Цей твір подано зі збереженням пунктуації та орфографії автора
ТОМ 1
ЛЕГЕНДА
Одного разу, коли у світі ще не існувало нічого, Бог створив яйце. Через десятки років зненацька вилупився дракон. Через десять місяців дракон оволодів небаченою силою і створив світ, світ прекрасний, великий, навіть людей створив, але в ньому була магія. Дракон зрозумів, що йому навіть не зрівнятися із силою, якою можуть володіти люди, і створив своє тіло людське. Але зрозумів, що цього недостатньо, і створив вищих істот: героїв меча, лука, його сестру Стрілу і Тризуб. Вони повинні були охороняти світ, а щоб вони йому підкорялися, він створив Королеву Тьми. Вона володіла заклинанням підкорення.
Його прогнози не були ідеальними, і замість того, щоб створити послуги, він створив ворогів. Королева Піти зібрала повстання, в яке ввійшли як герої, так і половина населення планети, на якій царював дракон. Повстання, яке набирало силу понад чотири місяці. Як би дивно не було, вони перемогли. Але якою ціною: померло 3/4 людей, повстанців, і героя лука зі своєю сестрою, і героя Тризуба, та героя меча, і Королева Тьми вижили за допомогою серця дракона. Королева змогла провести ритуал воскресіння.
ТОМ 2
МІСІЯ ВОСКРЕСІННЯ
— Ти думаєш, впораєшся з цим заклинанням?
— Мані, можливо, не вистачить, але тому я тебе і покликала.
— Як же ти хитра лисиця! Ну добре, починає вже.
— Еренум квантум єронімус соран'є, — сказала королева темряви.
Все закрутилося в центрі піктограми, в один момент вдарило більше десяти блискавок, а потім з'явилося серце дракона. Дух смерті спитав:
— Моя королева, чого ви хочете?
— Я привела героя меча. Він хоче, щоб повернутися до життя героїв Тризуба і Луки з її сестрою, — сказала королева.
— Я знаю, що для воскресіння потрібно тіло. Возьми їх і поверни їх назад до життя. Будь ласка, поверни їх до життя, прошу... — сказав герой меча.
— Добре, але я заберу серце дракона.
— Забирай.
— Добре. Горі кроні с'йоне срі міс.
З'явилися величезні ворота, і звідти вийшли примари героїв.
ТОМ 3
МАНА
— ААААА! Ма... нехва........
— Що з тобою? Кванро, підживлення!
— Дякую... мені потрібні кристали мани.
— Що, я прямо зараз кажу зібрати якнайбільше? Уповільні подачу мани.
— Добре.
Година зборів шахтарів.
— Шахтарі Аромуса, я герой меча, оголошую конкурс зі збору кристалів мани. Той, хто зібере більше за всі кристали за рік, видає 10 000 золотих монет — це як 100 000 000 доларів у наш час.
Народ шахтарів закричав, і кожен шахтар почав шукати кристалів.
Кожен діставав їх по-різному: хтось грабував дворфів та інших підземних істот, а хтось проривав кілометрові тунелі.
Підсумок один: через рік був оголошений переможець, у всі кристали забрали і віддали героя меча.
ТОМ 4
ДРАКОН
Двадцять років тому. Дракон в образі людини сидить на своїй троні.
— Мені цікаво, що там творитися. Дзеркало правди висвітлити не буду, політати хочеться, ну що?
— Сказав дракон, підходячи до обриву у вежі. — Герої, оголошу збір повстанців.
— Прийняв, — сказав герой Лука і запустив сигнальну стрілу.
— Іронум кванте, — сказав герой Тризуба і цим же відкривається портал у кишенькому вимірі.
— І опа!
Перетворившись на дракона, він полетів над своїм містом.
— Треба перевірити, як там геройчики він, — сказав Кронос, телепортувався на край міста до Озера Життя, де жили герої.
— Ну що, як справи?
— А ти що тут робиш?
— Я перевіряю вас.
— Давай, викладуй, або ти забув про мій навик читання думок?
— Я не забув, я знаю про всі твої навички. А ще у мене такий самий навик, який блокує твій, тому що по рівню він вищий за твій. Так, добре, я прочув про якесь повстання. Я даю вам завдання: відшукати його і знищити.
— Я зрозумів, добре.
— Тоді адьйос, — сказав дракон і полетів.
ТОМ 5
ВІЙНА. ПОЧАТОК
— Почати війну, зберіть повстанців знову.
— І так, ось наш план: у нашій розпорядженні біля 10 мільярдів повстанців. Ділимося на 5 груп по 2 мільярди чоловік з усіх чотирьох сторінок.
— Я набирав інформацію і знаю, що завдають шкоди водяного крісла і водяного заклинання.
— Лука, ти, звісно, молодець, але куди піде ще 4 мільярди чоловік?
— Це манова підтримка.
— Добре, тоді я повіду армію.
— Добре, Тризуб. А Лука, попроси сестру зробити отруйні стріли, іціляючі, і митьєво вбиваючі стріли.
— Добре, сестричка, ти почула?
— Так, братик.
— Через тиждень починаємо захоплення.
Через три дні.
— Так, так, хто ж там? Це ж сам герой меча, так?
— Дракон, я знав, я знав, ти не даси так просто перемогти.
— Не дам, звiсно, не дам.
— Добре, ну тоді провідець, я особисто вб'ю тебе.
— Ну, я розрахову на цікаву битву.
— Її не буде! ЕНТР ОНЕРО КВАНТРО Я ВІСЬ ВЕЛИКИЙ ЗАХИСТ БОГІВ БОЖЕСТВІННЕ ПЕРЕВТІЛЕННЯ! — сказав герой меча і, за допомогою десяти мільярдів людей і людей, які вони йому дали, він перевірив дракона. Але план був інший: це було зроблено спеціально. Непросто так меч назвав дракона пророком. Він знав, що він побачить усі плани і переможе. Завдяки цьому він і переможе, тому кожну повстанцю він через телепатію розповідав справжній план.
ІСТОРІЯ АРОМУСА
2 частина
Том 1
100 років після останніх подій
"Скрип дверей"
— Хто там?
— Восьмий генерал армії АРОМУСА, а також головний тренер половини його армії. Я зроблю світло?
— Ні, я сам.
'Краноесанейро'
З'явиться магічні ліхтарі.
— Дякую.
— Кажи, чого прийшов?
— Діло у тому, що дракон воскресає.
— Як воскресає? Стривай, воскресає?
— Так, він ще не воскрес, у нас 1 рік.
— Зрозумів. Так, оголосили збір усіх героїв, а також поклич королеву темряви, а також князів темряви і головного архімага, а саме Ісанура.
— Того самого скелета?
— Так, саме його.
— Добре.
Том 2
— Ну що, князі темряви, герої, королева темряви, головний архімаг Ісанур, я гадаю, ви вже знаєте, що приблизно через рік воскресне дракон.
— Як?
— Чому?
— Якого біса?
Крики незадоволення та непорозуміння.
— Тихше, тихше, зараз все поясню. Коротше, коли всі герої померли, я з королевою темряви, завдяки серці дракона, ми їх воскресили.
— А чому дракон воскрес?
— Зараз поясню.
1 година розповіді про дух смерті.
— Ну тепер все зрозуміло. А тепер як перемогти дракона?
— Як тільки він воскресне, він буде несприятливий до будь-яких атак, а це означає, що в цьому 1 хвилина. За цей час ми створили на потрібному місці заклинання "демонічного скування". Це закляття скує його і повністю забере всю ману. І тоді, завдяки сковуючим оковам, які будуть колдувати князі темряви, і підпитці мани, яку всі інші будуть мені давати, я з архімагом Ісануром закриємо його у великому аметісті, глибокій печері під фортецею Аромуса.
— Я зрозумів.
— Добре.
— Теж зрозумів.
— Тодімо працювати.
ТОМ 3
— Ісанур.
— Шо?
— Кажи вже, що для закляття треба.
— Я гадав, що я сам за ними піду. Ну добре, ось список.
Він дав йому пом'ятий листочок з надписами.
— Так, що тут? Ага, зірка Незерайта, клітка триголового біса, кров вампіра, голова гаргони, пил піксі і сам магічний аметист. Ну добре, що ж, займайся заклинанням, а я за витратами.
— Добре, давай.
Десь у Незерайті.
— Слухай, ми обидва знаємо, що ти мене не переможеш. Давай ти передаси мені зірку, а я вас не чіпаю, добре?
— Я один із хранителів Незерайта, просто так не здамся.
— Ну що ж, Марторіум.
Сказав герой меча, і в нього в руках з'явився його магічний меч. Один зах і хранителя Незерайта нагло.
— Я хотів по-хорошому, а ось і зірка.
Який час тому.
— Так, всі інгредієнти, крім одного, є.
Він стояв біля величезної вежі, скритої кригою.
— Ех, поки вас випускати не можна, але тут багато вампірів, як не як Північний полюс. Так, а ось і він. Слухай ти, вампір, сюди кров давай, або вб'ю.
— Ти ще хто?
— Герой меча, а ти?
— Сам граф Сарйоон.
— Як я і гадав. Помри.
Один взмах меча, і вампір помер.
— Ну от і все, Таранторіум.
Герой телепортувався до Ісанура.
— Я все зібрав.
— Прям все?
— Ні, забув щось. Сарказм, ось усе.
— Ну що ж, я майже все.
— Добре, коли закінчиш, прийдеш до нас і з маною закінчимо.
— Добре.
ТОМ 4
2 дні до воскресіння дракона
— Що там, все готово?
— Йдуть останню підготовку.
— Добре, на 35 годин підготуйте заклинання.
— Добре.
2 роки до воскресіння дракона
— Все готово, добре, починайте чаклувати.
— Прийняв.
Воскресіння триватиме 5 хвилин, якщо повезе — 10. І ось 2 хвилини залишилося, тепер 1. Все почалося… Заворушилася земля, мана збирається в одному місці.
— Готуйся, стрій, чекай команди.
Так і воскрес дракон і зупинив час.
— Ну, кажи, що хотів?
— У мене договір.
— Який?
— Я вас не чіпаю, а ви не закриваєте в кристалі.
— Е, ні! Ти приніс забагато болю та слід. СЕНТОРІО КАНТЕРІ!
Час знову пішов, маги наклали закляття, але дракон зміг закричати:
— ТАНЕРО СЕНОРІ!
А потім зник. Герой меча знав це заклинання і відразу наказав прочитати всю територію Аромуса. Через день з'явилися доповідачі.
— Ну що там?
— Лицарі-розвідники знайшли кілька драконячих омівок, однак, несхоже, що ці дракони вміють мислити.
— От дитя… А мій наказ — вбити всіх, а яйце знищити, якщо вони є. Прийнято.
Через день жодного дракона на території Аромуса не було.
— Так, я маю на якийсь час поїхати.
— Добре.
— Будемо чекати.
— Все, все, давайте по справах усіх.
— Добре.
ТОМ 5
Біля обледянілої кріпосниці
— Ось прийшов час, ТРОЄР!
З'являться вогняні кулі, почали розморожувати лід.
— Ну, нарешті, двері.
Всередині:
— Мамо, мамо, а тато не прийде за нами?
— Звісно, прийде. Він розраховував на 10 років, вже скоро.
— Ну, добре.
Скрип дуже старих дверей.
— Тихо за мене.
— Але мамо, то ж тато!
— Тихо, я сказала, чекай.
— Тихіше, то справді я. Привіт, Уран, привіт, Каріана.
— То справді ти?
— Так.
— Ура, тато приїхав, ура! Тихіше, тихіше, візьміться за руки, зараз телепортуємось.
— Добре.
Всі взялися за руки і телепортувалися в королівство.
— Так, слуги, то моя сім'я, переодягніть їх і нагодуйте, я скоро прийду.
— Добре.
— Все, я чекаю.
Слуги обійшли Уреніума і Каріану.
— Так, спочатку треба Уреніума навчити махати мечем. Як не як, він наслідник престолу і мого меча, а в нього ще й день народження завтра, 10 років.
Том 6
— Тато.
— Що таке, Уреніум?
— А чому ти нас закрив у тій вежі?
— Розумієш, синку, тоді була величезна небезпека, та й я не міг тоді бути з вами. А тепер, коли головний ворог переможений, я можу бути з вами. А ще, якби дракон побачив про вас, він би поставив вам ціллю номер один, а потім я зрозумів.
— Так, тату.
— Добре, тепер засинай, завтра твій день народження, буде свято.
— Але я не хочу спати.
— А хочеш, щоб свято стало швидше?
— Так.
— А для цього треба заснути.
— Ну, добре.
— Все, я пішов.
— До завтра, тату.
— До завтра, Уреніум.
Герой меча вийшов з кімнати, а Уреніюм закрив очі і заснув. Герой меча, у свою чергу, пішов до Каріани. І тут у замок влетів величезний червоно-чорний вогнедихаючий дракон і вторгся в кімнату Каріани, щоб її вбити. Але безтілесний меч героя меча відрізав йому голову. Потім прийшов сам герой і відвів Каріану в нову кімнату. І всі заснули, тому що було вже пізно. Щось прибирати... тільки герой меча зупинив час, щоб тіло не гнило. А наступного дня всі були зайняті святом, а Уреніум серед гостей навіть здобув собі подругу, але це інша історія.
ЧИ НІ ?
Мінуле дракона
— Я навіть і не знаю, що писати... Хм, ну, гадаю, спочатку краще написати, що в мене є і де. Так, з тих пір, як мене закрили у величезний аметист, минуло приблизно 5 або 6 років. За цей час я тут навіть зміг створити маленький світ, приблизно 10 на 10 метрів. Я зменшив себе, щоб було легше тут знаходитися, а то я був розміром 10 на 9 метрів, ха-ха. Я вже з розуму потихеньку сходжу... Так, зроблю перерву...
Три роки після останніх подій
— Я знову тут, у цьому всесвіті. Мені потрібна їжа, вода і хоча сон, раніше це не було необхідно. Адже коли я тільки народився, у світі було дуже багато мани, і я її їв. А коли створив світ з людьми, будь він проклятий, знадобилося їсти людей, хоча вони були досить смачні. Я вбивав усі підряд, а коли побачив майбутнє, я навіть виплюнув одного з малюків від шоку. Так, вони були найсмачніше. Ой, знову мене понесло в минуле... Так, ну, гадаю, можна розписати все моє життя, адже час в мене багато. Почну з того моменту, як я створив героїчних істот... хоча спочатку я їх називав кормом. Коли я їх створив, я зробив їх малими дітьми, але в кожному з них я залив по 100 душ, щоб вони стали наймачнішими, коли виростуть. Але, на жаль, вони не хочуть розділятися. І через те, що один з них був хлопчиком, а інша — дівчинкою, я вирішив не намагатися їх поділити. А коли ще й пригадав той лук, з яким на мене напав той нещасний чоловік, я вирішив, що хай у кожного буде свій елемент зброї. Як ви здогадалися, ті двоє були луком і стрілою. А інші ви й так знаєте. Ви, напевно, питаєте, чому я їх не з'їв. Тому що перед тим я з'їв короля огрів, а на наступний день вже побачив майбутнє...
________________________________________
У підземеллі біля аметиста
— Ну, привіт, тату. Знаєш, раніше тільки розмови з тобою давали мені можливість заповнити діру в серці, зробленій тобою. Знаєш, зараз в Аромусі на диво все добре, а ти казав, що ти один його підтримуєш. Ха, дуже смішно. Хоч ти, скоріше за все, й не чуєш... Ах, все, давай, я пішов, у мене є справа. У голові Так, Ісанур сказав, що хоче знайти спосіб, як знищити дракона повністю і не знищити світ... Треба сходити до нього.
________________________________________
Минуле тризуба
В башті Ісанура
— Ісанур.
— Що?
— Пам'ятаєш, ти казав, що хочеш знищити тіло дракона?
— Так, пам'ятаю. А що?
— А якщо ми зараз знищимо аметист, це допоможе чи ні?
— Ну, взагалі, ні. Бо так ми його просто визволимо, але ми можемо розривати його душу, відчіплюючи маленькі шматочки. Але це потребує часу і багато мани.
— Ти хочеш, щоб я відлив трохи в тебе?
— Саме цього я і хочу, але не в мене, а в кристал мани.
— Ти ж знаєш, що я це не люблю... Ай, добре, давай його сюди.
— Ось, вливай.
— Кванро підживлення!
Мана почала збиратися навколо кристала і вливатися в нього. Кристал почав світитися.
— Ну, цього вистачить?
— Так, має вистачити.
— Я тоді піду?
— Так, ти тільки якщо не складно, поклич Аркану.
— Це хто така?
— Це дев'ята княгиня темряви. До речі, характером дуже схоже на тебе: така ж закрита й холодна, нікому не довіряє, все сама робить, наче пантера якась.
— А я тигр, якщо в голові захотів нас звести, то в тебе нічого не вийде.
— Та все, йди вже.
— Добре.
________________________________________
На третьому версі башти
— Арканааа, тебе Ісанур кличе.
— Добре, зараз піду. Так, що такого зробити... Ай, піду на улюблене місце. Ікронум кванте.
________________________________________
Герой телепортувався на скалу Санторія — його улюблене місце, де він любив пробувати вечорами.
— Ех, пролітають спогади. Пам'ятаю, як я звідси передав ману мечу і як я тут останній раз закрив очі, а відкрив їх уже в підземеллях замку. А ще, як я, коли збіг з дому з тією вилкою, прийшов до сюди... Як не як, батьки в мене були п'яницями, хоча я пити теж люблю, хочу і не багато.
________________________________________
Після років спогадів і розчарувань від життя
— Так, там герой меча казав, що хоче Уреніума на полювання зводити, рапторів половити. Ну, добре, тут і ляжу.
________________________________________
Іторія Уреніума
— Ну що ж, квантер макерооо, меч.
— А що?
— Ти ще не подумав йти на рапторів?
— Ні, а що?
— Та я з вами хотів робити, мені усе одно, немає чого.
— Ну, тоді збирайся.
— Я вже зібраний, ти мене знаєш.
— Ну ти у своєму стилі.
— Так, так. Де зустрічаємось?
— Та в західному оці.
— Ти що, спеціально від лісу подалі?
— Ні, там портал відкривають у лісі.
— Ну, тоді добре. Тоді вирішено. До завтра.
— Давай вже.
— Отут, під бронею, яка, до речі, сама тяжка.
— Ну добре, добре, вистачить уже сперечатися. Уреніуме, Тризубе, ну що ви, як малі діти?
— Взагалі-то, Уреніюму тільки вчора 10 виповнилося, а мені вже 1289 років.
— Я й кажу, як діти малі.
— Ай, все задовбав, пішли.
— Та пішли, пішли! Уренію, ти куди побіг? Пішли вже!
— Урааа, тихше, не шуми!
— Вибач, дядю Тризубе.
— Ай, знову кричиш.
— Іще раз вибач... тихо проказав Уреніум.
________________________________________
В лісі рапторів
— А зараз тихо, он вони! — сказав Тризуб, вказуючи на дуже кумедних на вигляд великих динозаврів, схожих на тиранозаврів з нашого всесвіту, але обвислих ліанами і мохом. Для них це було звичайне діло.
— Ну, на рахунок три готові?
— Так.
— 1... 2... 3!
— Уперед!
Прорвався розривний крик рапторів, і вони потрапили на землю.
— Уреніум, а ти молодець! Одразу одного завалив на землю.
— Та ви все стадо одним ударом на землю поклали.
— Ми з мечем не таке зробили.
— Ага, тут ти правду кажеш.
— Так, ну добре, пішли вже додому, нам ще це нести.
— Тоді пішли.
________________________________________
За 10 кілометрів до західного ока
— Сину Тризубе, іди до мене.
— Що сталося?
— Просто підійдіть.
— Ну, добре.
— Кватроро макерон сенер.
— І навіщо ти призвав магічний щит?
— Так треба.
— Тату, мені лячно.
— Ну ось, навіть Уреніум зрозумів, а ти ще ні?
— Ні.
— Навколо нас забагато мани.
— А це означає, що зараз у нас прилетить залповий снаряд з мана пушки.
— Саме так, тупе ти дурбецало.
— І це буде через три, два...
Баааааааах!
— Аааааааааааааааааааааааааааааа!
— Тримайся, кванторо підживлення.
________________________________________
На наступний день
— Ну ви там ще довго будете пертися?
— Дядю Тризубе, могли б і допомогти.
— Міг би, але я зам напружений.
— А рюкзаки де?
— А дякую.
Атака була з неба, і якилося потім, княгиня темряви Аркана тренувала магію гру. Як відомо, блискавка вибирає найбільший об'єкт, а дуже сильно обходиться, тому Аркана у вигляді вибачення віддала йому титул. І з того дня герой меча став князем темряви, а його син вирішив стати одним з них.
________________________________________
Історія героя лука і його сестри
Десь у підземеллі
— Которіооон!!!
— Що, Ранурамі?
— Тут буквально всюди бігають раптори.
— Ну, і що з того? Хай бігають.
— Ти не розумієш! Ми в підземеллі, а вони мають бути в лісі!
— І що ти хочеш сказати?
— Ми можемо їх вбити і посмакувати вдома.
— Ну, добре, добре, вмовила, але не більше двох, добре?
— Ну ти і зануда!
— А як ти їх понесеш? Одного я, а другого сама неси. Я й так досить трав ношу, чи ти в нас дуже розумна?
— Хіхі, ти у своєму стилі! А ти про заклинання Сарору забув?
— Ні, ми не можемо туди по Площати навіть одного раптора, так що йди, злови одного і все.
— Ну і добре.
— Ти там усіх не повбивай!!!
________________________________________
На вході у замок
— Лук?
— Дядю Которіон, сестриця Ранурамі, як я вас радій бачити!!!
— Лук, ти теж на полювання з сестрою ходив?
— Ні, були у підземеллі. А що?
— А з яких пір там раптори водяться?
— Я не знаю, у Ранурами спитай.
— Стріла, а ти чого мовчиш?
— Тому що він заставив мене тягти його!
— Сама ловила, сама неси і сама їж!
— Повністю його підтримую.
— Ну тоді давай, треба Каріану попросити приготувати їх.
— Ну добре, давай. Бувай.
— Так, Ранурамі, ти його іди готуй, а я піду спати.
— Добре, до завтра.
________________________________________
Ось і настав кінець цієї історії. Дякую всім, хто дав мотивацію і дивився книгу. Дуже дякую за таку подорож, але, скоріше за все, це не остання моя книга. Я буду продовжувати писати, а ви, якщо хочете, продовжуйте читати. Всім хорошого настрою!