Не в рукотворних храмах бачу втіху,
Не у поклонах почуваю каяття.
Іду в стару хатину, де під стріху
Хтось угніздив просте життя.
Чиє життя пройшло неспішно у турботах,
В маленьких радощах, що напувають вік.
І хтось пройшов життям своїм в чоботях, —
Чийсь батько, син чи брат, чи чоловік.
Хто землю підіймав, і ворушив сохою,
І боронив ріллю, і боронив життя.
Натрудженою, в мозолях, рукою
Він правдою замішував буття.
Буття рум'янеться, коли плекаєш сили
У світлім промені ранкової зорі.
Коли шляхи кладеш крізь брили,
І памя'ть добру залишаєш на землі.
25.10.2026