І тато вбитої дівчинки теж хотів виїхати подалі з міста, де була вбита його дочка, але мама вбитої дівчинки навпаки не хотіла виїжджати з міста, де жила їх дочка. Не залишилося вже в місті ні пошти, ні телеграфу, ні магазинів, ні банків, нічого. Залишилися тільки дядечко, яку мотав строк у в'язниці, охоронець, який йому готував, прав та прибирав, і дівчачі тато з мамою. Тато дівчинки влаштувався на три роботи і дві підробки в іншому місті, рано вранці виїжджав, майже під ранок повертався. Щоб уранці знову виїхати на роботу. Мама дівчинки готувала, прала і прибирала. Але тато дівчинки убієнної стільки роботи нагріб зовсім не з жадібності. І не від маніакальної працьовитості якоїсь. Злочинця у в'язниці треба утримувати, він хоча й злочинець, а все ж таки право має. Окрім нього і його дружини – мами дівчинки убієнної в місті нікого не було. Ну хіба що охоронець, але скільки там у нього грошей? А татові дівчинки якраз після вбивства дочки сон приснився. У ньому діва Марія-заступниця в костюмі Джавахарлала Неру закликала його піклуватися про всіх чад Божиїх, і возддасться тоді на небесах. Тому і старався, горбатився тато дівчинки, працюючи на чотирьох. Щоб воздалося.