Коли вибухи замінюють світанки,
А небо червоніє не від сонця,
Коли тривоги рвуть нічні світанки,
І страх у кожне серце тихо ллється,
Тоді ми забуваємо про втому,
Ховаємо надію у долоні.
Ми хочемо вернутися додому,
Де сонце не ховається в полоні.
Я хочу бачити світанок справжній —
Без спалахів, без гуркоту, без сліз.
Щоб день почався мирний і відважний,
Щоб страх назавжди з наших вулиць зник.
Нехай колись прокинеться країна
Від співу птахів, а не від сирен.
Нехай настане мирна світла днина,
Якої ми чекаємо щодень.