— Або ми розбираємо їх вручну, що займе купу часу, або намагаємося відновити механізм.
— Скільки часу займе ремонт? — запитав Марк, нахилившись до панелі.
— Якщо пощастить, година чи дві. Якщо ні, тоді краще одразу брати інструменти і готуватися до розбору.
— Тоді давай спробуємо полагодити, — зітхнув Марк. — Не хочу ламати ще щось у цьому кораблі.
Поки Марк допомагав із дверима, Чарлі продовжував працювати над зв'язком із супутниками. Його план щодо використання сонячних панелей для зменшення навантаження на генератори був амбітним, але вимагав зусиль.
— Транспорт також буде споживати паливо, — пробурмотів він собі під ніс, розглядаючи карту. — Якщо ми не знайдемо спосіб економити енергію, генератори просто не витримають.
Чарлі почав аналізувати супутники, які вдалося виявити раніше. Деякі з них знаходилися в безпосередній близькості від планети, інші були або згорілі, або втратили орбіту. Він міркував, як можна дістатися до супутників за допомогою транспорту чи іншого пристрою.
Несподівана знахідка в технічному відсіку. Тим часом Марк вирішив оглянути технічний відсік, шукаючи додаткові інструменти або запасні деталі. Зайшовши всередину, він натрапив на щось несподіване — два супутники, які, здавалося, були пошкоджені, але все ще зберігали свою основну структуру.
— Чарлі! — гукнув він, майже відразу розвертаючись до дверей.
Чарлі з'явився за кілька хвилин, злегка здивований виглядом Марка.
— Що сталося?
— Йди за мною, це треба побачити.
Коли вони обидва зайшли до технічного відсіку, Чарлі зупинився і замовк. Перед ним дійсно стояли два супутники.
— Нічого собі… — він нахилився ближче, оглядаючи корпус одного із супутників. — Це ж моделі "Оріон-6". Старі, але надійні.
— Їх можна використовувати? — запитав Марк.
— Якщо панелі не пошкоджені, то так, — відповів Чарлі, уважно обстежуючи корпус. — Треба їх відкрити і подивитися, чи вціліли сонячні елементи.
Протягом наступної години вони разом перевіряли супутники. Виявилося, що один із них на половину знищений, але другий мав дві сонячні панелі, які могли бути функціональними.
— Ми можемо використати ці панелі, — сказав Чарлі. — Але доведеться витратити час на їх демонтаж і підключення до нашої системи.
— Скільки часу це займе? — уточнив Марк.
— Два-три дні, якщо не буде нових проблем.
— Тоді це точно варто зробити, — кивнув Марк. — Краще витратити час зараз, ніж залишитися без енергії пізніше.
— Поки я займатимуся панелями, ти можеш перевірити паливні баки і скласти план з експедиції, — запропонував Чарлі.
— Домовилися, — погодився Марк.
Вирішивши свої завдання, вони знову поринули в роботу, повні надії, що їхні зусилля принесуть реальні результати.
Наступні дні минули в напруженій роботі. Чарлі зосередився на демонтажі сонячних панелей із супутника, які вони знайшли в технічному відсіку. Розбирати їх було важко через пошкодження, але одна з панелей виявилася повністю цілою, і це дало надію.
Марк тим часом перевіряв запаси палива для транспорту. Він не лише намагався зрозуміти, скільки залишилося, а й продумував можливі маршрути для експедицій.
— Ось ця панель, здається, ще придатна, — сказав Чарлі, обережно знімаючи кріплення.
— І що далі? Ми просто приєднаємо її до генераторів? — запитав Марк, витираючи руки від мастила після роботи з транспортом.
— Не зовсім. Потрібно буде спочатку перевірити її цілісність, а потім інтегрувати до системи живлення шатла. Це допоможе зняти частину навантаження з генераторів і забезпечить хоч якусь стабільність у довгостроковій перспективі, — пояснив Чарлі, не припиняючи працювати.
Кілька годин пішло на те, щоб перенести панелі до інженерного відсіку. Чарлі вдалося під'єднати одну з них до тестового генератора, і, на щастя, вона працювала.
— Ми щойно отримали додатковий ресурс енергії, — сказав він із задоволенням.
— Це чудово, але це лише перший крок, — зауважив Марк. — Нам потрібно більше таких панелей.
— А для цього потрібен транспорт, — кивнув Чарлі. — Треба добити ремонт.
Двері транспортного відсіку залишалися головною перешкодою. Після кількох спроб ремонту Чарлі прийшов до висновку, що механізм настільки пошкоджений, що його доведеться замінити.
— Тут доведеться імпровізувати, — сказав він Марку, тримаючи пошкоджений елемент механізму. — У нас немає запасної частини, але, можливо, я зможу використати дещо із супутників.
— Це може спрацювати? — скептично запитав Марк.
— Чесно кажучи, шансів небагато, але я спробую, — відповів Чарлі.
Наступного дня Чарлі витратив кілька годин, щоб інтегрувати деталі зі супутника до системи дверей. І хоча механізм виглядав ненадійним, двері нарешті вдалося відкрити.
— Ми зможемо виїхати, але я не гарантую, що ці двері працюватимуть довго, — попередив Чарлі.
— Нам більше і не потрібно. Головне, щоб ми могли почати рух, — сказав Марк.
Вони провели тест транспорту — двигуни працювали на середній потужності, але справно.
— Хоч щось працює нормально, — сказав Чарлі, сідаючи за кермо.
— Здається, ми таки на вірному шляху, — додав Марк, перевіряючи показники пального.
Вирушати вирішили наступного ранку, давши собі ще кілька годин на відпочинок.
Ввечері, сидячи в капітанському містку, вони обговорювали плани.
— Транспорт стане ключем до наших експедицій, — сказав Марк. — Але що далі? Ми можемо просто вивчати планету, але чи це наблизить нас до порятунку?
— Ми не можемо чекати бездіяльно, — відповів Чарлі. — Якщо знайдемо інші капсули, зможемо зрозуміти, чи є ще вижилі. І навіть якщо немає, їхні ресурси можуть стати для нас вирішальними.
— Добре, тоді ранок почнемо з перевірки пального і спробуємо прорахувати маршрут до найближчої капсули, — підсумував Марк.
Вони лягли спати з новими надіями, але в душі кожен розумів: попереду чекає ще багато труднощів.
Наступні кілька днів Марк і Чарлі зосередилися на безпеці шатла. Після обговорення Марк наполіг, що слід завершити всі роботи з герметизації: закрити розбиті вікна, замурувати непотрібні двері й великі дірки, щоб унеможливити проникнення місцевих хижаків.
— Це наша фортеця, — сказав Марк, показуючи на велике вікно, через яке було видно густий ліс. — Якщо щось надумає сюди пролізти, ми маємо бути впевнені, що це буде останнє, що воно зробить.
Чарлі кивнув і почав планувати роботу. Він дістав кілька металевих листів із пошкоджених частин корабля й розрізав їх на потрібні розміри. Разом із Марком вони закріплювали ці плити, використовуючи болти, зварювальні апарати і навіть звичайний клей, який знайшли в технічному відсіку.
— Думаю, це триматиметься, — сказав Чарлі, оглядаючи свою роботу.
— Якби ми мали більше ресурсів, я б запропонував ще й посилити основний периметр, — задумливо відповів Марк. — Але це хоча б щось.
Робота над дверима й дірками тривала майже тиждень. Чарлі використовував залишки металу, уламки обшивки і навіть частини пошкоджених супутників, щоб заповнити дірки.
— Це як ліпити латки на старий човен, — пожартував він, працюючи над черговою діркою.
— Головне, щоб цей "човен" витримав напад, — відповів Марк, допомагаючи йому утримувати металевий лист.
Тим часом Чарлі нарешті завершив свою імпровізовану зброю. Це була проста, але надійна рушниця, яку він зібрав із запасних частин і елементів корабля. Він навіть зробив кілька магазинів патронів, використовуючи хімічні компоненти зі складу лабораторії.
— Ось, тримай, — сказав Чарлі, передаючи Марку одну з рушниць. — Тепер ми не зовсім беззахисні.
— Виглядає... кустарно, але впевнено, — сказав Марк, оглядаючи зброю. — Хочеш, щоб я став першим тестувальником?
— Краще випробуй її на полігоні, а не на мені, — відповів Чарлі зі сміхом.
Вони провели кілька годин, перевіряючи зброю на уламках і металевих пластинах. Виявилося, що вона має бути досить ефективна для захисту від місцевих істот, але не великих таких як ‘'Альфа''.
Останні приготування перед експедицією.
Коли всі роботи були майже завершені, Чарлі запропонував скласти детальний план експедиції.
— Ми вирушимо через тиждень, — сказав він. — За цей час перевіримо транспорт, зробимо останні запаси води й палива, і я ще раз перегляну карти з планшета.
— Звучить як план, — погодився Марк. — Тільки не забудь про нашу основну мету.
— Нагадай? — запитав Чарлі.
— Перевірити капсули, знайти будь-які ресурси й зрозуміти, що ще нас чекає на цій планеті, — відповів Марк. — І, можливо, знайти спосіб повернутися додому.
Вони вирішили присвятити останні дні відпочинку і перевірці всього обладнання, готуючись до найважливішого випробування.
План був остаточно складений, і тепер ніщо, здавалося, не могло їх зупинити. Чарлі і Марк підготували все необхідне для експедиції. Інструменти для ремонту, наукове обладнання для збору зразків, а також запаси їжі і води були акуратно розміщені у відновленому всюдиході.
— По дорозі заїдемо за супутником, — нагадав Чарлі, коли вони ще раз перевіряли список.
— А що ми робитимемо, якщо трапиться річка? — запитав Марк, затягуючи ремінь свого рюкзака.
— Це всюдихід, Марку. Він має долати такі перешкоди, — відповів Чарлі, закочуючи очі. — Але ти правий, якщо це буде глибока річка, доведеться об'їжджати. На мілководді він має справитися без проблем.
Марк кивнув і зосередився на пакуванні своїх знарядь для досліджень. Він зібрав стерильні контейнери, мініатюрну хімічну лабораторію для аналізу зразків. Чарлі, тим часом поклав набір інструментів для ремонту і свій планшет, який тепер став незамінним помічником. Вони перевірили роботу транспорту, змастили всі рухомі частини, зарядили акумулятори та ще раз переконалися, що паливні баки заповнені.
Коли все було готове, вони стояли біля всюдихода, готові вирушати. Але раптом їхній спокій порушив знайомий рев. Це був Альфа, якого вони вже бачили раніше. Звук долинав із західного напрямку, від густого лісу.
— О ні, знову цей велетень, — прошепотів Марк, сховавшись за транспортом.
— Він далеко, здається, йде в наш бік, але нам поки не варто хвилюватися, — сказав Чарлі, намагаючись заспокоїти напарника.
Раптом із протилежного боку, з північного напрямку, долинув інший рев, ще гучніший і набагато пронизливіший.
— Що це було? — Марк різко повернувся до Чарлі.
— Не знаю, але це точно не Альфа, — відповів Чарлі, напружено вслухаючись.
— Звучить, як ніби ця істота небезпечніша і...