А між нами біжать кілометри,
І десь ззаду відлунює час.
Ще не скоро зітруться газети,
Де написано тільки про нас.
Ми складемо з частинок романи,
Закарбуєм у серці вірші,
Щоб в театрі всі наші вистави
Не згасали для інших в душі.
І нехай ми безсильні для часу,
Та йому нас не стерти з полиць.
Тож навіщо таке марнувати?
Треба жити! Творити! Любить!