Вічна пам'ять, тобі Кузьма!
Дякую, що був таким як був, яскравою та непересічною особистістю: харизматичним і слабохарактерним, вольовим і поінколи нерішучим, інтелектуалом від нью-ейджу і в клоунадному образі, який багато хто так і не зрозумів. Музичний достойник, і глибока людина, сучасний філософ, парадоксальна дитина, яка була завжди серйозною в утаємничених глибинах душі — дякую, що ТИ був, був НАШ.
2 лютого 2015 року пішов у засвіти Андрій Кузьменко, але Кузьма і дух Скрябіна лишився.
Його енергія, життєва хіть, нездоланне прагнення відкриття людського в людині.
Весь його строкатий шлях був дієвою спробою олюднення, возвертання людини до самої себе. Не завжди важливо примхливо ставитись до чистоти звучання, сольфеджіо, відповідності панк-року чи фолькмузиці, навіть чистоти мови... Адже червоною ниткою творчості Кузьми була чиста душа і серце, прагнення зробити цей світ світлішим, добрішим, людянішим.
Безперечно, що ім'я Кузьми назавжди лишиться в скарбниці поціновувачів українського коду нації, українського гену та національної ідентичності.