Та й паспорт, залишений в квартирі, переконливо свідчив про те, що Філдінґ в Англії. Широкі повідомлення у пресі та на телебаченні — з показом фотографій — викликали, як завжди, численні відгуки. Всі припущення були перевірені, жодне не справдилось. За кордоном теж досить широко повідомлялося про цей випадок, і якщо Філдінґа досі не знайшли, то не через те, що в його пошуках бракувало гласності. Цілком очевидно: його сховали (коли він ще живий), або він сам ховається. Останнє означало б, що Філдінґ має спільника. Однак усі, хто знав його, були поза підозрою. І все-таки за кількома встановили нагляд, серед них і за міс Парсонс. Її телефонні розмови з дому та з квартири Філдінґа підслуховувалися. Всі заходи завели в глухий кут. Чиновники, поліцейські, родичі, друзі й знайомі були спантеличені, а любителі незбагненного пригадували загадкове зникнення команди з бригантини "Марі Селест".
Проте будь-яка сенсація існує доти, доки живиться свіжими фактами. Тому, не минуло й десяти днів після перших публікацій, як на Фліт-стріт Філдінґа нишком "поховали".
Місіс Філдінґ, однак, не давала спокою різним інстанціям і всіма можливими засобами підштовхувала їх до подальших дій. Вона зробила все для того, щоб поліція не сиділа склавши руки: поліції в таких випадках важче, ніж пресі. На жаль, і поліція вважала, що більшого зробити не може. Слід був і так ледь помітний, а тепер і зовсім згубився. Нічого не вдієш, поки не знайдуться нові факти, а це скоріше в руках божих, ніж поліції. Сплели павутину — найтоншу і найрозгалуженішу, яку тільки здатний сплести поліційний павук. Залишалося чекати, доки муха чимось себе виявить. А тим часом доводилося заспокоювати місіс Філдінґ — вона вимагала новин про успіхи слідства.
На тридцяте липня в Нью-Скотленд-Ярді було скликано нараду. Вирішили (звісно, погодивши це з верхами) розформувати групу, яка досі займалася лише справою Філдінґа, і доручити її одному сержантові спеціальної служби карного розшуку. Досі він підбирав тільки матеріали, що могли стосуватися "політичного боку" справи. Номінальне ж і, звісно, для місіс Філдінґ за хід слідства відповідали люди значно вищого рангу. Сержант добре зорієнтувався в ситуації: він має зчиняти галас за десятьох. Ніхто не чекав від нього якихось наслідків. Він мав просто створювати враження, ніби пошуки в усіх напрямках тривають. Якось у розмові з приятелем сержант зауважив, що його завдання — метушитися, про всяк випадок — раптом міністр внутрішніх справ озирнеться.
Та сержант знав і те, що для нього ця справа — невеличке випробування. Він закінчив приватну школу закритого типу. Випускники таких шкіл рідко йдуть служити в поліцію, а вже коли вдягнуть форму, то знають, що їх чекає висока посада. Йому відразу ж довелося виявляти спритність канатохідця. В поліції теж є свої династії, так само як в армії і флоті. Сержант був третім в родині, хто пішов служити законові. Показний і кмітливий, що в поєднанні з манерами та мовою, типовими для буржуазного середовища, могло й зашкодити. Проте він був ще й дипломатом. Чудово знав — до таких, як він, у середніх поліційних ланках, де панують вихідці з дрібної буржуазії, ставляться з упередженням. Він міг подумки обізвати того чи іншого інспектора йолопом, міг аж стогнати нишком, спостерігаючи незграбну роботу за інструкцією, коли ситуація вимагала нестандартних методів, або чуючи нудотний жаргон, до якого вдавався дехто з начальства, щоб здаватися освіченішим. Проте він ніколи не давав волі своїм почуттям. І таке лицемірство було доброю школою для детектива. Цей сержант був особливо корисним, коли слідство торкалося когось із вищих суспільних кіл. Він не здавався поліцейським у картярському домі фешенебельного району Мейфер чи розкішному ресторані. Він легко міг видати себе за багатого й модного світського молодика. І хоча це викликало заздрість у його товаришів по службі, зате не відповідало шаблонним уявленням про поліцейського. Сержантове бездоганне походження (батько — начальник поліції графства) теж відігравало неабияку роль. Одне слово, цей сержант був живою рекламою поліційної кар'єри і, безперечно, саме тому одержав завдання, яке вимагало спілкування з різного роду впливовими людьми. Сержанта звали Майкл Дженінгс.
Одержавши це таємне доручення, він протягом дня вивчав уже досить грубу справу Філдінґа і накидав собі короткий підсумок, назвавши його "Обставини спектаклю". Це був перелік усіх "за" і "проти".
1. Самогубство. Труп не знайдено. Схильності не мав, явної причини теж.
2. Вбивство. Труп не знайдено. Ніщо не вказує на наявність особистих ворогів. А терористи оголосили б про свою причетність відкрито.
3. Викрадення. Викрадачі нічого не вимагають. Не зрозуміло, чому вибрали саме Філдінґа.
4. Амнезія. В таких випадках не ховаються, а губляться. З погляду лікарів — малоймовірно, не той тип.
5. Загроза життю. Підтверджень немає. Одразу звернувся б до поліції, як на його характер.
6 Шантаж. Ніяких даних щодо шахрайства чи ухиляння від сплати податків. Ніяких даних щодо аморального поводження.
7. Набрид спосіб життя. Ніяких доказів. Ніяких фінансових чи сімейних проблем. Дуже розвинене почуття громадського обов'язку — впродовж усієї кар'єри. Тип мислення — діловий, до вибриків не схильний.
8. Вибір моменту. Скористався відсутністю Парсонс (відпросилася наперед за десять днів). Отже, планував свій крок? Але Ф. міг би створити собі запас часу, від мовившись від наради і зустрічі з виборцями. Або відпустивши Парсонс на цілий день. Отже, чотирьох годин йому було досить, з урахуванням, що поліція почне діяти не раніше, ніж о 6.35, коли він не вийде до виборців. Отже все було продумано заздалегідь? Або здатний діяти імпульсивно?
Потім сержант написав ще один заголовок: "Безглузді припущення".
9. Кохання. Жінка чи дівчина — невідома. Має бути щось серйозніше, ніж любовна пригода. Соціальні перепони (одружена, низького походження, кольорова)? Перевірити, хто ще зник тоді ж.
10. Гомосексуалізм. Щонайменших підтверджень.
11. Манія переслідування. Ніяких доказів, на нього не схоже.
12. Непередбачена зустріч. Зв'язок до одруження, ворог з часів війни або юридичної практики? Ніяких доказів, але перевірити.
13. Гроші. Найімовірніше — таємний рахунок за кордоном?
14. Мисливський вибрик. Якась паралель: по-лисячому збити зі сліду собак? Але навіщо?
15. Крах подружнього життя. Помстився дружині. Перевірити, чи мала коханця.
16. Криза на релігійному ґрунті. Поміркований англіканець. Виключено.
17. Таємна справа за кордоном, пов'язана з парламентською діяльністю. Нікого не викривав, для розвідки тип не підхожий. Дуже послідовний, проконсультувався б з Форін-офісом, принаймні попередив би дружину. Не годиться.
18. Син. Щось не те. Зустрітися ще раз.
19. Співучасники. Зникнути безслідно одному не під силу. Мусить мати криївку, хтось купує їжу, стежить за тим, що діється довкола, і т. д.
20. Має бути якийсь ключ до розгадки. Випадкова репліка в розмові? Скоріше з Парсонс, ніж дружиною? Опитати близьких знайомих у Вестмінстері й Сіті.
Подумавши ще, сержант накарлючив великими літерами в кінці свого аналізу ще два слова, одне з них — непристойне.
Наступний тиждень він почав з міс Парсонс. Франческа й Кароліна повернулися, одна з вілли поблизу Малаги, друга — з морської подорожі довкола Греції — і тепер уся сім'я зібралася в Тетбері-Хол. Міс Парсонс тим часом захищала родинний форт у Лондоні. Сержант знову повернувся з нею до подій, що відбувалися вранці у п'ятницю — того дня, коли зник Філдінґ. Містер Філдінґ продиктував з п'ятнадцять ділових листів, потім працював над паперами, поки вона друкувала ті листи. Більшу частину ранку він провів у вітальні, нікуди не виходив. Вона виходила з квартири — хвилин на двадцять,— купити сандвічів у кулінарії біля Слоун-сквер. Повернулася відразу після першої, приготувала кави й занесла йому разом із сандвічами. Такі імпровізовані обіди в п'ятницю були звичайним явищем. Повернувшись, ніяких змін у Філдінґу вона не помітила. Розмовляли про її поїздку на вихідні до Гастінгса. Він сказав, що й сам з нетерпінням чекає вихідних, коли зможе нарешті відпочити без гостей у себе в Тетбері-Хол. Звісно, він тримався з нею невимушено, адже вона вже так давно працює в нього. В його родині її називають просто "Пе". Вона часто бувала в Тетбері. Вважає, що вона не тільки секретарка, а й "нянька".
Сержант зрозумів, що торкатися Філдінґового минулого слід обережно. "Пе" самовіддано захищала добре ім'я свого шефа і як юриста, і як політика. У сержанта промайнула цинічна думка: для порушення закону, а надто в Сіті, необов'язково порушувати його букву. Філдінґ був обізнаний у цій галузі краще ніж будь-хто. Проте секретарка рішуче відкидала припущення про те, що він має рахунки в закордонних банках. Містер Філдінґ ніколи не виявляв прихильності до махінаторів, які ухиляються від сплати податків. Його позиція у справі Лонро (ще один тогорічний скандал, у якому були замішані торі) збігалася з поглядом прем'єр-міністра: "капіталізм у найгірших своїх виявах". І все-таки, обережно наполягав сержант, коли б він справді захотів мати таємний рахунок за кордоном, він знав, як це зробити? Тут заговорило вражене самолюбство секретарки. Вона знає про фінансові справи і можливості містера Філдінґа не менше, ніж він сам. Цього просто не могло бути.
Запитавши, чи, бува, не скакав містер Філдінґ у гречку, сержант наткнувся на ще міцніший мур: нічого подібного вона ніколи за ним не помічала й нічого більше на цю тему додати не може. Хто-хто, а містер Філдінґ надто поважав себе, щоб піти на якусь інтрижку. Дженінгс, змінив тактику.
— Чи не згадував він того ранку про вечерю напередодні в товаристві сина?
— Згадував. Він знає, що я люблю його дітей.
— Він був задоволений?
— Звичайно.
— Але ж їхні політичні погляди розбіжні?
— Молодий чоловіче, це ж батько й син. Вони сперечалися, бувало. Містер Філдінґ навіть жартував з цього приводу: мовляв, у Пітера перехідний вік. В його літа він і сам був такий. Я напевне знаю, що в сорок п'ятому році він мало не проголосував за лейбористів.
— Може, були якісь гіркі спогади про ту зустріч, може, він згадував про якусь сварку?
— Нічого подібного.