Блукаю містом з тлінними думками,
Осінній Харків в лагідній красі,
Моє чоло, посріблене роками,
Як листя в парку в ранішній росі.
В кав'ярні тихій я смакую каву.
Вона напрочуд дивна й запашна,
Плекає місто осінь золотаву,
А перед містом гупає війна.
Поки я тут дивлюся на природу,
Смакую каву, бавлюся в саду,
Мені там хтось виборює свободу,
Своєю кров'ю стримує орду.
Я тут живу, милуючись красою,
Вдихаю спокій, радість і тепло,
А хлопці мовчки жертвують собою,
Аби життя у Харкові цвіло.