А радість з болю виростає,
із того, що у серці б'ється.
Із того тихого, малого,
що ще не знаєш як і зветься.
І виростає оте тихе —
у те, що душу оживляє, —
у те, що ввечері чи вранці
у серці радісно співає.
У те, що знає, що робити,
і як дійти до серцевини.
У те, що вічно буде жити,
вогнем палатиме в людини.
І той прокинеться до дії —
у кого в серці уже свято.
І той розбудить старі мрії —
у кого радості багато.
І виростає те, що тихе
у те, що вже мабуть не згасне.
У те, що серцю таке миле,
і будить в душах лиш прекрасне..
27.04.2026