Це авто було незамінне в їхніх попередніх розслідуваннях, адже віддалі в Південній Каліфорнії величезні і без авто нелегко бути в потрібний час у потрібному місці. Звісно, інколи хлопці користувались маленькою вантажівкою дядечка Титуса, а возили їх Ганс або Конрад. Та для візиту до Альфреда Хічкока, всесвітньо відомого режисера, вантажівка вочевидь не годилася.
— Алло, — мовив Юпітер у слухавку, — чи можу я поговорити з управителем? Алло, містере Гелберт, добридень, це Юпітер Джонс. Надішліть, будь ласка, до нас завтра о пів на десяту Уортінгтона з "ролс-ройсом".
Юпітер був неабияк здивований, коли почув:
— Перепрошую, але це неможливо. Тридцять днів безкоштовного прокату автомобіля вже минули.
— Це ж треба! — Готові стало прикро на душі. — А ми й забули. Атож, термін скінчився, доки ми їздили на захід і займались там таємницею Зеленого Привида.
Та Юпітер не хотів здаватися:
— За моїми підрахунками, містере Гелберт, тридцяти днів ще не минуло.
— Як же не минуло? — голосно прошепотів Піт. — Давно минуло, його правда!
Але Перший Детектив замахав на нього рукою. Тим часом управитель агентства, твердо сказав:
— Боюсь, що ви помиляєтесь.
— Містере Гелберт, — з гідністю вимовив Юпітер, ~ гадаю, ми повинні усунути розбіжності в підрахунках. За двадцять хвилин буду у вашому агентстві для обговорення цього питання.
— Та що тут обговорювати! — Управителю урвався терпець. — Приїздіть, але все одно ви нічого не доведете.
— Дякую, — сказав Юпітер і поклав слухавку. Він обернувся до приятелів і скомандував:
— Гайда на велосипеди — їдемо!
— Але ж його правда, — протестував Піт, доки вони дерлися по Тунелю П. — Тридцять днів — це таки тридцять днів.
— А це вже як рахувати, — загадково кинув Юпітер. — Покладіться на мене.
— Та вже більше ні на кого, — пробурчав Боб. — Що ж ми можемо сказати, лише час марнуємо.
Юпітер промовчав. Вони виїхали з воріт і проїхали пів-милі — прямували до центру Рокі-Біч. Ліворуч розливалась блакить Тихого океану, на хвилях якого погойдувалось безліч човнів, а праворуч здіймалися бурі скелі Санта-Монікських гір.
Агентство "Катайся на здоров'я" було на розі центральної вулиці міста. Юні детективи поставили велосипеди біля входу й зайшли до контори. Попереду Юпітер, а за ним похмуро плелися Піт і Боб.
Їх провели в кабінет управителя. Містер Гелберт, червонопикий товстун, дивився на них дуже непривітно.
— Отже, — звернувся він до Юпітера, — Ви виграли наш конкурс і тридцять днів безкоштовно користувались автомобілем, Чому ви думаєте, що можете й далі ним користуватись? Ви що, рахувати не вмієте?
— Уміємо, містере Гелберт, — дуже чемно відповів Юпітер, — я дуже уважно рахував.
Він дістав з кишені блокнотик та конверт. З конверта вийняв акуратно згорнутий аркуш, який виявився рекламним оголошенням про конкурс, який свого часу виграв Юпітер. Ось що було написано в оголошенні:
"ВИ ОТРИМАЄТЕ "РОЛС-РОЙС" У ЦІЛКОВИТЕ ВОЛОДІННЯ
на 30 діб, по 24 години в кожній, якщо відгадаєте, скільки квасолин у глечику.
Агентство з прокату автомобілів "Катайся на здоров'я".
— То й що? — запитав містер Гелберт, коли перечитав оголошення. — Що ви цим хочете сказати? Ви користувалися автомобілем тридцять діб, коли хотіли, а кожна доба має двадцять чотири години. Та й годі.
— А я все думаю над тим, як ви сформулювали своє оголошення, містере Гелберт, — сказав Юпітер. — В ньому говориться, що переможець отримає автомобіль на тридцять діб, у кожній з яких двадцять чотири години.
— Ну, так! — гаркнув Гелберт. — Ви ним користувалися тридцять діб, а в кожній добі — двадцять чотири години. Хто ж цього не знає?
— Саме так, містере Гелберт, — підтвердив Юпітер. А коли всі знають, що доба складається з двадцяти чотирьох годин, то навіщо писати про це в оголошенні? Чому б не написати просто: "Отримаєте "ролс-ройс" на тридцять діб"?
— Чому? — спантеличено перепитав Гелберт. — Та мені хотілося, щоб це було привабливіше.
— Дуже добре, — охоче згодився Юпітер. — Але що ж виходить? З тексту вашого оголошення я дізнаюся проте, що переможець може користуватися "ролс-ройсом" тридцять разів по двадцять чотири години. Тобто, іншими словами, тридцять діб, які складаються з двадцяти чотирьох годин поїздок на автомобілі. А за моїми розрахунками, — він розгорнув блокнотика, ми користувались авто в загальному сімдесят сім годин та сорок п'ять хвилин, що дорівнює: три доби п'ять годин та сорок п'ять хвилин. Отже, у нас залишилося майже двадцять сім діб безкоштовного прокату автомобіля. Якщо бути геть точним — двадцять шість діб вісімнадцять годин та п'ятнадцять хвилин.
Піт з Бобом не йняли віри почутому. Юпітер не мав рації, але те, що він говорив, звучало страшенно переконливо. Справді, в умовах конкурсу значилось: "30 діб по 24 години в кожній", а якщо рахувати, що одна доба — це двадцять чотири години користування автомобілем, то виходить, що правда на боці Юпітера.
Здавалося, Гелберт утратив здатність говорити. Він почервонів ще дужче.
— Але ж це нісенітниця! заволав він, — Я ніколи нічого подібного не казав! Принаймні не збирався казати.
— Ось чому завше потрібно особливо пильнувати, аби те, що ви кажете, не відрізнялося від того, що ви хотіли сказати, — зауважив Юпітер. — А в цьому випадку ви написали…
— Я не мав цього на увазі! — зарепетував Гелберт. — В будь-якому випадку, якщо думаєте, що можете нескінченно довго безкоштовно користуватись моїм найкращим автомобілем та водієм, ви з'їхали з глузду. Чхати мені на те, що написано в оголошенні. Я хотів сказати — тридцять діб, і край! Ваш термін скінчився!
— Але ж нас цілий тиждень не було в місті, містере Гелберт, — несподівано втрутився в розмову Боб. — І ми в цей час не користувалися авто. Чи не могли б ви просто додати цей тиждень до наших тридцяти діб?
— Ні! — верескнув управитель. Але раптом він згідне кивнув головою. — Ну, гаразд, я піду вам назустріч. Якщо пообіцяєте дати мені спокій, дозволю вам ще двічі викликати мого автомобіля. Але двічі — означає двічі, на цьому — все!
Юпітер зітхнув. Він дуже не любив, коли його плани не здійснювались. Він так розраховував на те, що формулювання рекламного оголошення дозволить їм ще тривалий час користуватися "ролс-ройсом", Зрештою, він же правильно порушив питання: якщо ви написали "30 діб по 24 години в кожній", то це означає 30 помножити на 24? Але дорослі, на жаль, частенько ведуть себе нерозумно та нелогічно.
— Гаразд, — мовив він, — ще двічі. Перший раз — завтра о 9.30 ранку. Дякуємо, містере Гелберт. — Він звернувся до приятелів: — За мною, Другий та Секретарю!
Піт і Боб мовчки рушили за ним. Друзі повернулись до Джонсів.
— Ну от, — похмуро сказав Піт, — а що ж нам робити після цих двох разів? А якщо трапиться ще якесь розслідування? На велосипедах кататимемось з кінця в кінець Південної Каліфорнії, чи як?
— Доведеться більше працювати на складі, — відповів Юпітер, — щоб тітонька Матильда дозволила користуватись вантажівкою і відпускала з нами Ганса або Конрада.
— Але ж постійно то вони зайняті, то вантажівка, — . зауважив Боб, — Схоже, настає кінець Трьом Детективам. Юпе, ти ж сам це розумієш.
— Ми ще двічі можемо замовити "ролс-ройс", — а тоді, ось побачиш, щось придумаємо, — твердо сказав Юпітер. — Я покладаю великі надії на завтрашню зустріч з містером Хічкоком. Відчуваю, що він приготував для нас неабияку таємницю!
ЗАГАДКОВЕ ПОСЛАННЯ
— Ну, друзі, — пророкотав Альфред Хічкок, — познайомтеся з моїм юним приятелем з Англії. Його звати Август, і прізвище в нього Август… т-так, трохи незвичне ім'я. Августе, це Юпітер Джонс, Піт Креншоу та Боб Ендрюс. У них великий досвід розплутування різних таємниць, можливо, й тобі допоможуть.
Три Детективи влаштувались у розкішному голлівудському кабінеті славетного кінорежисера. Хлопець, який сидів біля Альфреда Хічкока, підвівся зі стільця, аби привітати прибульців. Він був високий та худорлявий, вищий Піта, але значно вужчий у плечах, мав довге дуже світле волосся. Окуляри з масивною оправою сиділи на його тонкому з маленькою горбинкою носі.
— Дуже радий з вами познайомитись, — сказав Август і потиснув хлопцям руки, — прошу, називайте мене просто Гус.
Він сів і продовжував говорити:
— У мене тільки на вас надія, адже я просто — як це у вас в Америці кажуть — вибитий з колії. Нещодавно помер брат мого дідуся, його звали Гораціо Август. Його адвокат переслав мені листа, з якого я нічогісінько не можу зрозуміти…
— Зізнаюсь, я також, — втрутився Хічкок. — А втім, Гораціо Август, видно, вважав, що його троюрідний внук зможе зрозуміти. Августе, друже, покажи листа хлопцям.
Гус дістав з кишені гаманець та обережно добув з нього складений аркуш розкішного паперу, поцяткований нерозбірливим письмом.
— Ось, — сказав він і подав аркуш Юпітерові, — погляньте, чи зрозумієте тут хоча б що-небудь.
Боб та Піт і собі схилились над аркушем, зазирали через Юпітерове плече. Там було написано:
"Августові Августу, моєму троюрідному внукові.
Август — твоє ім'я, "август"— твоя слава, і в "августі" твоє щастя. Нехай не зупинить тебе гора перепон, яка стоїть на твоєму шляху. Тінню твого народження позначені і початок і кінець.
Копай глибоко, сенс моїх слів — лише для тебе. Я не можу писати зрозуміліше, щоб інші не дізналися того, що належить знати тільки тобі. Він мій, я придбав його та володію ним, хоча ніколи не випробовував його злих чарів. Але п'ятдесят років уже минули, за півстоліття він очистився. Та все ж його не можна відібрати або викрасти, а можна тільки купити, отримати в подарунок або знайти.
Тому пильнуй, а втім, час — це дуже суттєво. Його та свою любов я залишаю тобі.
Гораціо Август".
— Оце так! — вигукнув Боб, — Ну й листик!
— Ніби й не по-англійськи написаний, — додав Піт. — До речі, як розуміти "злі чари"?
— Це коли хтось хоче тобі нашкодити, — пояснив Боб.
Юпітер подивився на лист проти світла, гадав побачити тайнопис.
— Гарна думка, юний друже, — схвалив Хічкок, — але в листі немає ані шифру, ані безбарвного чорнила, ані ще якихось хитрощів.