Вода у морі колихалась,
Так просто дихала вона.
Без реву і не сперечалась,
Була свідома і жива.
Не намагалась щось довести,
І не тримала в серці зла.
Зайти у неї, як воскрести, —
Прозора до самого дна.
Розлите море аж за обрій,
Спокійно тишу сторожить.
У лазурових чистих водах
Дрімає вічність кожну мить.
Поверхня небо колисає,
Пісні співає вітерець.
Воно мабуть про все вже знає,
Не пнеться грубо навпростець.
Усі думки вже позбирало,
І ріки всі до нього йдуть.
На дні всю таїну сховало,
А скелі правду бережуть..
23.09.2026