Камелія
І слива
Цвітуть невинно біло
А серцю барва персика миліша
Бо не пита мене про гріх
***
Під яблуню у цвіті веснянім
Я викинула геть
Свої рум'яна
Дощ не стиха
Аж тьмариться в очах
***
До храму Кійомідзу
Через парк Гіон іду
Місяць на небі й сакури цвітуть
Люди радість і щастя
У серці несуть назустріч
***
О ніч яка рожева
В розплетених косах
Напевно згубляться
Ті пахощі від лілій
В покою втіхи
***
О юначе
Пригнав корів до водопою
А менi ти пісню заспівай
Під осінній
Сум ставка
***
Весняна ніч –
Чарівна і розкішна
Безсила повернуть його мені
На струни кото впала
Моя розплетена коса
***
З дощу весняного весь мокрий
Мій коханий
Як хвіртку відхилив
То яблуня прокинулась з дрімоти
У сутінках вечірніх аж засяяла
***
Ген вигоном
До сонця плин ріки
В зеленім полі
Ти ще постій
Без тебе мертвий краєвид
***
Впала краплина
На лотос білий
Якого малює мій милий
Ми на човні
Парасолю над коханим відкрила
***
Тебе згадаю
І очі линуть
У милу серцю
Зелень діброви
О Буддо ясний!
***
Як біла лілея
В гарячім джерелі
Моє двадцяте літо
Красується
Мені
***
Під весняним дощем
З храму в сутінках
Іду
Як заблудла вівця
Не знаходжу тебе
***
О п'янкий вітре
З пітьми
Весняної ночі
Дівчині
Коси не розвівай
***
З відстані часу
Бачу тепер
Кохала
Мов сліпий
Що байдужий до мороку ночі
***
На добраніч
І вийшла з кімнати
Весною овіяна
З його кімоно
На плечах
***
Як спалах
На мураву
Тінь моя лягла
Весняний вітер
Коси чеше зрання
***
На білій скелі
Пісню вкарбувати
Нестримна мрія
Кличе в далечінь
Іду простоволоса безоглядно
***
Лиш одну гілку
Сливи польової
Лиши мені
І дні розлуки
Проминуть як мить
***
Рожеві хмари
Мого ідеалу
На клапті
Ген у небі
Розсипаються
***
Як богові
Тобі
Широким пломенистим рукавом
І друге
Плече накрила б
***
Лячно
Й спитати
Чи в селі
Вже зацвіли гліцинії
В сусідів
***
Серце почуло
Він там він чекає
І в поле квітуче
У місячну ніч
Побігла-м щодуху
***
Стою
Думки обсіли
Аніруш
Осінній вітер
Шастає по айстрах
***
По купелі
В гарячім джерелі
Єдвабна сукня
Муляє
Як поговір
***
Думки про кохання
А ранок ясний
І поле широке
Неназвана річка
І вже тане літо
***
О мить кохання
Що була вчора
І хоч не знала
Що все урветься
Ятрив сум душу
***
А сон не йде
Хотіла серед квітів
Розвіяти нудьгу
А там метелик
Ночує на півонії
***
Сльозами
Його серця не прихилю
Їх тихо виплачу
В ставок забутий
Де місяць плаває щербатий
***
Кохання чи журбу
Півонія віщує
Думки мої весняні оніміли
У тиші ночі
Не склала ні рядка
***
Три місяці весняні
Стоїть кото німує
Аж уночі зненацька
Ударила по струнах
Розплетена коса
***
З туги за тобою
Сто двадцять миль
Промчу стрілою
Якби сказав мені
Якби сказав
***
Така вже моя доля
Останній звук життя
Послухай
Як сокирою
Кото розчахну
***
Поплив на човні чернець
І довго не вертає
Чого знайшов там більше
Рожевих лотосів
Чи може білих
***
Літньою квіткою
На тонкій стеблині
Червоним цвітом
Серед білого дня
Розцвіте моє кохання
***
З плеча дівочого
На сутру впало
Пасмо волосся
Весняна хмара
Серце повила
***
Скупалася
І сукню одягла
А вчора перед дзеркалом великим
Ще усміхалася
Невинно
***
Стежкою польовою
Де цвітуть червоно
Квіти невідомі
Ти парасолько
Не поспішай
***
А човен втікає все далі і далі
На стіні храму
Де вчора вночі
Написала я танку
Нема вже нічого
***
Віршами-прокльонами
Зошит списаний
Ухопила
Й чорного метелика
Притовкла
***
Над небіжчиком
Сутру читала
Краєм ока
Дивилася мати
На дитячу ніжку
***
Моя танка
Тобі на очі
Сльози навернула
Як ти пішов
Минуло вже десять днів
***
Єдина пам'ятка
То милий серцю
Вітер
Від віяла
Що вже ледь-ледь ціле
***
Ріка весняна
А хлопець на поромі
Співає пісню
Про вчорашній вечір
Мені на заздрість
***
Ще так недавно
Я заздрила подрузі
Яке волосся
А нині ладановий дим
До нього в'ється
***
Слова його вірша
Самі спливають у пам'яті
Коли увечері
З дощем осіннім
Притулилась до холодного стовпа
***
З цікавості
До пелюстки припали
Молоді вуста
Крижаним холодом
На білім лотосі роса
***
Дощем весняним
Що струмить
З крил ластівочих
Розчешу свої коси
Вранці-рано
***
Весняний вітер
Цвіт сакури падає
За пагодою в тихім надвечір'ї
На голубиному крилі
Напишу танку
***
Тримаюсь за поруччя
Обвисли рукави від кімоно
Мов тяжелезні крила
В ранковому серпанку
Пливуть на захід доли перевалу
***
Ні слова
Похитнули головою
І попрощалися
Шостого дня
Двоє дівчат із хлопцем
***
Восени утрьох
Кидали жолуді коропам
А нині тут лише
Холодний вітер
Та у моїй руці його рука
***
Квітку багряну
Знайди хоч єдину
У своїй долині
Щоб у снігах Вакаса
Перебути зиму
***
Усе марне
Пішов ген у долину
Бліде весняне сонце
Ще довго опускалось
На його щуплі плечі
***
Чому не знаю
Хмарина у небі
Так манить
Мов священної пісні легіт
Дорога моя проясніла
***
Солодка чи гірка
Була твоя сльоза
Хотіла б знати я
Чому заплакав як мене побачив
Молодий святеннику
***
Вирвалось із душі
Чисте джерело
І скаламутилось
І ти і я
Дитя гріха
***
Два місяці
Самими віршами живу
В готелі Санбонгі
О кулики на Камогаві
Давно вже я нікого не кохаю
***
Обидві стоїмо
У кожної своє на думці
Сосновий вітер
Їй в обличчя
І мені
***
Цвіт шипшини
Приколола в коси
Ще й в руці тримаю
Довгий день у полі
Виглядаю тебе
***
Двадцять літ
А ще не зазирало щастя
У світ мій
Мрії, мої мрії
Хоч крихту надії
***
Двадцять літ
Довгих та нудних
Їх відгомін у пісні
Яку співали влітку в столиці
Мій милий почув і заплакав
***
Того вечора
Як ти мене покидав
Ми разом
На стовпі написали
Танку про білу квітку
***
З часом почуття слабне
Написав коханий у листі
А серце затремтіло
І ще сильніше
Любов'ю розпалилось
***
Великого кохання
Щиро зичу
Твоїй дитині
Що в оцю пору
Прийшла на білий світ
***
Чи й далі
Над усе
Жадаєш правди й добра
Глянь яка червона
Квітка в моїй руці
***
Чорне волосся
Пасмами безладними
Заплуталось
І плутані думки
У голові заплутались
***
Минає весна
У кожній струні
Думка одна
Як палахкотить
Моя довга коса
***
Так низько
Багряні хмари
Пливуть чередою
Півонія замріялась
У супокої дня
***
Жаль мені стало
Його
Що на ім'я покликав
Мою сестру
Минулого літа померлу
***
В дев'ятнадцять
Я наче квітка
Зів'яла б
Мов ріка пересохла б
Якби ішла за звичаєм старим
***
Якщо хтось навчає
У непохитній вірі
Що осінь квола
А весна коротка
То я іду за ним
***
Гай вербовий
Край ріки хатина
Сіється дощ
Два вершники
Один на білому
***
Жалощів твоїх
Мені не треба
Вже б сказав
О грішнице
Божевілля на тебе
***
Все марне
Все минуще
Докучає думка
Та кров ще молода
Щоб спалила я свої весняні вірші
***
О коханий чоловіче
Нащо розказуєш мені
Ревнивиці двадцятилітній
Про пригоди свої столичні
Коли пеклась я на сонці в селі
***
У хатній тиші
До збірки вибираю вірші
Жінка ревнива
У травневім покої
Ми гарна пара
***
О звичка
Вже й на ріку іду
Де кулики співають свою вечірню пісню
Не йду
Танцюю
***
Весна коротка
Щоб шукати шлях
До вічного життя
Мої тужаві перса
Хай пестить його рука
***
О юначе
Чи чуєш цитри звук
У персах цих
Що за подушку будуть
Тобі в гостях у мене
***
Вірша мені присвятив
А тепер відмовляєшся
Що був то жарт хмільний
На папері закреслиш
Я ж із серця свого не викреслю
***
Після купелі
Щоб не простудився
В кімоно своє
Зодягла пурпурове
Гарний він у ньому
***
Вуста дівочі
Кохання спраглі
Кортить мені
Помазати
Медом з отрутою
***
Три роки
Ні імені не чула
Ані його вірша
Немічне серце
Щодень знемагає
***
Долина втопає в сливовім цвітінні
Рожевим серпанком
Приходить світанок
Красуються гори
Красуюся я
***
Виє вітер у голім полі
Мов тужливий плач богів
Що на літо
Дали квітам
Простір вільної любові
***
Не про дорогу праведну
І потойбічне
Забудь про шану й славу
Отут між нами
Вічне кохання на життя
***
Вмить
Квітка весняна
Блякне
Перед богом сумнівів
Богом зневіри
***
Я вибігла з дому
Довкола туман
Нема його
З вечірнього дзвону
Самотність одна
***
Весняна ріка
У щасливому сні
Коханому в далеч
Червоний світанок
Пошлю по воді
***
О хлопчаки
Вас манять барви
Ніжної веселки
Чи не сахнетеся
То крила демона
***
Забути
Про квіти
І псалми Давида
Співати
Я ще замолода
***
Небесна Ріка
В обіймах коханого я
Крізь фіранку
Безмовно вдивляємось
Як дві зірки розходяться в небі
***
Миготів каганець
Вірші про кохання
Я йому він мені
Та чи треба
Так багато слів
***
В молоді літа
Вабила мене
Слава майстра
Нині ж красен образ
Серце полонить
***
Під монастирем коло гліциній
Вечірньої весняної пори
Причинна
Сутри з пам'яті читає
Виразно й твердо
***
Отямилась
На греблі
Де верби зелені
А вода
Не така вже й швидка
(1901 р.)
З японської переклав Мирон ФЕДОРИШИН