернув коня і відвіз дівчину назад.

— Це також не справжня наречена, — сказав він. — А у вас більше нема дочок?

— Нема, — відповів чоловік. — Є тільки дочка від моєї першої дружини, маленька, недолуга Попелюшка. Вона не може бути вашою нареченою.

— А ви покличте її, хай вона приміряє черевичок, — сказав королевич.

— Не можна, — заперечила мачуха, — вона така брудна, що на неї страшно глянути.

— Однаково я хочу побачити її, — стояв на своєму королевич.

Довелося покликати Попелюшку.

Вона спершу помила руки, сама вмилася, тоді прийшла і вклонилась королевичу. Він подав їй золотий черевичок. Попелюшка сіла на ослінчик, стягла з ноги важку дерев'янку, взула черевичок, а він якраз на неї. А коли Попелюшка випросталась і королевич глянув їй в обличчя, то відразу впізнав у ній ту дівчину, з якою танцював. Він вигукнув:

— Оце моя справжня наречена!

Мачуха та її дві дочки злякались і аж побіліли з люті. А королевич узяв Попелюшку на коня і поїхав із нею до замку. Коли вони поминали ліщиновий кущ, дві білі голубки, що сиділи на ньому, затуркотіли:

Крові в черевичку вже немає,

справжня наречена,

що їде до замку,

ніби граючись його взуває.

Потім голубки підлетіли до Попелюшки й сіли їй на плечі, одна на праве, а друга на ліве, й поїхали разом з нею.

Переклад Євгена Поповича

1 2