Без відповідальності...
Вадим. Вибачте за відступ... Але надивились ми на це за ці останні роки, коли зухвала влада зрослася зі злочинним світом та привласнила, а де і просто вкрала, засоби виробництва...
Віктор. Разом із людьми...
Анатолій. Людьми, чи біороботами?
Олександр. Цікаве запитання...
Вадим. Гадаю, що зараз нам важко провести чітку лінію між біороботами та людьми, але певен, що головною рисою, за допомогою якої можна відрізнити біоробота від нормальної людини є доброта.
Анатолій. А чому це не може бути доброго біоробота?
Вадим. Бо добрий, даруй за тавтологію, це вже не злий. Доброті власний альтруїзм. Відсутня головна риса біоробота – установка на отримання власного задоволення будь-якою ціною.
Олександр. Мати, наприклад, може бути доброю до своєї дитини й одночасно злою до інших дітей...
Віктор. Важко говорити про такі речі. Гадаю, що зло у розумінні робота – це робити добро тільки для себе та своїх...
Олександр. А добро – це робити зло тільки для себе та своїх?
Віктор. Ні. Добро – це робити вчинки, наслідки яких будуть добрими для всіх.
Олександр. Я поки що не знаю такого суспільства, яке спромоглось би на таке.
Вадим. Здається, це я винен у відході від теми обговорення. Пропоную повернутися до неї: які ще риси притаманні роботам?
Анатолій. Постривайте. А любов?
Олександр. Хіба доброта та любов не пов'язані між собою?
Анатолій. А ти прочитай хоч один так званий любовний роман. В сучасному суспільстві-мурашнику розглядається тільки одна теза – добро для себе. І відповідно програмуються читачі-роботи.
Вадим. Мурашник. Множина... До речі, є дуже цікава інформація, що наприклад, один терміт, скажімо, може існувати сам по собі, декілька теж, а ось коли сукупність переходить певну межу вони починають будувати термітник.
Віктор. Ти хочеш сказати, що тоді, у такому суспільстві, вмикається певна інформація...
Вадим. Я виходжу з припущення, що вона виникає у певний момент концентрації індивідів... Одна комаха не будує, будують сім'ї. Поведінка мурах та бджіл... суспільні тварини...
Анатолій. Якщо я правильно тебе зрозумів, то на множину треба впливати множиною. Тобто ми повинні об'єднати свою псиенергію...
Олександр. Точніше, знайти можливість об'єднати... Як?
Вадим. Є ідея...
;
;
/*-------------------------------------12----------------------------------*/
;
В кімнаті запанувала тиша. Було тільки чути, як крутиться касета магнітофона.
Першим не витримав, як завжди, Сашко.
– Ми тут сидимо, чогось чекаємо...
– Ідея є, але ще дуже сира, однак потрібно прийти до спільного рішення, – не дуже впевнено сказав Вадим. – Щодо об'єднання псиенергії... Лише вчора я надибав на дуже цікаву інформацію. У нас і раніше були пропозиції щодо вивчення таких явищ як релігія... Міфологія. Я поцікавився енциклопедією "Міфи народів світу".
Він устав підійшов до книжної шафи взяв звідти два томи, через декілька секунд поклав їх на стіл перед хлопцями і розвернув обидва на місцях закладинок там, де були малюнки.
– Дивіться сюди, це древо світове з листа з ацтекського рукопису, а це індійська мандала, а це тибетська магічна діаграма. Нічого не помічаєте?
;
/*Мандала (давн.-інд. "mandala", "коло", "диск", "круговий" і т.і.) один з основних сакральних символів у буддійській міфології; ритуальний предмет, втілюючий символ; вид ритуального підношення. Крім указаних, слово мандала має ще такі значення: "сукупність", "товариство", "збори").*/
;
Хлопці нахилились над книгами.
– В ацтекському малюнку відсутнє велике коло... – зауважив Анатолій. – Однак в цілому явно відчувається, що обидва малюнка відображають єдину ідею...
– Вісім людських зображень на зразках із східної півкулі та вісім людиносхожих зображень на зразку із західної півкулі, – замислився вголос Віктор.
– Придивись до підписів під малюнками: це дуже давні зображення. Ще й з різних місць світу, – погодився Олександр.
– А не може це бути схемою поєднання псиенергії? – зацікавлено запитав Анатолій.
– Ось! Саме таке запитання виникло і в мене, тому я вирішив, що доцільніше було б усім нам разом попрацювати над цими малюнками, – сказав Вадим.
– Але ж маємо вісім людських зображень, – показав розкладені на столі книги Віктор. – А нас четверо.
– Ми багато говорили про поєднання в особах людей матеріального та нематеріального... Нас і зараз тут є восьмеро, – відповів Вадим. – МатВсесвіт та ПсиВсесвіт поєднані, вони впливають один на одного. У кожний проміжок часу вони врівноважуються... До речі, – він відкрив книгу на ще одній закладинці, – ось є ще одне зображення тибетського магічного кола. Тут взагалі усього два людських зображення
– Хлопці, а стіл у нас якраз квадратний... – загадково прошепотів Сашко.
– Гадаю, що буде краще, коли кожен пильніше продивиться малюнки та продумає можливий спільний механізм використання, – сказав Віктор. – А ввечері все узгодимо...
Ніхто не відповів. Вадим дивився на стіл, а хлопці читали статті енциклопедії. Однак Анатолій відірвався від читання.
– Треба якнайуважніше продивитися всю інформацію, яка торкається цього феномену... – сказав він з зосередженим обличчям.
Наступного ранку припинена нарада продовжилась.
– Хлопці, у мене все більше відчуття того, що ми вийшли на вірний шлях, – почав Олександр. – За цей час я знайшов декілька інформацій, які, здається, одночасно підтверджують і суперечать гіпотезі Вадима.
Вадим притис праву долоню до грудей та ввічливо із серйозним виглядом, наче почесний доктор наук, поклонився друзям.
– Не загально, але відомі факти так званих езотеричних знань, – продовжив Олександр. – Тобто такі факти, які вказують на існування, ще з часів глибокої старовини, системи прихованих знань, які торкаються законів Природи. Ну, наприклад, існування колони Чандрагупти Другого або так званого Делійського Лахту.
– Звучить так, немовби ти тільки й займався цим Чандра... гуптою, – сказав Віктор. – Ти маєш на увазі всесвітньо відому індійську колону з практично чистого заліза?
– Так, – відповів Сашко. – Уже п'ятнадцять віків стоїть...
– Здається, що це якось не дуже відноситься до нашої теми, – виразив сумнів Анатолій.
– Погоджуюсь з Толиком, – кивнув головою Олександр. – Але це був тільки приклад існування езотеричних знань... Цікавіше інше: я знайшов згадку про загадкову країну Шамбала...
– Шамбхала! – майже вигукнув Вадим. – Великі Махатми! Ось це дійсно може виявитись приближенням до розв'язання нашої проблеми.
;
/*Шамбхала (санскрит. Sambhala) – загадкова країна оточена вісьмома сніжними горами, які нагадують пелюстки лотоса. Легенди стверджують, що там живуть великі мудреці, знання яких про світ, про минуле та майбутнє неосяжні. Вони живуть товариством, де нема приватної власності, рівні та вільні.*/
;
– От чорт, як завжди, випередив, – зітхнув Анатолій. – Я також зайшов відомості про цю країну... Але вирішив трохи детальніше перевірити інформацію...
– А хто з вас чув про Чинтамані? – запитав Олександр.
;
/*Чинтамані – таємничий камінь. Найбільша його частина зберігається у Башті Шамбхали, але маленькі його шматочки можуть бути доставлені у будь-який важливий пункт земної кулі. Ці шматочки мають зв'язок з каменем у Башті і можуть передавати та отримувати інформацію.*/
;
– Загадковий камінь із "іншого" світу... – показав свою усвідомленість Віктор.
– Повідомляють, що виявляє сильний психічний вплив, – додав Анатолій.
– Зміною своїх якостей він навіть може передбачити майбутні події, – завершив Вадим. – Певною мірою висвітлення подій далекого минулого проходило через декілька поколінь, багато чого і приписано, але...
– Правильно, – підтримав його Анатолій. – Гадаю, що ці малюнки можуть відображати факт існування в минулому таких людей, які могли безпосередньо впливати на інших людей, і вже потім, після них, їхні діяння перекрутили та почали використовувати в інтересах релігій.
– Точно, – приєднався Віктор. – Якщо нам удасться відокремити саме ту реальність від пізніших вигадок, легенд та явних казок...
– Але це і є головне питання як, – розвів руками Олександр. – Поки що ми ходимо навкруги та навколо...
– Хлопці, я пропоную повернутись до мандали, – сказав Вадим і відкрив зображення мандали в книзі. – Зображення донесене до нас через багато віків є своєрідним ключем, посланням від...
– Точно, – знову схопився Віктор. – Треба об'єднати нашу психічну енергію!
– Із малюнків виходить, що сили чотирьох буде цілком достатньо, – сказав, пильно придивляючись до книги, Анатолій.
– Я б хотів повернутись до відомих фактів, – вів своє Вадим. – Послання Великих Махатм написане у 1926 році закінчувалось так: "Привіт вам, шукаючим загального щастя"...
;
/*Махатми – мудреці Шамбхали, володіють психічною та іншими невідомими потужними енергіями. Ці енергії роблять саму Шамбхалу недоступною на невидимою.*/
;
– То нам що, їхати до Індії, до Тибету? – запитав Віктор.
– Не знаю. Може й доведеться... Якщо не знайдемо розв'язання нашої проблеми тут ... – відповів йому Вадим.
– А де брати гроші? За час праці над гіпотезою ми не отримали жодного замовлення, – відгукнувся Олександр.
Тим часом Анатолій почав листати перший том енциклопедії і зупинився на малюнку магічного тибетського кола.
– Хлопці, – вигукнув він. – А подивиться сюди: на це тибетське магічне коло! Що воно вам нагадує?
– Зрозуміло, тибетську мандалу, – вроздріб відгукнулись хлопці.
– Усі бачили цей малюнок, – уточнив Олександр.
– А що ще всі побачили? – запитав Анатолій.
– Немає восьми маленьких фігурок, замість яких – дві великих, – відповів Олександр.
– І є надписи, які ми прочитати поки що не можемо, – озвався Віктор.
Усі дивились на Анатолія. Він ще трохи витримав паузу, а потім сказав:
– А вам не здається, що дві великі фігури на магічному крузі відображають два Всесвіти... А вісім зображень на мандалі відображають насправді чотирьох фізичних осіб та їхніх чотирьох так би мовити душ...
– Тобто, дійсно, мандала може виявитися закодованим посланням-ключем...